07 квітня 2025 рокусправа № 380/20469/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» (вул. Д. Лукіяновича 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 38487310) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900495/1 від 12.06.2024;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001926;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900512/2 від 17.06.2024;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001975.
В обґрунтування позову зазначає, що митницею витребувано додаткові документи без наявності у неї обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, які були подані разом із митною декларацією та не надано жодних пояснень щодо того, яким чином ці документи можуть спростувати чи підтвердити числові значення складових митної вартості товару. За відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ правові підстави для витребовування додаткових документів та подальшого коригування митної вартості у митниці відсутні. Стверджує, що митниця повинна зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вказує, що в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів Львівська митниця зазначила зауваження, які не мають впливу на визначення складових митної вартості товару відповідно до норм Митного кодексу України. Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.
Ухвалою суду від 08.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Щодо методів визначення митної вартості товарів, відповідач зазначає, що на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Так як на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були наявні митні оформлення подібних товарів які б співпадали по асортименту продукції, було застосовано даний метод. Вважає, що митницею послідовно застосовувались методи визначення митної вартості.
Щодо оскарження картки відмови, відповідач вказав, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем не спростовано доводів, наведених в позовній заяві та не проаналізовано документи, які були надані декларантом для підтвердження складової митної вартості товару до митного органу. А твердження Відповідача, що рішення правомірне у зв'язку з відсутністю обґрунтувань виявлених розбіжностей, не наданням декларантом додаткових документів та що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню не відповідає дійсності та спростовується доводами, наведеними в позовній заяві та доказами наявними в матеріалах справи. Вважає, що посадові особи митного органу діяли всупереч чинного законодавства України.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
12.03.2024 року між ТОВ «Іберсон Компонентс» (Україна) (Покупець) та GRUPA AZOTY ZAKLADY AZOTOWE «PULAWY» S.A. (Польща) (Продавець) укладено Контракт №PL/430528900/2024/HR/0126, відповідно до якого Покупець купує продукт NOXy® (також відомий як AdBlue®) відповідно до якості, кількості та ціни за одиницю вказаної в Контракті на умовах FCA Pulawy. Термін доставки товару до 31.12.2024 року.
1. На підставі Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024 та інвойсу (Customs Invoice) №PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 3828,00 Євро в кількості 22000,000 літрів на умовах FCA Pulawy.
Декларантом до митного оформлення була подана електронна митна декларація (далі - МД), якій присвоєно № 24UA209170048190U3, та відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Товар - водний розчин сечовини «AdBlue», вміст сечовини 32,5 масою%, вміст азоту у перерахунку на сухий безводний продукт 46,6%, у вигляді прозорої безбарвної рідини; використовується як рідкий реагент для очищення вихлопних газів дизельних двигунів методом селективної каталітичної нейтралізації. Країна походження PL.
Одночасно з МД в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять, зокрема, відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: декларація митної вартості; сертифікат якості від 07.06.2024; інвойс (Customs Invoice) №01/430528900/2024/! IR/0126/0006 від 07.06.2024; автотранспортна накладна №0001641 від 07.06.2024; Контракт №PL/430528900/2024/HR70126 від 12.03.2024; сертифікат з перевезення Єврої №PL/MF/AT 0277009 від 07.06.2024; разовий договір- замовлення на перевезення б/н від 06.06.2024; рахунок на сплату від перевізника №435 від 07.06.2024; акт про вміст азоту від 07.06.2024; лист №140/24 від 10.06.2024 про відсутність страхування; лист щодо ціни на червень 2024 року; лист №135/24 від 04.06.2024 про погодження покупцем ціни на червень 2024 року..
11.06.2024 Львівською митницею скеровано повідомлення позивачу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.
У свою чергу, декларантом 11.06.2024 скеровано лист - вимогу №38, якою просив митний орган письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обґрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів поданих згідно ч. 2 ст. 53 МКУ. Однак, жодного обґрунтування щодо підстав скерування вимоги про надання додаткових документів декларантом не отримано.
На вимогу митниці декларант надав витребувані документи: довідку про транспортні витрати від перевізника №1 від 07.06.2024; лист №139/24 від 10.06.2024 про те, що оплата відповідно до умов Контракту не ще здійснена; експортна декларація країни відправлення 24PL301010E0691618 від 07.06.2024; видаткові накладні №FD0002055/24 від 13.05.2024, №FE0003048/24 від 08.05.2024, №FE0003214/24 від 17.05.2024, №FB0003276/24 від 15.05.2024 в підтвердження реалізації ідентичного товару. декларант 11.06.2024 просив визнати митну вартість на підставі поданих документів про що зазначив в заяві №39.
За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900495/1 від 12.06.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001926.
В графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем вказано наступні недоліки:
- відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Відповідно до наданого контракту від 12.03.2024 р. за № PL/430528900/2024/HR/0126 вбачається, що зі сторони продавця контракт підписано менеджером з продажу Lukasz Kuta. Однак здійснюючи аналіз інформації щодо сторони продавця за пошуковими даними REGON 430528900 NIP 7160001822 на офіційному сайті реєстру підприємців Республіка Польща, що міститься у вільному доступі, вбачається, що Lukasz Kuta не являється ні представником ні уповноваженою особою, яка має право діяти від імені Grupa Azoty Zaklady Azotowe «Pulawy» S. A.;
- у гр. 16 та гр.23 наданої до митного оформлення CMR № 001641 від 07.06.2024 р., наявні штампи перевізника ФОП ОСОБА_1 , однак документи що визначають договірні відносини з ФОП ОСОБА_1 відсутні.
- у експортній декларації країни відправлення 24PL301010E0691618 від 07.06.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 р. ;
- у підрозділі Контракту «Банк продавця» вказано «опубліковано в рахунку-фактурі», однак поданий до митного оформлення інвойс (customs invoice) № PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 р. не містить банківських реквізитів продавця, а також той факт, що інвойс містить фразу «цей документ не є інвойсом в розумінні закону про податок на товари і послуги» не дає змоги митниці переконатися, що документ від PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 р. є інвойсом, видання якого передбачено Контрактом;
- відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Також у спірному рішенні відповідач вказав: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2024/46959 від 06.06.2024 р., рівень митної вартості становить 0,32 дол.США/кг Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».
2. На підстав Контракту №PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024 та інвойсу (Customs Invoice) №PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 3818,42 Євро в кількості 21944,954 літрів на умовах FCA Pulawy.
Декларантом до митного оформлення була подана електронна митна декларація (далі - МД), якій присвоєно № 24UA209170049707U3, та відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Товар - водний розчин сечовини «AdBlue», вміст сечовини 32,5 масою%, вміст азоту у перерахунку на сухий безводний продукт 46,6%, у вигляді прозорої безбарвної рідини; використовується як рідкий реагент для
Одночасно з МД в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять, зокрема, відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: декларація митної вартості; сертифікат якості від 12.06.2024; інвойс (Customs Invoice) №PL/430528900/2024/HP/0126/0007 від 12.06.2024; автотранспортна накладна №3335 від 12.06.2024; контракт №PL/430528900/2024/HR70126 від 12.03.2024; сертифікат з перевезення Єврої №PL/MF/AT 0277024 від 12.06.2024; разовий договір-замовлення на перевезення б/н від 11.06.2024; рахунок на сплату від перевізника 1206 від 12.06.2024; акт про вміст азоту від 12.06.2024; лист №150/24 від 17.06.2024 про відсутність страхування; лист щодо ціни на червень 2024 року; лист №135/24 від 04.06,2024 про погодження покупцем ціни на червень.
17.06.2024 Львівською митницею скеровано повідомлення позивачу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.
У свою чергу, декларантом 17.06.2024 скеровано лист - вимогу №42, якою просив митний орган письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обґрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів поданих згідно ч. 2 ст. 53 МКУ. Однак, жодного обґрунтування щодо підстав скерування вимоги про надання додаткових документів декларантом не отримано.
На вимогу митниці декларант надав витребувані документи: довідку про транспортні витрати від перевізника б/н від 12.06.2024; лист №149/24 від 117.06.2024 про те, що оплата відповідно до умов Контракту не ще здійснена; експортна декларація країни відправлення 24PL301010E0711755 від 12.06.2024; видаткові накладні №FD0002055/24 від 13.05.2024, №FE0003048/24 від 08.05.2024, №FE0003214/24 від 17.05.2024, №FB0003276/24 від 15.05.2024, №FB0003542/24 від 29.05.2024 в підтвердження реалізації ідентичного товару. Декларант 17.06.2024 просив визнати митну вартість на підставі поданих документів про що зазначив в заяві №43.
За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900512/2 від 17.06.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001975.
В графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем вказано наступні недоліки:
- відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Відповідно до наданого контракту від 12.03.2024 р. за № PL/430528900/2024/HR/0126 вбачається, що зі сторони продавця контракт підписано менеджером з продажу Lukasz Kuta. Однак здійснюючи аналіз інформації щодо сторони продавця за пошуковими даними REGON 430528900 NIP 7160001822 на офіційному сайті реєстру підприємців Республіка Польща, що міститься у вільному доступі, вбачається, що Lukasz Kuta не являється ні представником ні уповноваженою особою, яка має право діяти від імені Grupa Azoty Zaklady Azotowe «Pulawy» S. A.;
- у експортній декларації країни відправлення 24PL301010E0711755 від 12.06.2024 р., вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена уінвойсі PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 р.;
- у підрозділі Контракту «Банк продавця» вказано «опубліковано в рахунку-фактурі», однак поданий до митного оформлення інвойс (customs invoice) № PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 р. не містить банківських реквізитів продавця, а також той факт, що інвойс містить фразу «цей документ не є інвойсом в розумінні закону про податок на товари і послуги» не дає змоги митниці переконатися, що документ від PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 р. є інвойсом, видання якого передбачено Контрактом;
- відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Також у спірному рішенні відповідач вказав: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2024/46959 від 06.06.2024 р., рівень митної вартості становить 0,32 дол.США/кг Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятими картками відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.
Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, то стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни виправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант просив митний орган письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обгрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів поданих згідно ч. 2 ст. 53 МКУ. Однак, жодного обґрунтування щодо підстав скерування вимоги про надання додаткових документів декларантом не отримано.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.
З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналізуючи наведені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900495/1 від 12.06.2024 та №UA209000/2024/900512/2 від 17.06.2024 підстави їх винесення, суд зазначає наступне.
Відповідач в оскаржуваних рішеннях зазначив, що відповідно до наданого контракту від 12.03.2024 р. за № PL/430528900/2024/HR/0126 вбачається, що зі сторони продавця контракт підписано менеджером з продажу Lukasz Kuta. Однак здійснюючи аналіз інформації щодо сторони продавця за пошуковими даними REGON 430528900 NIP 7160001822 на офіційному сайті реєстру підприємців Республіка Польща, що міститься у вільному доступі, вбачається, що Lukasz Kuta не являється ні представником ні уповноваженою особою, яка має право діяти від імені Grupa Azoty Zaklady Azotowe «Pulawy» S. A.;
Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII (далі - Закон №959-XII) зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з цим та іншими законами України (ч. 6 ст. 8 Закону №959-XII).
В свою чергу Львівська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 2310.2018 року у справі № 815/137/17.
Відтак посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо тверджень відповідача про те, що у експортних деклараціях країни відправлення №24PL301010E0691618 від 07.06.2024 та №24PL301010E0711755 від 12.06.2024 вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсах №PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 та №PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Позивач з власної ініціативи подав наявні у нього інші додаткові документи, в тому числі митні декларації країни експорту №24PL301010E0691618 від 07.06.2024 та №24PL301010E0711755 від 12.06.2024, які підтверджують факт проходження товаром митного оформлення в країні відправлення, факт перевезення імпортованого товару по території Польщі до України, але аж ніяк не може слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.
Відповідно до Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа розроблене Генеральним Директором DG TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» має містити єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає, вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни- експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.
За загальним правилом статистична вартість означає приблизну теоретичну вартість товару, понесені або розраховані транспортні та страхові витрати від пункту відправлення транспорту до пункту виїзду з держави-члена. Відповідно до Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа розроблене Генеральним Директором DG TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» має містити єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає, вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни- експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.
В експортних деклараціях №24PL301010E0691618 від 07.06.2024 та №24PL301010E0711755 від 12.06.2024 вказана статистична вартість товару (вартість на кордоні Республіки Польща), а не фактурна. При здійсненні вказаних операцій було визначено умови поставки FCA Pulawy, тобто статистична вартість, зазначена у відповідній графі експортної декларації включала вартість продажу та статистичну вартість доставки з Pulawy до українсько- польського кордону.
Отже, порядок визначення статистичної вартості товару регулюється законодавством країни експортера згідно рекомендацій Європейського Союзу та, в даному конкретному випадку, не може бути допустимим доказом розбіжностей в митній вартості товару, за умови відсутності в митного органу отриманих належних та допустимих доказів щодо недостовірності поданих декларантом документів в підтвердження митної вартості товару згідно договору купівлі-продажу та щодо понесення ним додаткових витрат, пов'язаних з транспортуванням чи страхуванням такого товару на території Держав Європейського Союзу тощо.
При цьому, позивач не впливає на заповнення експортної декларації, тож форма та зміст залежить тільки від продавця.
Суд наголошує, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
У спірному рішенні №UA209000/2024/900495/1 від 12.06.2024 відповідач також вказав, що у гр. 16 та гр. 23 наданої до митного оформлення CMR № 001641 від 07.06.2024 р. наявні штампи перевізника ФОП ОСОБА_1 , однак документи що визначають договірні відносини з ФОП ОСОБА_1 відсутні.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
У даній справі суд встановив, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано разовий договір - замовлення на перевезення вантажу б/н від 06.06.2024, рахунок на оплату №435 від 07.06.2024 року за транспортно експедиційні послуги та винагороди експедитора, а також додано довідку про автотранспортні витрати №1 від 07.06.2024 в якій ФОП ОСОБА_2 зазначає вартість за транспортування понесених витрат, зокрема, транспортно - експедиційні послуги згідно маршруту м. Пулави (Польща) - м/п «Краківець»; транспортно - експедиційні послуги згідно маршруту Краківець - Солонка та винагорода експедитора по території Європи та по території України.
Крім цього, номер автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення вантажу співпадає з договором на перевезення б/н від 06.06.2024, довідкою про транспортні витрати №1 від 07.06.2024 рахунком №435 від 07.06.2024 та автотранспортною накладною (CMR) №001641 від 07.06.2024 року.
Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
У спірних рішеннях відповідач також вказав, що у підрозділі Контракту «Банк продавця» вказано «опубліковано в рахунку-фактурі», однак подані до митного оформлення інвойси (customs invoice) №PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 та №PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 не містять банківських реквізитів продавця, а також той факт, що інвойси містять фразу «цей документ не є інвойсом в розумінні закону про податок на товари і послуги», що не дає змоги митниці переконатися, що документи №PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 та №PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 є інвойсами, видання яких передбачено Контрактом.
Суд вважає, що вказані аргументи посадових осіб митного органу носять суб'єктивний характер та є такими, що не впливають на визначення числових значень складових митної вартості товару за основним (першим) методом.
Суд зауважує. що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Також суд зазначає, що в інвойсах №PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 та №PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 вказано достатньо інформації для можливості ідентифікувати поставлену партію товару та визначити вартість товару, зокрема, але не виключно, реквізити зовнішньоекономічного контракту, відповідно до якого здійснюється поставка, дата та номер самого контракту (№PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024), транспортний засіб яким здійснювалось перевезення, назву, кількість, ціну товару за літр, умови поставки.
Відповідно, лише відсутність в інвойсі вказівки на реквізити сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.
Крім цього, судом встановлено, що банківські реквізити Продавця для переказу коштів за Контрактом №PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024 зазначені в розділі цього Контракту «Банківські реквізити Продавця», зокрема, Банк PEKAO S.A. в/Пулави, вул. Партизантув,8, 24-100 Пулави, IBAN PL7312 4024121978000036106477, SWIFT: PKOPPLPW.
Суд також наголошує на тому, що інвойс створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, при цьому, затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено, що в свою чергу, свідчить, що наявність чи відсутність певної інформації, яка не має впливу на ідентифікацію імпортованого товару та впливу для числового визначення складових митної вартості товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару заявленої декларантом за першим методом.
Усі витрати на товар, які поніс позивач за Контрактом №PL/430528900/2024/HR/0126 від 12.03.2024 включені у заявлену митну вартість.
Відтак, наявність чи відсутність інформації в інвойсах №PL/430528900/2024/HR/0126/0006 від 07.06.2024 та №PL/430528900/2024/HR/0126/0007 від 12.06.2024 інформації про банківські реквізити продавця чи наявність фрази, що цей документ не є інвойсом в розумінні закону про податок та послуги жодного впливу та значення для числового визначення складових митної вартості товару не має та не може бути підставою для коригування митної вартості товару заявленої декларантом за першим методом. Натомість позивачем подано до митного контролю документи згідно переліку та відповідно до умов ч. 2 ст. 53 МК України.
Вказані зауваження митного органу є формальними, необґрунтованими та такими, що не мають впливу та не можуть бути підставою для сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару за основним методом.
Щодо посилання відповідача на п.2 ст. VII ГАТТ, що позивачем не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, то суд зазначає таке.
Позивачем разом з митною декларацією подано згідно з переліком та відповідно до умов визначених ст. 53 МК України документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. В свою чергу, митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.
Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої Позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України.
Враховуючи наведе, митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.
З огляду на вказане, суд вважає безпідставним твердження відповідача вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості Товарів, оскільки надані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, підтверджують ціну, що була фактично сплачена за Товари, з урахуванням коригування згідно з положеннями ч. 10 ст. 58 МК України, що у сукупності дають змогу встановити складові митної вартості Товарів.
Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару - МД №UA209170/2024/46959 від 06.06.2024, де вартість товару становила 0,32 дол. США/кг.
В графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваних рішень.
Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900495/1 від 12.06.2024 та №UA209000/2024/900512/2 від 17.06.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001926 та №UA209170/2024/001975, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення буде вирішуватись після надання позивачем відповідних доказів щодо їх понесення.
Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900495/1 від 12.06.2024 року та №UA209000/2024/900512/2 від 17.06.2024 року.
3. Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001926 та №UA209170/2024/001975.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберсон Компонентс» (вул. Д. Лук'яновича, 1, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 38487310) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в сумі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 07.04.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович