про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
07 квітня 2025 рокусправа №380/5109/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2002-2003 року (актуальні на час призначення пенсії у 2004 році) та з врахуванням середньої заробітної плати в період з 2020 по 2025 рік, у розмірі (коефіцієнта) 1,11 з 01.05.2020 року; 1,11 з 01.03.2021 року; 1,14 з 01.03.2022 року; 1,197 з 01.03.2023 року; 1,0796 з 01.03.2024 року; 1,115 з 01.03.2025 року.
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалою судді від 24.03.2025 року позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій посилається на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Вказав, що остаточна відмова відповідача у здійсненні перерахунку була направлена позивачу лише листом від 29.01.2025 року. При цьому, зазначив, що згаданій відмові передували неодноразові звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України, в яких ОСОБА_1 просив здійснити перерахунок пенсії. Враховуючи вищенаведене, просить поновити строк звернення до суду з даним позовом та відкрити провадження у справі.
Даючи оцінку доводам, викладеним у вказаній заяві, суддя враховує таке.
За приписами ст.5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Строки звернення до адміністративного суду визначені у ст.122 КАС України.
Згідно з ч.1 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (ч.3 ст.122 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2023-2024 роках позивачу не нараховувалася, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Суддя враховує, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Тобто, у травні 2020 року, березні 2021 року, березні 2022 року, березні 2023 року, березні 2024 року та березні 2025 року позивач мав дізнатись про порушення своїх прав.
Звернувшись до суду з цим позовом 16.03.2025 року, позивач заявив позовні вимоги з 01.05.2020 року, у зв'язку з чим, з урахуванням зазначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом лише з 16.09.2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч.2 ст.122 КАС України, а не з 01.05.2020 року, як вважає позивач.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 та від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24.
Щодо посилань позивача на те, що про порушення своїх прав останній дізнався зі змісту листа відповідача від 29.01.2025 року, то такі, на думку суду, є безпідставними, адже згідно усталеної практики Верховного Суду отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду у разі, якщо б він без зволікань та протягом розумного строку не вчиняв активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Як наслідок, не звернення позивачем до суду із позовною заявою після отримання листів відповідача від 29.08.2024 року, від 31.10.2024 року та від 27.11.2024 року зумовлена власною пасивною поведінкою позивача та не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року по справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Втім, представником позивача не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, а зміна судової практики такою не є.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України.
Згідно ч.ч.1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив зобов'язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачеві у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, починаючи з 01.05.2020 року, а з цим позовом звернувся лише 16.03.2025 року, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії та наведені правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 01.05.2020 року по 15.09.2024 року включно.
У зв'язку із цим, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а саме - повернення позовної заяви в цій частині.
Що стосується перерахунку та виплати пенсії за період з 16.09.2024 року, то шестимісячний строк звернення до суду у цій частині позивачем не пропущено.
Керуючись ст.ст.122, 123, 169, 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачеві у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за період з 01.05.2020 року по 15.09.2024 року (включно) - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович