про залишення позовної заяви без руху
07 квітня 2025 рокусправа № 380/6517/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11850/13-01-24-08 на загальну суму 418861,50 грн; податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11851/13-01-24-08 в сумі 34905,12 грн; податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 №11851/13-01-24-08 в сумі 340 грн.
Разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що позивач тривалий час проживає у Німеччині, де уклала шлюб з громадянином Німеччини, отримала посвідку на проживання, народила дитину. Через додаток «Дія» дізналася про те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №380/21932/24 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 464509,67 гривень. В подальшому було укладено договір про надання правої допомоги із адвокатом Яцук Г.М. Після звернення представника позивача до ГУ ДПС у Львівській області, листом від 28.02.2025 адвокату було подано копії документів, зокрема, акт перевірки, копії податкових повідомлень-рішень, копію наказу на проведення перевірки, копії листів. Представник зазначали, що накази про проведення перевірки. оскаржувані податкові-повідомлення рішення надіслані відповідачем позивачу поверталися у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Позивач 28.02.2025 після відповіді на адвокатський запит дізналася про прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення та підстави нарахування податкових зобов'язань. З огляду на наведене, просить суд поновити строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ч. 6 ст. 161 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 дійшов висновку, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Окрім того, у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду дійшла висновку, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Отже, строк на оскарження податкових повідомлень-рішень у разі, якщо позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження таких рішень є загальним, згідно ст. 122 КАС України і становить шість місяців з дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, про що також зазначив представник позивача у позовній заяві.
Як встановлено судом, позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області, датовані 21.03.2024.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення направлялись на поштову адресу позивача АДРЕСА_2 , проте таке поштове повідомлення було повернуто до відправника із поміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Аналогічні норми зазначені і в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі №640/8096/19 зазначив, що норми абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК не встановлюють вичерпний перелік причин, з яких виявилося неможливим вручити поштове відправлення адресату, за наявності відмітки поштової служби щодо яких документ вважається врученим.
Проставлення відмітки поштової служби «за закінченням встановленого строку зберігання» із датою невручення/повернення на відповідному поштовому відправленні відповідає умовам норм абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК, за яких таке відправлення вважається врученим.
Оскільки, як встановлено судом, поштові відправлення, якими до позивача надсилались оспорювані податкові повідомлення-рішення, були повернуті до органу ДПС України 08.04.2024, відтак саме ця дата вважається моментом отримання позивачем спірних податкових повідомлень-рішень, та, відповідно, початку відліку строку на звернення до суду.
Отже, строк на звернення до суду, з урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, становить 6 місяців і закінчується 09.10.2024.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що про порушення своїх прав позивач повинна була дізнатися саме 08.04.2024, а доводи про те, що вона пропустила строк звернення до суду у зв'язку з неотриманням податкових повідомлень-рішень не можуть бути визнані судом обґрунтованими в силу вимог ст.ст. 42, 58 Податкового кодексу України.
Більше того, отримання адвокатом копій оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідь на адвокатський запит не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на захист. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Також суд зазначає, що копія посвідки на проживання в Німеччині, не може бути беззаперечним доказом постійного місця проживання. Будь-яких доказів, що позивач з 2014 року не поверталась в Україну, та постійно проживала в Німеччині, позивачем до матеріалів справи не подано.
Слід зауважити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Оскільки позивач звернулася до суду лише 26.03.2025 (згідно штампу поштового відділення), з порушенням строку на звернення до суду. При цьому, заява представника позивача про поновлення строку на звернення до суду не містить жодних покликань на обставини, які можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивач відповідно до частини шостої статті 161 КАС України може подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, які викладені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а тому у задоволенні такої заяви слід відмовити.
Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням того, що позивачем не виконано вищевказаних вимог КАС України, позовну заяву слід залишити без руху та надати строк позивачу для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя , -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити. Причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати до Львівського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої додати:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази у підтвердження викладеного у такому клопотанні з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суду (вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду, якщо такі є);
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна