Іменем України
04 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/985/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у невключені у період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у ненарахуванні грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити перерахунок ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2019 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29 січня 2020 року) при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 03 березня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 березня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, передбаченої абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року та Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до цієї постанови, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась: грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, яка передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; компенсація за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; компенсація за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, яка передбачена абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; компенсація за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки, яка передбачена статтею 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки»;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок: грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, передбаченої абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена підйомна допомога за 2016 рік, яка передбачена пунктом 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити перерахунок ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2016 рік, передбаченої пунктом 3 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та виплаченої у 2017 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (раніше - Військова частина НОМЕР_2 ) їй не у повному обсязі нараховувалась індексація грошового забезпечення, а саме за період з 20 листопада 2016 року по 03 березня 2023 року, і, як наслідок, заявлені у цій позовній заяві інші складові грошового забезпечення теж обраховувались та виплачувались в неналежному розмірі. Також відповідачем позивачу під час проходження та звільнення з військової служби неправильно нараховувались інші види грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 02 вересня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені ОСОБА_1 у заяві від 22 серпня 2024 року без номеру про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 20 вересня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені ОСОБА_1 у заяві від 12 вересня 2024 року без номеру про усунення недоліків позовної заяви, та позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року та направлено адміністративну справу № 360/985/24 до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою від 03 лютого 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у адміністративній справі № 360/985/24.
Ухвалою від 21 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону позов не визнав, про що через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» 17 лютого 2025 року за вхідним реєстраційним № 4573/2025 подав відзив на позовну заяву від 15 лютого 2025 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Щодо позовних вимог, які стосуються визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, відповідач зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 24 жовтня 2016 року № 550 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
За період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу будь-яка індексація грошового забезпечення, у тому числі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, ненараховувалась та невиплачувалась, а тому до складу грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, не включалась.
Наразі питання щодо законності ненарахування та невключення до місячного грошового забезпечення у період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року не є предметом цього позову, а позовні вимоги, які нею обґрунтовуються, є передчасними та безпідставними.
Отже, позивачу у період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року щомісячно виплачувалась додаткова грошова винагорода в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення без будь-якого порушення жодного нормативного акта.
Відповідач зауважує, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити будь-які складові грошового забезпечення з урахуванням індексації та встановленням базового місяця щодо її розрахунку - січень 2008 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, які стосуються визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, підйомної допомоги за 2016 рік, передбаченої пунктом 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та виплаченої у 2017 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», та індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, відповідач зазначив таке.
Щомісячна грошова додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань та підйомна допомога. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу грошового забезпечення.
Отже, зазначена винагорода не тільки не має ознак додаткового виду грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (її розмір встановлюється з урахуванням як займаної штатної посади військовослужбовця, так і конкретної військової частини та особливостей умов проходження ним служби і може бути зменшений командиром (начальником) військової частини (установи, організації) за певних обставин), а і за прямою вказівкою зазначеного вище нормативного акта не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, а отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Оскільки індексація грошового забезпечення за спірний період відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, то включити її до обрахунку спірних додаткових видів грошового забезпечення станом на цей час неможливо.
У зв'язку з ненарахуванням та невиплатою відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення не підлягає задоволенню й позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2019 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Отже, резюмує відповідач, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та підйомну допомогу шляхом внесення змін до складових грошового забезпечення, з якого вони розраховувались, у тому числі з урахуванням індексації та встановленням базового місяця щодо її розрахунку - січень 2008 року, а також з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, які стосуються визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 03 березня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017-2023 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, передбаченої абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки, як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону № 504/96-ВР, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до цієї постанови, відповідач зазначив таке.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.
Щодо позовних вимог, які стосуються визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, передбаченої абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону № 504/96-ВР, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, відповідач зазначив таке.
Додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, має особливий статус та не включається до складу грошового забезпечення, з якого розраховуються грошова допомога на оздоровлення та компенсація за невикористані дні відпусток.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Отже, зазначена допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та компенсація за невикористані дні відпусток.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» та статті 182-1 Кодексу Законів про працю України одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Право на отримання цієї відпустки не є абсолютним, а залежить від наявності обставин, які підтверджують таке право, а також вчинення особою активних дій на її отримання - звернення із заявою до роботодавця та надання підтверджуючих документів.
У той же час за період 2016-2020 років ОСОБА_1 жодного разу не скористалася своїм можливим правом на її отримання, з відповідними заявою та документами до командира не зверталась, а відтак відсутній як сам факт порушення цього права, так і не є можливим зобов'язання військової частини компенсувати їй невикористані дні цієї відпустки.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали судової справи в змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та з 20 листопада 2016 року по 03 березня 2023 року проходила військову службу у Військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , яка перейменована на Військову частину НОМЕР_1 , та у Військовій частині НОМЕР_1 (знаходиться на фінансовому забезпеченні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону відповідно до розпорядження заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17 жовтня 2007 року № 248/3/Б/2267), на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби НОМЕР_4 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (на 475 ліжок) (військові звання - «солдат», «старший солдат»), про що свідчать посвідчення від 26 червня 2017 року серії НОМЕР_5 , видане Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України, військовий квиток від 17 листопада 2016 року серії НОМЕР_6 , контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 28 жовтня 2016 року, витяг з наказу командира Військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20 листопада 2016 року № 336, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2023 року № 62 та довідка Військової частини НОМЕР_1 від 14 лютого 2025 року № 590/789 про проходження позивачем військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2023 року № 62 старшого солдата ОСОБА_1 , бухгалтера фінансово-економічної служби НОМЕР_4 військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (на 475 ліжок) Медичних сил Збройних Сил України, звільнену з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні або інші обставини) згідно з наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (по особовому складу) від 01 березня 2023 року № 9-рс, з 03 березня 2023 року виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення і направлено на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
Також у витязі з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2023 року № 62 зазначено таке:
виплати грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 58264,16 грн;
щорічна основна відпустка за 2022 рік у кількості 30 діб не використана та наказано компенсувати кошти за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік;
щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана та наказано компенсувати кошти за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік;
грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік виплачена;
виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі 600,00 грн в місяць;
виплатити грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій згідно зі статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2017-2023 роки в кількості 98 календарних днів;
виплатити посадовий оклад за період з 1 по 3 березня 2023 року, виходячи з розміру 3000,00 грн в місяць;
виплатити оклад за військовим званням за період з 1 по 3 березня 2023 року, виходячи з розміру 600,00 грн в місяць;
наказано виплатити премію за період з 1 по 3 березня 2023 року у розмірі 505 % посадового окладу в місяць згідно з додатком № 2 до доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з;
виплати надбавку за вислугу років на військовій службі за період з 1 по 3 березня 2023 року у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;
виплати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 1 по 3 березня 2023 року;
відповідно до довідки-розрахунку від 1 березня 2023 року № 4 утримати за речове майно у розмірі 1578,28 грн.
Згідно з довідкою Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону без дати та номеру про грошове забезпечення ОСОБА_1 з 20 листопада 2016 року по 3 березня 2023 року, наданою відповідачем заявою від 18 лютого 2025 року б/н:
грошове забезпечення позивача у період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року складалось з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в антитерористичній операції, премія; у період з 01 березня 2018 року по 3 березня 2023 року - посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за участь в антитерористичній операції (виплачувалась по лютий 2022 року), премія;
відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники здійснюють видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. За даними Департаменту фінансів Міністерства оборони України у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України до квітня 2018 року в Міністерстві оборони України не було. Тому індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року не виплачувалась. З 1 березня 2018 року були підвищені посадові оклади військовослужбовців, тому березень 2018 року став новим «базовим» місяцем. Індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в грудні, відповідно право на індексацію виникло в грудні 2018 року;
індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу у таких розмірах: грудень 2018 року - лютий 2019 року - 71,08 грн щомісячно, березень-червень 2019 року - 134,47 грн щомісячно, липень-вересень 2019 року - 206,72 грн щомісячно, жовтень 2019 року - 0,00 грн, листопад-грудень 2016 року - 206,72 грн щомісячно, січень-липень 2020 року - 216,51 грн щомісячно, серпень-грудень 2020 року - 226,29 грн щомісячно, січень 2021 року - 233,81 грн, лютий-квітень 2021 року - 331,42 грн щомісячно, травень-липень 2021 року - 415,41 грн щомісячно, серпень-грудень 2021 року - 540,03 грн щомісячно, січень-лютий 2022 року - 563,19 грн щомісячно, березень-травень 2022 року - 672,35 грн щомісячно, червень 2022 року - 913,01 грн, липень 2022 року - 1017,21 грн, серпень 2022 року - 1066,00 грн, вересень-листопад 2022 року - 1281,80 грн щомісячно, грудень 2022 року - 1424,80 грн, січень 2023 року - 1470,83 грн.
Згідно з довідкою Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону без дати та номеру про нараховані та виплачені додаткові види грошового забезпечення, наданою відповідачем заявою від 18 лютого 2025 року б/н, позивачу у спірний період нараховано та виплачено:
2016 рік: грошова допомога на оздоровлення - 4461,50 грн (виплачено у листопаді); матеріальна допомога - 4461,50 грн (виплачено у грудні); премія згідно з рішенням Міністра оборони України - 5880,00 грн;
2017 рік: грошова допомога на оздоровлення - 4469,00 грн (виплачено у березні); матеріальна допомога - 1750,00 грн (виплачено у грудні); премія до 6 грудня - 3000,00 грн; премія згідно з рішенням Міністра оборони України - 1000,00 грн; підйомна допомога - 7138,40 грн (виплачена у квітні);
2018 рік: грошова допомога на оздоровлення - 7945,50 грн (виплачена у листопаді); премія згідно з рішенням Міністра оборони України - 300,00 грн;
2019 рік: грошова допомога на оздоровлення - 10804,50 грн (виплачена у квітні); премія до Дня Незалежності - 2000,00 грн; премія до 5 травня - 1295,00 грн; матеріальна допомога - 10804,50 грн (виплачена у грудні); доплата за вислугу років - 2906,15 грн;
2020 рік: грошова допомога на оздоровлення - 10804,50 грн (виплачена у червні); матеріальна допомога - 600,00 грн (виплачена у грудні); доплата за вислугу років - 536,09 грн;
2021 рік: премія згідно з рішенням Міністра оборони України - 2538,07 грн; грошова допомога на оздоровлення - 11086,65 грн (виплачена у жовтні); матеріальна допомога - 600,00 грн (виплачена у жовтні);
2022 рік: грошова допомога на оздоровлення - 14679,00 грн (виплачено у травні); матеріальна допомога - 600,00 грн (виплачено у грудні);
2023 рік: грошова допомога на оздоровлення - 23466,00 грн (виплачено у лютому); компенсація відпустки УБД (за період з 2017 року по 2023 рік, 98 календарних днів) -75520,15 грн; компенсація за невикористану щорічну основну відпустку (за 2022-2023 роки, 35 календарних днів) - 26670,50 грн; премія до 8 березня - 2000,00 грн;
також у довідці зазначено, що компенсація за невикористану додаткову оплачувану відпустку як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки не виплачувалась, оскільки військовослужбовець рапорт та підтверджуючі документи щодо права на таку відпустку не надавав;
виплачена винагорода військовослужбовцю на період дії військового стану за 2022 рік складає: березень - 29550,69 грн, квітень - 5806,45 грн, травень - 30000,00 грн, червень - 30000,00 грн, липень - 30000,00 грн, серпень - 30000,00 грн, вересень - 216666,67 грн, жовтень - 30000,00 грн, листопад - 354489,24 грн, грудень - 149677,42 грн;
виплачена винагорода військовослужбовцю на період дії військового стану за 2023 рік складає: січень - 30000,00 грн; лютий - 95483,87 грн, квітень - 30000,00 +2903,23 грн.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги та заперечення сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII):
індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII:
індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша);
обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (частина друга);
для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частина третя);
підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта).
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший);
у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий);
частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п'ятий);
сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий);
у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Нормами Закону № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Разом з цим суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що у період проходження військової служби індексація грошового забезпечення у період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а у період з 1 березня 2018 року по 3 березня 2023 року із застосуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, позивачу не проводилась.
Як наслідок, у цій справі не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині, що стосуються оскарження бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної додаткової грошової допомоги за період з 20 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, підйомної допомоги за 2016 рік, виплаченої у 2017 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення із застосування базового місяця «січень 2008 року», та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у 2019 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік та підйомної допомоги за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), яка була чинною до 01 березня 2018 року, було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 2 Постанови № 1294).
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (була чиною до 20 липня 2018 року).
Пунктом 1.1 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260), яка була чинною до 20 липня 2018 року, було передбачено, що ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства (пункт 1.2 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 260).
Відповідно до пункту 30.1 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 30.2 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 30.3 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260).
За приписами пункту 30.7 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 у разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в наказі командира частини про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання грошової допомоги на оздоровлення. Витяг з наказу разом з особовою справою надсилається у військову частину за новим місцем служби.
Абзацом першим пункту 30.8 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 визначено, що військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, грошова допомога на оздоровлення в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби.
Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як слідує з довідок Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону без дати та номеру, наданих відповідачем заявою від 18 лютого 2025 року б/н, грошова допомога для оздоровлення за 2016 рік нарахована позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 4461,50 грн, до якого не увійшла щомісячна додаткова грошова винагорода.
Відповідно до пункту 33.1 розділу ХХХІІІ «Правила виплати матеріальної допомоги» Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 33.2 розділу ХХХІІІ «Правила виплати матеріальної допомоги» Інструкції № 260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
За приписами пункту 33.3 розділу ХХХІІІ «Правила виплати матеріальної допомоги» Інструкції № 260 розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
Згідно з абзацом першим пункту 33.8 та абзацом першим пункту 33.9 розділу ХХХІІІ «Правила виплати матеріальної допомоги» Інструкції № 260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, матеріальна допомога в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання їм цієї допомоги за попереднім місцем служби. У разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в грошовому атестаті (розрахунковій книжці) зазначається, у якому розмірі та за який період військовослужбовцю виплачена матеріальна допомога.
Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» наказано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати за окремим рішенням Міністра оборони України.
Як слідує з довідок Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону без дати та номеру, наданих відповідачем заявою від 18 лютого 2025 року б/н, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік нарахована позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 4461,50 грн, до якого не увійшла щомісячна додаткова грошова винагорода.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2001 року за № 940/6131, затверджено Інструкцію про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (була чинною до 30 березня 2018 року).
Згідно з пунктом 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2001 року за № 940/6131 (далі - Інструкція № 370):
особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу* (* тут і в наступних пунктах Інструкції мається на увазі місце постійної дислокації військових частин і підрозділів, що встановлюється відповідними командирами (начальниками) в межах наданих їм прав) зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення;
в особливий період та під час проведення антитерористичної операції офіцерам і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади до військових частин, що були сформовані в цей період (та яким не визначено пункту постійної дислокації), зі зміною місця проживання (від пункту попереднього місця проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини), підйомна допомога виплачується один раз незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини;
якщо місце проживання військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту, не змінилося, підйомна допомога не виплачується. У цьому випадку підйомна допомога виплачується після фактичного переїзду військовослужбовця на постійне місце проживання до пункту тимчасової дислокації військової частини.
За приписами пункту 2 Інструкції № 370 розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги. У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.
Відповідно до підпункту 3.7. пункту 3 Інструкції № 370 підйомна допомога в порядку і розмірах, передбачених пунктами 1 і 2 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (далі - Інструкція), також виплачується: військовослужбовцям, направленим для проходження військової служби з пункту постійної дислокації військової частини, у штаті якої вони перебувають в підрозділи чи з одного підрозділу в інший підрозділ цієї самої військової частини, що дислоковані в інших населених пунктах.
Підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більше ніж за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади і передислокацією військової частини або підрозділу. При цьому фактичний переїзд військовослужбовця визначається за датою вступу його до виконання обов'язків за посадою або прибуття в новий пункт постійної дислокації військової частини (підрозділу), а членів сім'ї - за датою прибуття їх до нового місця служби військовослужбовця (пункт 16 Інструкції № 370).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка була чинна до 01 березня 2018 року, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункти 1, 2 пункту 1).
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил України як складова грошового забезпечення виплачувалась до 01 березня 2018 року.
До 16 грудня 2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05 грудня 2012 року № 825) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2012 року за № 1540/21852 (далі - Інструкція № 595).
Згідно із пунктом 3, абзацом першим пункту 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
З 16 грудня 2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600 (далі - Інструкція № 550, яка була чинною до 20 липня 2018 року).
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8-10 Інструкції № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.
Як слідує з довідок Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону без дати та номеру, наданих відповідачем заявою від 18 лютого 2025 року б/н, підйомна допомога за 2016 рік, виплачена у квітні 2017 року, нарахована позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 7138,40 грн, до якого увійшла щомісячна додаткова грошова винагорода.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 зазначила:
«57. Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
58. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
59. 22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
60. Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
61. Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що склад учасників справи, а також предмет позовних вимог у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є аналогічними, що, своєю чергою, зумовило необхідність вирішення правового питання та розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 825/997/17.
62. Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій № 550 та 595.
64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та 550.
67. Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
70. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі №21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.
71. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги за 2016 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір таких виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Оскільки підйомна допомога за 2016 рік, виплачена у квітні 2017 року, нарахована позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 7138,40 грн, до якого увійшла щомісячна додаткова грошова винагорода, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підйомної допомоги з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача перерахувати позивачу грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 3 березня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік, передбаченої абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року та Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до цієї постанови, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка є чинною з 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 3 Постанови № 704).
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 01 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вище слідує, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Як свідчать матеріали справи, у спірному періоді відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
В той же час, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні її грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року розміри посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно.
Отже, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
В цьому випадку позивач не погоджується саме з неврахуванням відповідачем при обчисленні її грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 1 січня 2021 року по 01 грудня 2021 року, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно.
В той же час, дії відповідача щодо не застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, позивачем не оспорюються.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 1 січня 2020 року - набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 гривні.
При вирішенні питання, який із видів прожиткового мінімуму, перелік яких міститься в статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та статті 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», слід використовувати для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року відповідно до вимог Постанови № 704, суд вважає за потрібне зазначити таке.
Закон № 2017-III визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2017-III у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
У свою чергу, відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», статтею 1 якого встановлено:
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;
прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року відповідно до вимог Постанови № 704 відповідачу слід використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року: у 2021 році - у розмірі 2270 гривень; у 2022 році - у розмірі 2481 гривня; у 2023 році - у розмірі 2684 гривні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача провести перерахунок місячного грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року, підлягають задоволенню у спосіб застосування прожиткового мінімуму, визначеного станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно.
Згідно з пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2016 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):
грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення;
до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років;
до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія;
до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацом другим пункту 7 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (абзац третій пункту 7 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260).
Згідно з пунктом 8 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260:
грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців;
грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України);
грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктом 11 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 регламентовано, що у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій з розміру грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року (2684 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту першого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260:
у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки;
іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки;
при цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня;
одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня;
грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункти 5, 6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260).
Отже, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з розміру грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року (2684 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум підлягають задоволенню.
Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», з розміру грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року (2684 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що така компенсація відповідачем під час звільнення позивача з військової служби не нараховувалась та не виплачувалась, а отже, не може й бути перерахована.
Відповідно до пункту 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Пунктом 1 та абзацом першим пункту 2 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 6 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260).
Отже, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року (2481 гривня) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року (2684 гривні) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзаци перший, третій пункту 7 розділу ХХІV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260).
Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 18 лютого 2020 року № 45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік» наказано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Накази про виплату матеріальної допомоги видати виключно в межах отримання асигнувань для виплати грошового забезпечення на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу.
Згідно з абзацом першим пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 12 березня 2021 року № 59 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік» наказано матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань виплачувати в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2022 року № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» наказано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.
Отже, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача перерахувати позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року (2102 гривні), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року (2270 гривень) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року (2481 гривня) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок: грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки; компенсації за невикористані 98 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки; компенсації за невикористані 30 та 5 календарних днів щорічної основної відпустки відповідно за 2022 рік та за 2023 рік; компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум суд зазначає таке.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Приписи пунктів 1, 14 статті 10-1, пункту 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані відпустки.
Разом з цим, положення статті четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги на оздоровлення» Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23 та у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23.
За такого правового регулювання суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, без додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно.
Щодо умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, згідно з довідкою Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону без дати та номеру про нараховані та виплачені додаткові види грошового забезпечення, наданою відповідачем заявою від 18 лютого 2025 року б/н, виплачувалася позивачу, починаючи з березня 2022 року по квітень 2023 року, суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23.
Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок компенсації за невикористані 50 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як одному з батьків, яка мала двох дітей віком до 15 років, за 2016-2020 роки, передбаченої статтею 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки», обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що така компенсація відповідачем під час звільнення позивача з військової служби не нараховувалась та не виплачувалась, а отже, не може й бути перерахована.
Щодо позовних вимог про виплату позивачу перерахованого грошового забезпечення та компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).
За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.
Таким чином, виплата перерахованого грошового забезпечення та компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій має бути проведена позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року (у розмірі 2102 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року (у розмірі 2270 гривень), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року (у розмірі 2481 гривня), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року (у розмірі 2684 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, які полягають у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, які полягають у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити через їх безпідставність та необґрунтованість.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим позов належить задовольнити частково.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (ідентифікаційний код 07816153, місцезнаходження: вул. Князів Коріатовичів, буд. 185, м. Вінниця, Вінницька область, 21018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року (у розмірі 2102 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року (у розмірі 2270 гривень), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року (у розмірі 2481 гривня), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 3 березня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року (у розмірі 2684 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, які полягають у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, які полягають у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська