01 квітня 2025 рокусправа № 380/18203/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Пунейко Р.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Торопчина О.Д.,
представника відповідача Гій А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Львівській області
про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу
Позивач звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якому заявлено позовні вимоги:
визнати протиправним і скасувати п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 02.08.2024 № 2988 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників БПОП "КОРД" (стрілецький) ГУНП у Львівській області в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції;
визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 16.08.2024 № 501 о/с Про особовий склад в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
поновити ОСОБА_1 з 28.08.2024 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії" (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Львівській області, стягнувши з Головного управління Національної поліції у Львівській області на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що показники газоаналізатора «Драггер» не є належними та допустимими доказами в питаннях підтвердження факту перебування працівника поліції на робочому місці у стані сп'яніння, оскільки порядок використання таких засобів вимірювальної техніки стосується лише водіїв транспортних засобів, яким позивач 22.07.2024 не являвся. Належним та допустимим доказом у таких випадках є виключно медичний огляд (освідування) працівника, про що у йдеться у висновках ВС КАС викладених у постанові від 17.07.2019 (справа № 806/2555/17). Позивач не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, доказів зворотного матеріали службового розслідування не містять.
Позивач вказує, що залучення поліцейських та працівників інших органів (підрозділів) поліції до складу дисциплінарної комісії здійснюється на підставі письмового запиту уповноваженого керівника, який прийняв рішення про проведення службового розслідування, та за наявності письмової згоди керівника органу (підрозділу) поліції, в якому вони проходять службу (працюють). Відповідачем не зазначено наявність підстав для включення ОСОБА_2 (працівника внутрішньої безпеки) до складу дисциплінарної комісії, що, на думку позивача, надає підстави для сумніву у правильності проведення службового розслідування.
Позивач наполягає, що не має жодного закону України який би покладав обов'язок відшкодовувати вартість однострою, строк носіння яких не закінчився, на поліцейського.
Позивач покликається на п. 13 розділу IV Положення про підрозділи поліції особливого призначення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за № 1565/31433, вказує, що серед правових підстав для його звільнення, які зазначені у наказі про особовий склад, відсутня згадка про реалізацію командиром свої повноважень передбачених цим положенням.
Позивач звертає увагу, що на момент подачі позову жодні преюдиційні матеріали адміністративної практики відносно нього не складались, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву.
У спростування позовних вимог відповідач вказує, що мобільна група ДВБ НП України у складі оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю ЛУ ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_3 та помічника оперуповноваженого відділу оперативних розробок ЛУ ДВБ НПУ сержанта поліції ОСОБА_4 провела перевірку на стан вмісту алкоголю в крові інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 газоаналізатором «Drager Alcotest 7510», який пройшов повірку згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 2114083 23, чинне до 29 листопада 2024 року. В результаті тесту встановлено, що інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 під час несення служби перебуває в стані алкогольного сп'яніння із вмістом етанолу в крові 0,48 проміле. 23 липня 2024 року наказом ГУНП у Львівській області №2830 призначено службове розслідування, створено дисциплінарну комісію та відсторонено позивача від виконання службових обов'язків. Під час службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що відомості, що стали підставою для призначення та проведення службового розслідування слід вважати такими, що знайшли своє підтвердження. 02 серпня 2024 року наказом ГУНП у Львівській області № 2988 застосовано до інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0078835) дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Відповідач вважає, що до складу дисциплінарної комісії, з огляду на покладені на ДВБ НП України функції та повноваження щодо здійснення контролю з питань дотримання контролю, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування обставин події, встановлення причин і умов її вчинення, ролі керівництва, вини, ступеня тяжкості та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків правомірно включено представника ЛУ ДВБ НП України - ОСОБА_3 .
Відповідач стверджує, що позивач відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Відповідач звертає увагу, що позивач погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння газоаналізатором «Drager Alcotest 7510», самостійно підтвердив факт вживання алкоголю, не повідомив про вживання ліків працівникам, які здійснювали огляд та з результатом проведеного огляду погодився, на підтвердження чого проставив власноручний підпис у роздруківці тексу за результатами дослідження.
Відповідач наполягає, що чинним законодавством не передбачено порядок та спосіб проведення огляду працівника поліції, зокрема, на предмет стану алкогольного сп'яніння, тому підлягає застосуванню Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція N 1452/735).
Відповідач стверджує, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.
Відповідач зауважує, що обрання виду дисциплінарного стягнення лежить у площині дискреційних повноважень відповідача, вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову.
Згідно ухвали від 02.09.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.09.2024.
19.09.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 17.10.2024, 17.10.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 05.11.2024.
05.11.2024 ухвалено викликати в судове засідання свідків, закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2024 (з врахуванням виправленої описки у протоколі судового засідання).
05.12.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.01.2025, 09.01.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 28.01.2025, 28.01.2025 - до 06.03.2025, 06.03.2025 до 01.04.2025.
01.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, свідків, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
22 липня 2024 року до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт поліцейського БПОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області про те, що на ранковій перевірці БПОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області було зауважено, що інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 та поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області сержант поліції ОСОБА_5 , під час несення служби можливо знаходяться в стані алкогольного сп'яніння.
Мобільна група ДВБ НП України у складі оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю ЛУ ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_3 та помічника оперуповноваженого відділу оперативних розробок ЛУ ДВБ НПУ сержанта поліції ОСОБА_4 провела перевірку на стан вмісту алкоголю в крові інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 газоаналізатором «Drager Alcotest 7510» (Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 2114083 23, чинне до 29 листопада 2024 року).
За результатами перевірки встановлено, що інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 під час несення служби перебуває в стані алкогольного сп'яніння із вмістом етанолу в крові 0,48 проміле.
23 липня 2024 року Наказом ГУНП у Львівській області №2830 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» призначено за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників БПОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області службове розслідування у формі письмового провадження, проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії. До проведення службового розслідування залучено оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю ЛУ ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_3 . На час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1
02 серпня 2024 року затверджено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення дисципліни інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області сержанта поліції ОСОБА_5 .
Під час службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що відомості, що стали підставою для призначення та проведення службового розслідування слід вважати такими, що знайшли своє підтвердження.
02 серпня 2024 року Наказом ГУНП у Львівській області № 2988 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників БПОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області» за грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, пунктів 6, 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, підпункту 1.7 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, застосовано до інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0078835) дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
02 серпня 2024 року наказом ГУНП у Львівській області № 2991 ОСОБА_1 допущено до виконання службових обов'язків за займаною посадою.
16 серпня 2024 року наказом ГУНП у Львівській області № 501 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Позивач не погодився з наказами відповідача про звільнення його зі служби в поліції та звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керувався таким.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно ст.2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 6 Закону №580-VIII встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
За приписами ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
В силу приписів ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 5-1) здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України «Про електронні комунікації»; 8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 14) вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я.
Частинами 1,2 ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч.2 ст.77 Закону №580-VIII).
День звільнення вважається останнім днем служби (ч.3 ст.77 Закону №580-VIII).
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут).
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Нормою ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).
Частинами 1,2,3 ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (ч.5 ст.13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту).
Частиною 3 ст.14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Згідно ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Відповідно до ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку (ч.2 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 7 ст.19 Дисциплінарного статут встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (ч.3 ст.26 Дисциплінарного статуту).
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (ч.5 ст.26 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (ч.6 ст.26 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України».
Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно п.1 розд.ІІ цього Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За змістом п.1 розд.V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п.4 розд.V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 13 розд.V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Аналіз наведених норм вказує на те, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.
Водночас, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
У цій справі підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок відповідача про перебування позивача на службі в нетверезому стані.
Чинним законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп'яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин необхідно застосовувати загальні положення КАС України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості.
Нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Аналогічний висновок був висловлений у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі №806/2272/16, від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18.
Згідно матеріалів справи, мобільна група ДВБ НП України у складі оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю ЛУ ДВБ НП України капітана поліції ОСОБА_3 та помічника оперуповноваженого відділу оперативних розробок ЛУ ДВБ НПУ сержанта поліції ОСОБА_4 провела перевірку на стан вмісту алкоголю в крові інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 газоаналізатором «Drager Alcotest 7510» (Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51 QM 2114083 23, чинне до 29 листопада 2024 року). За результатами перевірки встановлено, що інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 під час несення служби перебуває в стані алкогольного сп'яніння із вмістом етанолу в крові 0,48 проміле.
Зазначені фактичні обставини зафіксовані письмовими та електронними доказами та сторонами не оспорюються.
Спірними при розгляді цієї справи є обставини пропонування позивачу проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі та відмови від проходження такого огляду.
Суд встановив, що до матеріалів справи долучено акт від 22.07.2024 про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 від 22.07.2024, складений та підписаний інспектором відділення кадрового забезпечення БПОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Артуром Хімчаком, оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю ЛУ ДВБ ЦПУ капітаном поліції Н.Потаповою та помічником оперуповноваженого відділу оперативних розробок ЛУ ДВБ НПУ сержантом поліції В.Тиховським.
Відеозапис з портативного відеореєстратора проведеного дослідження на стан алкогольного сп'яніння працівників батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУ НП у Львівській області, відмову позивача від походження огляду у медичному закладі не підтверджує.
На відеозаписі зафіксовано проходження позивачем огляду на стан сп'яніння газоаналізатором «Drager Alcotest 7510». Після проведення огляду позивач залишив приміщення, де проводилось обстеження працівників підрозділу.
Суд критично оцінює поданий відповідачем акт відмови позивача від проходження огляду у медичному закладі від 22.07.2024, оскільки відповідач не підтвердив коли (о котрій годині) і де (місце) його було складено. Також відсктнє скерування ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу.
Суд враховує, що позивач не мав можливості пройти обстеження у медичному закладі самостійно з огляду на територіальне розташування підрозділу поліції та подальше виконання ним службових обов'язків за посадою.
З врахуванням зазначеного та на підставі пояснень представників сторін, показів свідків, відеодоказів суд висновує, що позивачу не було запропоновано пройти обстеження у медичному закладі і, відповідно, від проведення такого обстеження позивач не відмовлявся.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2018 за результатами розгляду справи №806/2272/16 висловив таку правову позицію: за своєю специфікою стан алкогольного сп'яніння супроводжується лише тимчасовою зміною свідомості, викликаною дією етилового спирту на центральну нервову систему, з огляду на що як науковці, так законодавець дотримуються єдиної думки (позиції) та вказують, що з метою забезпечення достовірності результатів медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння, огляд особи повинен бути проведений не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. В іншому випадку результати такого огляду слід вважати недійсними.
Порядок встановлення стану сп'яніння особи на роботі регулюється Тимчасовою інструкцією про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння, затвердженою заступником Міністра охорони здоров'я СРСР 01.09.1988 № 06-14/33-14 (Тимчасова інструкція), яка є доповненням до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 08.09.1988 № 694 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння». Зазначений наказ включений до Переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, що додається до вказівки Міністерства охорони здоров'я України від 28.05.1996 № 165.
Згідно з пунктом 2 Тимчасової інструкції медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння здійснюється в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів (відділень) лікарями психіатрами-наркологами або лікувально-профілактичних закладах лікарями психіатрами-наркологами та лікарями інших спеціальностей, які пройшли відповідну підготовку.
Згідно з пунктом 7 Тимчасової інструкції основою медичного висновку з питання станів, пов'язаних зі споживанням алкоголю, повинні служити дані всебічного медичного огляду. Після його завершення проводиться відбір повітря, що видихається або біологічних рідин організму для дослідження їх на наявність алкоголю. Лабораторні дослідження (повітря, що видихається, сечі, слини) при проведенні огляду є обов'язковими. Кров для аналізів на алкоголь слід брати у виняткових випадках тільки за медичними показаннями (наприклад, важкі травми, отруєння і т.п.).
Відповідно до пункту 10 Тимчасової інструкції зразки біологічних матеріалів, взятих для визначення алкоголю бажано зберігати в закладі охорони здоров'я, де проходив огляд, на протязі не менше 25 днів з дотримання необхідних і гарантованих на їх збереження умов, які відповідають вимогам методичних вказівок.
Відповідно до п.13 Тимчасової інструкції на підставі медичного огляду формулюється висновок, в якому повинно бути чітко охарактеризовано стан оглянутого на момент обстеження.
З аналізу вищевказаних норм, суд доходить до висновку, що такий стан можна підтвердити лише за наслідками саме медичного огляду.
Згідно пояснень позивача, відповідача та свідків при проведенні обстеження працівники відповідача використовували та керувалися Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (Інструкція № 1413/27858), передбачено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Проте, до спірних правовідносини не застосовуються норми Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, оскільки вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, однак не застосовується для процедури огляду працівників на стан алкогольного сп'яніння.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №819/1394/17.
Суд враховує також доводи позивача про порушення при формуванні складу дисциплінарної комісії та проведення обстеження позивача працівником відповідача, який не проходив навчання щодо використання приладу Drager.
За наведених обставин суд констатує, що службове розслідування проведено неповно та необ'єктивно, а вчинення позивачем дисциплінарного проступку належними доказами не підтверджується.
Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 28.10.2015, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 877 від 28.10.2015, з метою організації діяльності підрозділів поліції особливого призначення головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві наказом Міністерства внутрішніх справ України № 987 від 04.12.2017 затверджено Положення про підрозділи поліції особливого призначення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за № 1565/31433 (далі - Положення).
Це Положення визначає основні завдання, функції, права, обов'язки та порядок діяльності підрозділів поліції особливого призначення (далі - Підрозділи) головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві та міжрегіональних територіальних органів (далі - Територіальний орган).
Згідно з пунктом 13 розділу VI Положення, до обов'язки керівників (командирів) Підрозділів належить: порушення клопотань перед керівництвом Територіального органу про заохочення поліцейських, працівників Підрозділів, у тому числі про нагородження державними нагородами, присвоєння поліцейським спеціальних звань поліції та рангів держслужбовцям, а також щодо накладення на них дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни;
Отже, питання щодо порушення клопотань перед керівництвом головних управлінь Національної поліції про накладення на поліцейських, працівників підрозділів поліції особливого призначення дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни належать до компетенції керівників (командирів) підрозділів поліції особливого призначення.
Як встановлено під час розгляду справи клопотання командування БПОП «КОРД» (стілецький) ГУНП у Львівській області про накладення на інспектора взводу № 3 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0078835) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не вносилось.
Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем порядку накладення на позивача дисциплінарного стягнення, оскільки керівником (командиром) підрозділу поліції особливого призначення клопотання перед керівництвом Головного управління Національної поліції у Львівській області про накладення на позивача дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни не подавалося.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
При цьому, судом має враховуватися принцип співмірності наслідків заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами працівника/роботодавця і публічними інтересами.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд з огляду на зміст спірних правовідносин, дійшов висновку, що оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не ґрунтуються на самостійних підставах недотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19.
Таким чином, ОСОБА_1 має бути поновлений на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії" (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.08.2024 № 501 о/с позивача звільнено з посади з 16.08.2024, то цей день є останнім робочим днем, тому позивача належить поновити на посаді з наступного дня після звільнення - з 17.08.2024.
Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Водночас, виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.20015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту вищевказаного Порядку, який є спеціальним для вирішення спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно довідки про грошове забезпечення Головного управління Національної поліції у Львівській області (а.с.8 Т.ІІ) грошове забезпечення позивача за 2 останні повних місяці служби становить 52625,66 грн.
Для визначення середньоденного заробітку позивача належить врахувати, що у червні-липні 2024 року - 61 календарний день.
Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 862,72 гривень ((29163,79+23461,87):61).
Час вимушеного прогулу за період з 17.08.2024 (наступний день після звільнення) по 01.04.2025 (день ухвалення рішення у справі) становить 228 календарних днів.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 196700,16 гривень (862,72 грн. х 228 календарних днів).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, на користь позивача належить стягнути 196700,16 гривень, з яких відповідач відрахує загальнообов'язкові податки та збори.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії" (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць (26312,83 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 02.08.2024 № 2988 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників БПОП "КОРД" (стрілецький) ГУНП у Львівській області» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції.
Визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 16.08.2024 № 501 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 з 17.08.2024 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії" (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка. буд. 3. м. Львів. 79007, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (смт. Івано-Франкове Львівської області РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 17.08.2024 до 01.04.2025 у розмірі 196700,16 грн. (сто дев'яносто шість тисяч сімсот гривень 16 коп.)
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії" (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць (26312,83 грн.) звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 07.04.2025.
СуддяКрутько Олена Василівна