07 квітня 2025 рокусправа № 380/25803/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 24108/03-16 від 06 грудня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 29 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», із урахуванням заробітної плати для визначення розміру пенсії державного службовця, зазначеної у таких довідках: довідка від 29 листопада 2024 року № 674-13-01-10-00-11, довідка від 29 листопада 2024 року № 675-13-01-10-00-11, та провести виплату пенсії з урахуванням попередньо виплаченої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 29.11.2024 позивач зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889). 06.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 133850015055 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву, у якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 02 вересня 2023 року відповідно до Закону №1058. За матеріалами пенсійної справи та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку ОСОБА_1 - не працює з 29.11.2024. Загальний стаж складає 44 роки 11 місяців 24 дні (стаж враховано по 30.09.2023). Відповідно коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% - 0,44917. Розмір пенсії обчислений за даними персоніфікованого обліку з 1 липня 2000 року по 30 вересня 2023 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,27042. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 становить 27782,47 грн. (12236,71 грн. х 2,27042, 12236,71 - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2020, 2021 та 2022 роки). Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 становив 12872,07 грн., в тому числі: 12479,05 грн. - розмір пенсії, обчислений згідно із ст. 27 Закону і визначається, добуток середньомісячного заробітку на коефіцієнт стажу (27782,47 грн. х 0,44917); 293,02 грн. - доплата за 14 років понаднормативного стажу (2093,00 грн. х 14% - підвищення обчислюється в розмірі 1% пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком); 100,00 грн. - надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2024. Розмір пенсії обчислений вірно, відповідно до норм чинного пенсійного законодавства і нормативно-правових актів України. Одночасно повідомлено, що ОСОБА_2 звернулася із заявою від 29.11.2024 про перерахунок пенсії по факту звільнення та перехід на інший вид пенсії. До заяви позивачка долучила довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював в державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.11.2024 Nє 674-13-01-10-00-11, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала в державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби від 29.11.2024 №675-13-01-10-00-11, видані Головним управлінням ДПС у Львівській області Державної податкової служби України.
Оскільки в ОСОБА_1 відсутній стаж державної служби необхідної тривалості, чим порушено вимоги пунктів 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, право на пенсію за нормами Закону №889 в неї відсутнє. У зв?язку з вищенаведеним також немає підстав для врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.11.2024, виданих ДІА Головного управління ДПС у Львівській області. Тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заву позивачки від 29.11.2024, проведено перерахунок в частині факту звільнення та прийнято рішення від 06.12.2024 Nє 133850015055 про відмову в перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії: пенсію відповідно до Закону №889.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області викладена у відзиві на позовну заяву, у якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Відтак, оскільки присвоєння спеціальних звань та категорій державної служби регулювалися різними законодавчими актами і ці поняття не є тотожними, то для зарахування позивачу періоду роботи в органах державної податкової служби немає правових підстав у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Ухвалою судді від 30.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 містить наступні записи про роботу:
31.03.1993 - Державна податкова інспекція по м. Дрогобичу Львівської області- прийнято на посаду старшого державного податкового інспектора за основним місцем роботи;
01.10.1993 - Державна податкова інспекція по м. Дрогобичу по Львівській області - переведено/переміщено на посаду головного податкового інспектора, період роботи за основним місцем роботи;
01.04.1994 - Державна податкова інспекція - повідомлення про присвоєння рангу (персональне звання інспектора податкової служби ІІ рангу);
27.04.1994 - Державна податкова інспекція - прийнята посада державного службовця;
26.11.1996 - Державна податкова адміністрація - переведено/переміщено на посаду старшого державного податкового інспектора;
16.02.1998 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області (код 20801162) - заміна назви суб'єкта (яким вносяться відомості);
01.04.1998 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області - інформаційне повідомлення з датою події (переіменування структурного підрозділу);
01.09.1998 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області - повідомлення про присвоєння рангу (присвоєно звання інспектора податкової служби 1 рангу);
15.08.2025 - виплачена грошова винагорода відповідно до Постанови КМУ від 24 лютого 2003 р. №212 «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків»;
06.04.2006 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області - звільнено з роботи;
07.04.2006 - Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області - прийнято на роботу;
15.03.2012 - Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області - звільнено з роботи (ст. 36, п. 5 КЗпПУ, поважні причини);
16.03.2012 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби - прийнято на роботу;
01.07.2013 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області - прийнято на роботу;
01.07.2013 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби - звільнено з роботи (інша причина);
05.02.2015 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області - звільнено з роботи (ст. 40, п. 1 КЗпПУ);
06.02.2015 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області - прийнято на роботу;
06.06.2017 - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області - звільнено з роботи (у порядку переводу, п. 5 ст. 36);
07.06.2017 - Головне управління ДФС у Львівській області - прийнято на роботу; 23.09.2019 - Головне управління ДФС у Львівській області - звільнено з роботи (у порядку переводу, п. 5 ст. 36, наказ № 534-0 від 23.09.2019);
24.09.2019 - Головне управління ДПС у Львівській області - прийнято на роботу (наказ № 178-О від 24.09.2019);
21.12.2020 - Головне управління ДПС у Львівській області - звільнено з роботи (у порядку переводу, п. 5 ст. 36, наказ № 645-о від 21.12.2020);
22.12.2020 - Головне управління ДПС у Львівській області - прийнято на роботу (наказ № 17-о від 22.12.2020);
15.07.2022 - Головне управління ДПС у Львівській області - прийнято на роботу (наказ № 155-о від 15.07.2022);
28.11.2024 року - Головне управління ДПС у Львівській області - припинено державну службу та звільнено (наказ № 538-0 від 25.11.2024).
29.11.2024 позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
До заяви було додано довідки, видані Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, зокрема:
- довідка від 29 листопада 2024 року № 674-13-01-10-00-11 про складові заробітної плати державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у держаних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавку за ранг і надбавку за вислугу років);
- довідка від 29 листопада 2024 року № 675-13-01-10-00-11 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за екстериторіальним принципом прийнято рішення №133850015005 від 06.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії.
Згідно вказаного рішення, здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону №889 немає можливості, так як заявниця станом на 01.05.2016 не працювала на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та станом на день набрання чинності Законом 889-VIII немає 20 років стажу посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі №1058, яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 1 та п. 4 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон №3723-XII (чинний до 01.05.2016).
Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
10.12.2015 було прийнято новий Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII). Відтак положення Закону України «Про державну службу» № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Статтею 1 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частиною першою статті 5 Закону №889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Частиною першою статті 90 Закону №889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:
-на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;
-на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17 та від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі Порядок №622).
Відповідно до пункту 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Суд зазначає, що наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Крім того, ні Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, ні стаття 37 Закону №3723- XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2023 року у справі № 580/3805/22.
Відмовляючи позивачеві у переведенні на пенсію державного службовця відповідач виходив із того, що статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Посади працівників податкової служби даною статтею не передбачені.
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(далі Закон № 509-XII) (чинного до 19.11.2012), правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, -Законом України "Про державну службу".
Частина сьома статті 15 Закону № 509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № 509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону № 509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону № 3723-XIIщодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону № 509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону№889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283).
Пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.3 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Спеціальні звання посадовим особам присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Судом встановлено, що позивачеві було присвоєно звання інспектора податкової служби 1 рангу.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями"(далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі №21-340а13 та у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про помилковість доводів відповідача щодо відсутності підстав для зарахування стажу роботи позивача в органах податкової служби до стажу державної служби, а отже й заразом щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №133850015005 від 06.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії.
Визначаючи відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходить із такого.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції на момент виникнення правовідносин) (далі Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відтак, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не виконало свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо зобов'язання вчинити дії.
Таким чином, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» починаючи з 29.11.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи в органах Державної податкової служби України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок розміру пенсії на підставі довідок від 29 листопада 2024 року № 674-13-01-10-00-11, від 29 листопада 2024 року № 675-13-01-10-00-11, суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 807,47 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке винесло спірне рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 24108/03-16 від 06.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» починаючи з 29.11.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи в органах Державної податкової служби України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 807 (вісімсот сім) грн. 47 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.