07 квітня 2025 рокусправа № 380/22261/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Віта» (вул. Старе Село, 29, с. Кам'янопіль, Пустомитівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 34814094) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Віта» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100418/2 від 15.08.2024 р.;
- визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002656 від 15.08.2024 р.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України. Розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Відповідач також зауважив, що картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем не обґрунтовано сумніви відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Зауважує, що відповідачем у відзиві не спростовано той факт, що вимога про надання додаткових документів щодо митної вартості товарів № 2 та 6 скерована декларанту без жодного посилання на невідповідності у транспортних чи інших поданих позивачем митному органу документах. Оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості скориговано митну вартість тільки двох (№ 2 та 6) з дев'яти товарів, які перевозилися одним і тим самим вантажним автомобілем за одними і тими самими документами. Вважає, що надані позивачем документи про витрати, які включаються у митну вартість щодо усього товару, не можуть бути належним обґрунтуванням для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів тільки по двох товарних позиціях з дев'яти з підстав, що такі витрати мали б вплинути на митну вартість інших семи товарних позицій, які одночасно оформлялися за тими ж самими документами. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Між ТОВ «Компанія Віта» (Покупець) та компанією Eveline Cosmetics Dystrybucja Sp. Z o.o. (Продавець) укладено контракт № 4/07/2011 від 01.07.2011 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого, в редакції додатку № 5 від 25.09.2012, Продавець зобов'язується продавати Покупцю на умовах FCA Lesznowola, Польща (INCOTERMS 2000) свої косметичні вироби, а Покупець зобов'язується прийняти, вивезти з території Польщі та оплатити на умовах цього контракту косметичні вироби.
14.08.2024 декларантом до митного оформлення була подана електронна митна декларація №24UA209230074711U6 на 9 видів товарів:
1) косметичні препарати для макіяжу очей: туші для вій, контурні олівці для брів, олівці для очей, коректори для брів, тіні підводка (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304200000);
2) косметичні препарати для догляду за шкірою: креми, засоби для шкіри навколо очей, консилери, харлайтери, рум'яна (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000);
3) косметичні препарати для депіляції: креми (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3307900000);
4) косметичні препарати для вмивання і душу: гелі, пінки (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3401300000);
5) косметичні препарати для макіяжу губ: блиски, губні помади, олівці, бальзами маски для губ (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304100000);
6) косметичні препарати для манікюру та педикюру: лаки, засоби для догляду за нігтями та кутикулою (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304300000);
7) косметичні препарати для макіяжу обличчя: компактні пудри (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304910000);
8) косметичні препарати для і після гоління: гелі, бальзами (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3307100000);
9) косметичні препарати для догляду за шкірою: маска (не в аерозольній упаковці) (код УКТЗЕД 3304990000)
в асортименті згідно інвойсів № FVEW/24/413 від 31.07.2024р., № FVEW/24/414 від 31.07.2024 р. та № FVEW/24/415 від 31.07.2024р. із загальною заявленою вартістю 151 861,94 доларів США.
При поданні 14.08.2024 митної декларації декларантом позивача було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору згідно ст. 58 Митного кодексу України, оскільки товар імпортувався за прямим контрактом від виробника товарів, що ввозяться на митну територію України.
Одночасно з МД в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять, зокрема, відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) FVEW/24/413 від 31.07.2024р.; пакувальний лист (Packing list) FVEW/24/414 від 31.07.2024р.; пакувальний лист (Packing list) FVEW/24/415 від 31.07.2024р.; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/413 від 31.07.2024р.; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/414 від 31.07.2024р.; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № FVEW/24/415 від 31.07.2024р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 13.08.2024р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) № FVEW/24/415 від 31.07.2024р.; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/AT 0284319 від 13.08.2024р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 324-005755 від 09.08.2024р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.08.2024р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 23.08.2011р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 04.04.2012р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 31.12.2012р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 29.11.2013р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 25.09.2014р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 4/07/2011 від 01.07.2011р.; договір про надання послуг митного брокера № 1 від 01.06.2021р.; договір (контракт) про перевезення договір-заявка № 324-005755 від 08.08.2024р.
14.08.2024 Львівською митницею скеровано повідомлення позивачу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.
На вимогу митниці декларантом надано додаткові документи: платіжні документи, що підтверджують вартість товару Swift № 103 від 08.08.2024р.; проформи на оплату №FVEW/24/413, FVEW/24/414 та FVEW/24/415 від 31.07.2024р.; прайс-листи виробника товару б/н від 31.07.2024р.; видаткові накладні № 1955 від 02.07.2024р., № 1964 від 03.07.2024р., № 2067 15.07.2024р. та № 2253 від 31.07.2024р.; копії експортних ВМД країни відправлення №24PL445010E2187146, 24PL445010E2187210, 24PL445010E2187387 від 13.08.2024р.
За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100418/2 від 15.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002656 від 15.08.2024.
В графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем вказано наступні недоліки:
- відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 31.07.2024 № FVEW/24/413 від 31.07.2024 № FVEW/24/414, від 31.07.2024 № FVEW/24/415 визначено, що по даній зовнішньоекономічній операції передбачено авансовий платіж за товар, який ввозиться на митну територію України. Проте під час здійснення митного оформлення вантажу , декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ який підтверджує факт оплати товару, що є порушенням вимог даної зовнішньоекономічної угоди а також ч. 2 ст. 53 митного кодексу України;
- згідно наданої до митного контролю CMR від 13.08.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 09.08.2024 №324-005755, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;
- рахунок на оплату транспортно- експедиторських послуг від 09.08.2024 №324-005755, містить пункт витрат "експедиційні послуги на території України" (400 грн). Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг;
- відповідно до вимог п. 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2011 № 4/07/2011 визначено, що на кожну поставку Продавець повинен надати наступні оригінали документів, у тому числі сертифікат якості. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушень вимог даної угоди;
- відповідно до вимог п. 10.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2024 № ES2024/05/01 (зі змінами та доповненнями внесеними у додатку до контракту № 3 від 31.12.2012) визначено, що даний контракт вступає в дію з моменту підписання його уповноваженим особами і діє до 31.12.2014. Контракт може бути продовжений на тих же умовах на новий термін на два роки. Проте ніяких інших змін та доповнень до п. 10.2 цього контракту декларантом не надано митному органу. У зв'язку з чим, на підставі наданих декларантом документів, можна стверджувати що даний контракт втратив чинність 31.12.2014;
- відповідно до вимог п. 2 Договору - Заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.08.2024 № 324-005755 визначено, що оплата по даній Заявці має бути здійснена до вивантаження товару. Проте платіжний документ які свідчить про факт оплати даної послуги, декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даного договору.
Також у спірному рішенні відповідач вказав: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:-товару № 2 слугувала мд № UA209230/2024/060991 від 05.07.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 17,01 дол. США за кг.;- товару № 6 слугувала мд № UA209230/2024/027501 від 27.03.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 17,01 дол. США за кг.; Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Не погоджуючись із згаданими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.
Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, то стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни виправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант просив митний орган письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обгрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів поданих згідно ч. 2 ст. 53 МКУ. Однак, жодного обґрунтування щодо підстав скерування вимоги про надання додаткових документів декларантом не отримано.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.
З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100418/2 від 15.08.2024 підстави його винесення, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що, відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 31.07.2024 № FVEW/24/413 від 31.07.2024 № FVEW/24/414, від 31.07.2024 № FVEW/24/415 визначено, що по даній зовнішньоекономічній операції передбачено авансовий платіж за товар, який ввозиться на митну територію України. Проте під час здійснення митного оформлення вантажу, декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ який підтверджує факт оплати товару, що є порушенням вимог даної зовнішньоекономічної угоди а також ч. 2 ст. 53 митного кодексу України.
У спростування таких аргументів відповідача, позивач пояснив, що в інвойсах № FVEW/24/413 від 31.07.2024р., FVEW/24/414 від 31.07.2024р. та FVEW/24/415 від 31.07.2024р. в графі «Спосіб оплати» зазначено «Передоплата». Пунктом 5.3. контракту №4/07/2011 від 01.07.2011р. зазначено: «Покупець перераховує грошові кошти протягом 30 днів з моменту оформлення документів у валюті контракту шляхом безготівкового розрахунку, на валютний рахунок Продавця». Банківський платіжний документи Swift № 103 від 08.08.2024р., яким зазначено про оплату товару згідно контракту №4/07/2011 від 01.07.2011 (інвойси FVEW/24/413, FVEW/24/414, FVEW/24/415 від 31.07.2024р.), були надані митному органу 14.08.2024р. разом з ВМД № 24UA209230074711U6, про що свідчать відповідні відмітки в гр. 44 митної декларації (код 3002), та як додаткові документи згідно листа декларанта від 14.08.2024 р. Отже, позивач підтвердив долученими документами оплату товару.
Крім цього суд зазначає, що вимогою митного органу від 14.08.2024 не зазначено про необхідність додаткового надання банківського платіжного документу, який підтверджує факт оплати товару, а випуск всіх 9 товарів 15.08.2024 проведено митним органом з урахуванням саме банківського платіжного документу Swift № 103 від 08.08.2024.
Щодо твердження відповідача, що у графах 16 та 23 CMR від 13.08.2024 б/н зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 09.08.2024 №324-005755, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 , проте, будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (далі - Закон № 1955-IV) експедитор (транспортний експедитор) суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Статтею 4 цього Закону встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону № 1955-IV експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.
Статтею 4 Закону № 1955-IV встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
Суд встановив, що в поданих митному органу CMR від 13.08.2024р. б/н у графах 16 та 23 «Перевізник» проставлено печатку перевізника ФОП ОСОБА_1 з яким експедитор ФОП ОСОБА_2 уклала від свого імені договір перевезення вантажу на виконання договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № 324-005755 від 09.08.2024р.
Пунктом 1. договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № 324-005755 від 09.08.2024р. зазначено, що дана заявка при відсутності довготермінового договору між «Замовником» і «Експедитором» має силу договору на разове перевезення.
Договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № 324-005755 від 09.08.2024р., довідка про транспортні витрати б/н від 09.08.2024р. та рахунок на оплату № 324-005755 від 09.08.2024р. на оплату транспортно-експедиційних послуг, з яких митним органом визначена транспортна складова митної вартості всіх 9 товарів що ввозилися, були надані митному органу 14.08.2024р. разом з ВМД.
Окрім того вимогою митного органу від 14.08.2024 не зазначено про необхідність надання договору доручення чи іншого посередницького договору між перевізником ФОП ОСОБА_1 та експедитором ФОП ОСОБА_2 , а випуск всіх 9 товарів 15.08.2024р. проведено митним органом без надання таких документів.
В оскаржуваному рішенні відповідач також вказав, що рахунок на оплату транспортно- експедиторських послуг від 09.08.2024 №324-005755, містить пункт витрат «експедиційні послуги на території України» (400 грн), однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, у тому числі транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з положеннями «Графа 20» наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (надалі - Правила № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Позивач, відповідно до Закону № 1955-IV, скористався послугами експедитора ФОП ОСОБА_3 згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № 324005755 від 09.08.2024.
На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем надано наступні документи: документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати б/н від 09.08.2024р. на загальну суму 42 550,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 35 000,00 грн., що включається до митної вартості, та вартості експедиційних послуг з місцем надання послуг на території України - 400,00 грн., що не включається до митної вартості; договір-заявка № 324-005755 від 08.08.2024р. на загальну суму 42 550,00 грн.; рахунок на оплату № 324-005755 від 09.08.2024р. транспортно-експедиційні послуг на загальну суму 42 550,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 35 000,00 грн., що включається до митної вартості, та вартості експедиційних послуг з місцем надання послуг на території України - 400,00 грн., що не включається до митної вартості.
Рахунком на оплату № 324-005755 від 09.08.2024р., так і довідкою про транспортні витрати б/н від 09.08.2024р. чітко зазначено, що місцем надання експедиційної послуги ФОП ОСОБА_3 є територія України.
Отже, з даних документів у повному обсязі чітко вбачається інформація про вартість понесених позивачем транспортних витрат до кордону України, в тому числі щодо вартості експедиційних послуг.
Крім цього, вимогою митного органу від 14.08.2024 не зазначено про відсутність у рахунку на оплату № 324-005755 від 09.08.2024 витрат щодо транспортно- експедиційних послуг поза територією України і про необхідність надання документів для підтвердження таких, а випуск усіх 9 товарних позицій проведено митним органом 15.08.2024 саме з урахуванням рахунку № 324-005755 від 09.08.2024.
Щодо твердження відповідача про не надання сертифікату якості товару, що є порушенням вимог п. 2.6 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2011 № 4/07/2011, суд зазначає, що наявність чи відсутність сертифікату якості жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників товару.
Щодо ненадання декларантом змін та доповнень до Контракту, що, на думку відповідача свідчить про втрату чинності контрактом 31.12.2014, суд зазначає таке.
У пункті 10.2 контракту № 4/07/2011 від 01.07.2011 в редакції Додатку № 3 від 31.12.2021 зазначено: « 10.2. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами і діє до 31 грудня 2014 року. Договір може бути розірваний Продавцем негайно в разі: невиконання або неналежне виконання Покупцем умов цього Контракту, після попереднього направлення Продавцем заяви з вимогою усунути порушення в зазначений термін не менше 7 (семи) робочих днів, під загрозою розірвання Контракту в разі недотримання цього терміну. Договір може бути продовжений (пролонгований) на новий строк на два роки на тих же самих умовах в тому випадку, якщо за місяць до закінчення терміну його дії одна сторона контракту письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір після закінчення строку його дії».
Аналіз такого пункту контракту свідчить про те, що пролонгація договору відбувається без укладення окремого договору, а розірванню договору передує відповідне повідомлення однієї з сторін контракту.
Контракт № 4/07/2011 від 01.07.2011 неодноразово продовжувався (пролонгувався) на новий строк на два роки, про що відомо відповідачеві з огляду на постійний імпорт товарів за цим контрактом.
Додатковим доказом чинності контракту № 4/07/2011 від 01.07.2011 після його продовження на новий строк на два роки до 31.12.2024 є факт постачання товарів у серпні 2024 згідно інвойсів №№ FVEW/24/413 від 31.07.2024, FVEW/24/414 від 31.07.2024, FVEW/24/415 від 31.07.2024.
Щодо твердження відповідача, що відповідно до вимог п. 2 Договору - Заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.08.2024 № 324-005755 визначено, що оплата по даній Заявці має бути здійснена до вивантаження товару, Проте, платіжний документ які свідчить про факт оплати даної послуги, декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даного договору, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, на підтвердження понесених транспортних витрат декларантом митному органу надано: документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати б/н від 09.08.2024р. на загальну суму 42 550,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 35 000,00 грн., що включається до митної вартості; договір-заявка № 324-005755 від 08.08.2024р. на загальну суму 42 550,00 грн.; рахунок на оплату № 324-005755 від 09.08.2024р. транспортно-експедиційні послуг на загальну суму 42 550,00 грн. із зазначенням транспортних витрат до кордону України в сумі 35 000,00 грн., що включається до митної вартості.
У пункті 2 договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № 324 005755 від 08.08.2024 зазначено: «Оплата по даній заявці здійснюється протягом до вивантаження». В графі «Розвантаження» договору-заявки зазначено «орієнтовна дата: 16.08.2024».
Суд погоджується із доводами позивача про те, що оплата транспортно-експедиційних послуг мала бути проведена до вивантаження розмитненого товару 16.08.2024, проте на час проведення 14.08.2024 митних формальностей, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури не був проведений, такий не міг бути наданий позивачем на час проведення митних формальностей.
Оцінюючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару: товар №2 - № UA209230/2024/060991 від 05.07.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 17,01 дол. США за кг.; товар №6 - № UA209230/2024/027501 від 27.03.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 17,01 дол. США за кг.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100418/2 від 15.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002656 від 15.08.2024, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд вказав наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100418/2 від 15.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002656 від 15.08.2024.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Віта» (вул. Старе Село, 29, с. Кам'янопіль, Пустомитівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 34814094) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 07.04.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович