07 квітня 2025 рокусправа № 380/20869/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Потабенко В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885, далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення (29.08.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (29.08.2024) за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є членом сім'ї осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій та згодом були реабілітовані, а тому має право на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з цим позивачка звернулась до відповідача із заявою від 29.08.2024 про здійснення перерахунку пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», утім їй було відповідачем листом від 12.09.2024 № 21640-22988/М-52/8-1300/24 про відмову в перерахунку пенсії через відсутність правових підстав. Відповідач повідомив позивача про те, що спірне підвищення до пенсії виплачується їй у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 654), та становить 43,52 грн. Позивач не погоджується із розміром встановленого їй підвищення до пенсії, вважає, що розмір такого підвищення повинен становити 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адже Постанова № 654 суперечить наведеній нормі закону, який має вищу юридичну силу, та звужує розмір суми, що належить до виплати реабілітованій особі. У зв'язку з наведеним позивач за захистом свого порушеного права звернулась до суду з цим позовом, який просить задовольнити повністю.
Ухвалою суддя від 14.10.2024 відкрила спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 30.10.2024 (вх. № 80545). Відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 2 п. 4 Постанови № 654 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн. Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою-третьої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Тобто зазначений розмір пенсії не може застосовуватися для обчислення підвищення пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані. Отже, спірним рішенням позивачу було правомірно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою нею заявою від 29.08.2024 у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав. У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як пенсіонер та одержує пенсію по інвалідності, 2-а група загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і не оспорюється відповідачем.
Відповідно до архівних довідок від 18.05.2004 за № 4/4-466 управління оперативної інформації управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_15, 1911 року народження; ОСОБА_2 , 1911 року народження; ОСОБА_3 , 1940 року народження; ОСОБА_4 , 1935 року народження, ОСОБА_5 , 1927 року народження - 03 червня 1952 року із села Новосілки Яворівського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 13.09.1952 були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Якутську АРСР по політичних мотивах, звідки звільнені 28.007.1958.
Відповідно до ст. З Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Це ж підтверджується також архівною довідкою головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за №124 від 06.09.2024, Львівською обласною радою 02.03.2015 позивачу видано посвідчення № 72/16-П, згідно якого вона має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місцях спецпоселення - селещі Лебедіний Алданського району Якутської АРСР, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 видане 01.09.1957 Алданським міськЗАГС, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану про народження вчинено запис №19 від 01.09.1957. Матір'ю позивача була ОСОБА_6 , 1935 року народження, які була репресована, а батьком - ОСОБА_7 , 1933 року народження. Мати Позивача ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 13.12.1956 та змінила прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 , про що вчинено відповідний актовий запис №40.
Позивачка 26.04.1980 уклала шлюб із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_5 , виданого повторно 09.10.2024 за актовим записом №18 складеного 18.04.1980. Пізніше позивач, 10.08.2004 перемінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища, ім'я, по-батькові НОМЕР_6 про що в книзі реєстрації актів про переміну прізвища, імені, по батькові зроблено запис №16.
Згодом позивач 29.07.2011 назад змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_7 , про що в книзі реєстрації зміни імені зроблено запис №17. Також позивач, 19.04.2016 змінила своє ім'я « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_8 , про що складено відповідний актовий запис №14.
Таким чином, на думку позивача, зазначені документи підтверджують факт, що вона є членом сім'ї репресованої, а згодом реабілітованої особи, а відтак має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
29.08.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою та необхідними документами про здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 12.09.2024 № 21640-22988/М-52/8-1300/24 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку підвищення до пенсії згідно з поданою нею заяви оскільки остання звернулась із заявою невстановленого зразка.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулась з цим позовом до суду.
Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що позивач як член сім'ї осіб, яких було примусово переселено та згодом реабілітовано, уважає, що має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не в розмірі 43,52 грн., як це передбачено Постановою № 654.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України від 17.04.1991 № 962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (далі - Закон № 962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
Відповідно до ст. 1-2 Закону № 962-XII реабілітованими визнаються особи:
1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Статтею 1-1 Закону № 962-XII визначені такі терміни, зокрема:
вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР;
заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення;
репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;
члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до ст. 1-3 Закону № 962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29.04.1942 № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Суд зазначає, що приписи вказаних норм чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Отже, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
У постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про належність до членів сімей, яких було примусово переселено, дітей, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю та наявність у таких дітей права на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1788-XII) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Аналіз наведених вище норм права вказує, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Суд встановив, що позивач є членом сім'ї осіб, яких було примусово переселено та згодом реабілітовано, і отримує підвищення до пенсії за цей статус у розмірі 43,52 грн. на підставі п.п. 2 п. 4 Постанови № 654. Таке підвищення до пенсії відповідачем не заперечується, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, а відтак відповідач підтверджує надання відповідного статусу позивачу.
Отже, право позивача на отримання вказаного підвищення до пенсії не є спірним, а фактично спірним у цій справі є процедура звернення позивача до відповідача із заявою.
Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку підвищення до пенсії згідно з поданою нею заявою відповідач- дійшов висновку про відсутність для цього правових підстав, оскільки таке підвищення виплачується позивачу на підставі Постанови № 654 у розмірі 43,52 грн.
Оцінюючи вказану підставу для відмови, суд зазначає таке.
За змістом п. 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 п. 4 Постанови № 654 (з наступними змінами та доповненнями) установлено, що з 01 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, згідно з яким , Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV з наступними змінами та доповненнями, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1 - 3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Із урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, під час визначення розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону № 1788-XII, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
Беручи до уваги наведене, суд констатує, що позивач як член сім'ї осіб, яких було примусово переселено та згодом реабілітовано, має право на підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком як це передбачено п. «г» ст. 77 Закону № 1788-ХІІ, а не 43,52 грн., як визначено Постановою № 654.
Що ж до поданої позивачем заяви, то суд приходить до висновку, що оскільки така прийнята та зареєстрована відповідачем, то підлягала розгляду із прийняттям відповідного рішення по суті вимог.
З метою належного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області розглянути вищевказану заяву позивача та здійснити ОСОБА_1 , як члену сім'ї осіб, яких було примусово переселено та згодом реабілітовано, нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
Щодо дати, з якої належить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу спірного підвищення до пенсії, суд зазначає таке.
Строки перерахунку та виплати пенсії визначено ст. 45 Закону № 1058.
Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
У спірному випадку із заявою та необхідними документами про перерахунок пенсії позивач звернулась 29.08.2024, тобто до 15 числа включно, а отже право на перерахунок пенсії згідно з ч. 4 ст. 45 Закону № 1058 набула з 01.09.2024 , тобто з першого числа місяця, в якому вона зверталась за перерахунком пенсії.
Зважаючи на те, що позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення (29.08.2024) за перерахунком пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволеннню, а саме з 01.09.2024.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом правил ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.09.2024 за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 01.09.2024 за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна