Іменем України
07 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/627/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
До Луганського окружного адміністративного суду 26.03.2025 надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.03.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 77407186 за виконавчим листом № 360/1084/24, виданим Луганським окружним адміністративним судом 26.02.2025.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 25.03.2025 за вхід. № 410/14 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області отримано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.03.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 77407186, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Головне управління не погоджується із зазначеною постановою про накладення штрафу, вважає її безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернулося до суду.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляу та відкрито провадження по справі, виначено розгляд справи проводити в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, 04.04.2025 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду № 360/1084/24, виданий 26.02.2025 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за вислугу років за період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2024 року у розмірі 191349,13 грн.
06.03.2025 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77407186. Копію постанови направлено боржнику для виконання, стягувачу - для відома.
17.03.2025 державним виконавцем винесено вимогу про надання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у строк до 20.03.2025 інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду по справі №360/1084/24.
Головне управління листом від 18.03.2025 № 1200-0401-5/6701 повідомило відповідача про стан виконання рішення суду від 29.11.2024, з якої встановлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі № 360/1084/24 Головним управлінням в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 у грудні 2024 року нараховано та виплачено заборгованість за липень 2024 року у сумі 13 415,93 на розрахунковий рахунок відкритий в ПАТ «ПУМБ», дата виплати - 21 число.
Заборгованість згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24 за період з 01.08.2022 по 30.06.2023 та 01.08.2023 по 30.06.2024 обліковано в Головному управлінні та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Таким чином, щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів надано не було.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
24.03.2025 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, де також було зазначено про обов'язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено боржнику для виконання.
На думку відповідача, накладаючи штраф постановою від 24.03.2025 на боржника, виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Отже, дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є правомірними та відповідають нормам Закону України "Про виконавче провадження".
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24, залишеним бе змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 з неотриманої пенсії за вислугу років за період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2024 року;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за вислугу років за період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2024 року у розмірі 191349,13 грн.
26.02.2025 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 360/1084/24 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за вислугу років за період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2024 року у розмірі 191349,13 грн.
06.03.2025 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77407186 з примусового виконання виконавчого листа № 360/1084/24, виданого 26.02.2025 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії за вислугу років за період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року та з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2024 року у розмірі 191349,13 грн. Зазначено про необхідність виконати рішення суду боржником протягом 10 робочих днів.
17.03.2025 державним виконавцем винесено вимогу про надання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у строк до 20.03.2025 інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду по справі №360/1084/24.
Головне управління листами від 13.03.2025 1200-0401-5/6403 та від 18.03.2025 № 1200-0401-5/6701 повідомило відповідача про стан виконання рішення суду від 29.11.2024, а саме зазначило таке.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24, яке набрало законної сили 19.02.2025, Головним управлінням в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 у грудні 2024 року нараховано та виплачено заборгованість за липень 2024 року у сумі 13415,93 на розрахунковий рахунок відкритий в ПАТ «ПУМБ», дата виплати - 21 число. Заборгованість згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24 за період з 01.08.2022 по 30.06.2023 та 01.08.2023 по 30.06.2024 обліковано в Головному управлінні та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з Порядком розроблення, затвердження бюджету Пенсійного фонду України у редакції, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 за № 53/37389, видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України в областях та м. Києві, які є органами уповноваженими здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсій.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156, на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено 500,00 млн грн, які використані в повному обсязі.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області виділено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, які набрали законної сили по 19.11.2020.
Виплата коштів на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №360/1084/24 буде здійснюватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік станом на 17.03.2025 Кабінетом Міністрів України не затверджено.
24.03.2025 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", у ВП № 77407186 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, через невиконання рішення суду.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24, яке набрало законної сили 19.02.2025, Головним управлінням в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 у грудні 2024 року нараховано та виплачено заборгованість за липень 2024 року у сумі 13415,93 на розрахунковий рахунок відкритий в ПАТ «ПУМБ», що підтверджено витягом з відомостей.
Заборгованість згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24 за період з 01.08.2022 по 30.06.2023 та 01.08.2023 по 30.06.2024 обліковано в Головному управлінні, відповідно до витягу з підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ РСР).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року в справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року в справі № 420/70/19.
Щодо поважності причин невиконання та повідомлення боржником про їх наявність стягувачу, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24, яке набрало законної сили 19.02.2025, Головним управлінням в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 у грудні 2024 року нараховано та виплачено заборгованість за липень 2024 року у сумі 13415,93 на розрахунковий рахунок відкритий в ПАТ «ПУМБ», що підтверджено витягом з відомостей.
Заборгованість згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі №360/1084/24 за період з 01.08.2022 по 30.06.2023 та 01.08.2023 по 30.06.2024 обліковано в Головному управлінні, відповідно до витягу з підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ РСР).
18.03.2025 за вих.№ 1200-0401-5/6701 боржником направлено виконавцю лист, в якому зазначено про виконання зазначених дій щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 360/1084/24.
Тобто, станом на 24.03.2025 фактично судове рішення виконано не було, але позивачем вживалися заходи з метою його виконання, про що було вчасно повідомлено відповідача.
Таким чином, боржником вживаються заходи з метою виконання судового рішення, і станом на дату винесення постанови про накладення штрафу державний виконавець був повідомлений про підстави такого невиконання.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року в справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зважаючи на вищевикладене, відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
За встановлених судом обставин та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 24.03.2025 № 77407186 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, структурним підрозділом якого є відповідач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Захисників України, буд. 2, м. Канів, Черкаської області, 19000, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 24.03.2025 № 77407186, задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.03.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 77407186 за виконавчим листом № 360/1084/24, виданим Луганським окружним адміністративним судом 26.02.2025.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.Є. Петросян