справа№380/7424/24
31 березня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/7424/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Трускавецької міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Трускавецької міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 у позачерговому порядку пільгового житла (окремої квартири) з урахуванням положень щодо додаткової житлової площі в розмірі 10 кв. м. у період з 15.07.1993 року по теперішній час;
- зобов'язати виконавчий комітет Трускавецької міської ради забезпечити виконання у трьохмісячний термін відносно ОСОБА_1 п. 6 постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01.06.1962 року № 562/230 та № 433 від 26.06.1976 року у вигляді пільгового та позачергового забезпечення житлом (окремою квартирою) з урахуванням положень ст. 49 ЖК України щодо додаткової житлової площі у вигляді окремої кімнати або в розмірі 10 кв. м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та Збройних Силах України в період з 04.11.1977 по 22.12.1992, із них на підводних човнах в ССУ з 23.01.1980 по 22.12.1992.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.1992 позивач звільнений з військової служби в запас у зв'язку з вислугою встановленого строку служби.
Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 166 від 15.07.1993 позивач зарахований на квартирний облік для одержання житла.
З цього часу і до тепер позивач очікував, що визначені державою соціальні гарантії, передбачені положеннями ч. 5 ст. 17 Конституції України і п. 6 постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01.06.1962 № 562/230 та №433 від 26.06.1976, відносно нього будуть дотримані та виконавчий комітет Трускавецької міської ради забезпечить позивача у позачерговому порядку житлом (окремою квартирою) з урахуванням положень щодо додаткової житлової площі в розмірі 10 кв. м. Позивач усвідомлював у якому складному фінансовому становищі знаходиться Україна та її органи місцевого самоврядування та що забезпечення житлом у короткостроковій перспективі не буде можливим.
Проходили роки, однак з 15.07.1993 (дата постановки на квартирний облік при виконавчому комітеті Трускавецької міської ради) по теперішній час позивача не забезпечено житлом (окремою квартирою) з урахуванням положень щодо додаткової житлової площі в розмірі 10 кв. м.
Листом в.о. міського голови Трускавецької міської ради вих. № ОЗ/Б-1111 від 29.11.2023 на звернення позивача з проханням забезпечення житлом у позачерговому порядку, позивачу надано відповідь, відповідно до якої позивач перебуває на квартирному обліку в загальній черзі під № 124 та в першочерговій черзі під № 20 з 15.07.1993 та буду забезпеченим житлом в порядку черговості.
Вважає таку бездіяльність виконавчого комітету Трускавецької міської ради протиправною та такою, що порушує мої законні права та інтереси з огляду на наступне.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 6 постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01.06.1962 року № 562/230 та № 433 від 26.06.1976 позивач, як військовослужбовець, який на час звільнення із військової служби у запас мав вислугу років понад 15 років, з них не менше 5 років на підводних човнах з атомними енергетичними установками, позачергово забезпечуються житлом за місцем проживання не пізніше трьохмісячного терміну з дня постановки на квартирний облік.
Отже, позивач повинен був бути забезпечений житлом не пізніше трьохмісячного терміну з 15.07.1993 у позачерговому порядку - не по загальній і не по першочерговій черзі.
Відповідно до положення ст. 49 ЖК України позивач зазначає, що має право на отримання додаткової житлової площі у вигляді окремої кімнати або 10 кв. м. житла.
На думку позивача, виконавчий комітет Трускавецький міської ради значно порушив терміни надання йому житла (окремої квартири) з урахуванням положень щодо додаткової житлової площі в розмірі 10 кв. м., та продовжує порушувати його законні права та інтереси, у зв'язку із чим позивач змушений звертатися до суду із даним позовом.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 166 від 15.07.1993 року позивач разом із сім'єю в складі трьох осіб (він, дружина, дочка) зараховані на квартирний облік як військовослужбовець звільнений в запас у зв'язку з вислугою років.
Станом на 01.01.2024 року позивач перебуває у загальній черзі під № 123 і на першочергове надання житла під № 19, в контрольному списку військовослужбовців звільнених в запас із Збройних Сил України під № 1.
В той же час, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дружина позивача - ОСОБА_2 має в приватній власності житловий будинок в с. Залужани, Дрогобицького району загальною площею - 82,4 кв. м., жилою площею - 40,8 кв. м., а також його донька - ОСОБА_3 забезпечена житлом загальною площею 54,1 кв.м. та має у приватній власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Відомості про зарахування на квартирний облік у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах на користування правом позачергового одержання житла для ОСОБА_1 відсутні.
Виконавчий комітет Трускавецької міської ради у запереченні на позов посилається на джерела права й акти їх застосування.
Станом на час звільнення позивача вказана норма Закону №2011-XII діяла у наступній редакції: «Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житловою кодексу України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов'язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України».
Згідно п. 12 «Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра Оборони України від 03.02.1995 року №20 (в редакції, що діяла станом на взяття позивача на квартирний облік), військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті, а саме: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Відповідно до пунктів 22-26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Так, для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника). До рапорту додаються: довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім'ї; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільга. Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.
На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.
Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Пункт 30 Порядку №1081, передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.
Аналіз Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями дає підстави стверджувати, що у разі у разі переміщення військовослужбовця по військовій службі пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону, то такий військовослужбовець зараховуються на облік за новим місцем служби із збереженням попереднього часу перебування на обліку. При цьому облікова справа направляється командиром (начальником) військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування військової частини - до військового комісаріату.
Пунктом 4 Наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 встановлено, що за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ); рішення житлових комісій військових частин, об'єднаних житлових комісій, які були прийняті до набрання чинності цим наказом, реалізуються із урахуванням вимог Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями,.
Позивачем не вірно встановлено відповідача щодо зобов'язання виконавчого комітету Трускавецької міської ради забезпечити у позачерговому порядку пільгового житла.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; наданню грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).
За Житловим кодексом України та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання їм житлових приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Угрпрофради від 11.12.1984 № 470 до компетенції виконавчих органів місцевої влади, на які відповідно до пункту 2 пункту «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладені повноваження щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та наданню, відповідно до законодавства, житла, що належить до комунальної власності, а також здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності (підпункту 7 пункту «б» вищевказаного Закону).
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 09.04.2024 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
29.11.2023 відповідачем позивачу надіслано лист наступного змісту:
«На Вашу заяву від 20.11.2022 року, виконавчий комітет Трускавецької міської ради повідомляє наступне.
Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 166 від 15.07.1993 року Ваша сім'я в складі трьох осіб (Ви, дружина, дочка) зараховані на квартирний облік для одержання житла.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Вашій дружині на праві приватної власності належить житловий будинок в с. Залужани, Дрогобицького району загальною площею - 82,4 кв.м., жилою площею - 40,8 кв.м. На даний час Вона є такою що забезпечена житлом за місцем проживання (реєстрації). Вашій дочці на праві приватної власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_2 .
На даний нас Ви перебуваєте на квартирному обліку в загальній черзі під №124 та в першочерговій черзі під № 20 з 15.07.1993 року.
Забезпечення житлом буде проведено в порядку черговості з урахуванням пільг та жилої площі що перебуває у приватній власності у членів Вашої сім'ї».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну бездіяльність щодо ненадання йому у позачерговому порядку пільгового житла (окремої квартири) з урахуванням положень щодо додаткової житлової площі в розмірі 10 кв. м. у період з 15.07.1993 по теперішній час протиправною та такою, що порушує його права, і як наслідок просить зобов'язати відповідача позачергово у трьох місячний термін забезпечити позивача житлом (окремою квартирою) з урахуванням положень ст. 49 ЖК України щодо додаткової житлової площі у вигляді окремої кімнати або в розмірі 10 кв.м.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної бездіяльності з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.1992 позивач звільнений з військової служби в запас у зв'язку з вислугою встановленого строку служби.
Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 166 від 15.07.1993 позивач зарахований на квартирний облік для одержання житла.
Згідно із нормами ЖК в редакції на час зарахування позивача на квартирний облік, було встановлено:
Стаття 46. Позачергове надання жилих приміщень
Поза чергою жиле приміщення надається:
громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна чи піклувальника, громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, при неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
дітям-інвалідам, що не мають батьків або батьки яких позбавлені батьківських прав і проживають у державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;
членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі.
Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Стаття 49. Додаткова жила площа
Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.
Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством Союзу РСР.
Згідно із ст. 41 ЖК України (в редакції на час розгляду справи), контроль за станом обліку на підприємствах, в установах, організаціях громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється виконавчими комітетами місцевих рад і відповідними органами професійних спілок.
Згідно із ст. 42 цього ж Кодексу, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.
Згідно із ст. 46 цього ж Кодексу, поза чергою жиле приміщення надається:
особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;
особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;
громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;
сім'ям, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;
особам, обраним на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість;
членам сім'ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов'язків у Верховній Раді України на постійній основі;
працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.
Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством України.
Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення, за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.
Згідно із ст. 49 цього ж Кодексу, понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.
Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством України.
Крім цього згідно із Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 N 1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Відповідач у справі підтверджує, що станом на 01.01.2024 позивач перебуває у загальній черзі під № 123, на першочергове надання житла під № 19, в контрольному списку військовослужбовців звільнених в запас із Збройних Сил України під № 1.
Відповідач заперечує про зарахування позивача на квартирний облік з правом саме позачергового одержання житла.
Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів поза чергового права на жиле приміщення, а також не надано доказів включення позивача до відповідного окремого списку.
На думку суду позивач помилився в обраному способі захисту своїх прав. За правовою позицією ВС, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.
Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов'язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.
З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Спосіб захисту, про який просить позивач у даній справі не відповідає вищезгаданим критеріям ефективності, що і є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради (82200, Львівська обл. Дрогобицький р-н, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 04.04.2025 року.
Суддя Гавдик З.В.