07 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1140/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника - адвоката Холоденка Романа Володимировича, звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках для лікування після тяжкого поранення за періоди: 30 листопада 2023 року - 12 грудня 2023 року, 02 грудня 2023 року - 19 грудня 2023 року, 05 січня 2024 року - 22 січня 2024 року, 22 січня 2024 року - 21 лютого 2024 року, 23 лютого 2024 року (направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на реабілітаційне лікування), 28 лютого 2024 року - 15 березня 2024 року, 14 березня 2024 року - 13 травня, 10 червня 2024 року (огляд ВЛК);
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках для лікування після тяжкого поранення за періоди: 30 листопада 2023 року - 12 грудня 2023 року, 02 грудня 2023 року - 19 грудня 2023 року, 05 січня 2024 року - 22 січня 2024 року, 22 січня 2024 року - 21 лютого 2024 року (відпустка на лікування 30 календарних днів), 23 лютого 2024 року (направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на реабілітаційне лікування), 28 лютого 2024 року - 15 березня 2024 року, 14 березня 2024 року - 13 травня 2024 року (відпустка на лікування 30 календарних днів), 10 червня 2024 року (огляд ВЛК);
- зобов'язати відповідача у десятиденний термін з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, подати звіт до Кіровоградського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за весь час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення позивачу мала бути виплачена збільшена до 100 000 грн додаткова винагорода пропорційно часу такого лікування, тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати такої додаткової винагороди є протиправною.
Ухвалою судді від 26.02.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного (позовного) провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.40).
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, оскільки відповідними наказами командира військової частини було призначено виплату позивачу додаткової винагороди за період перебування на лікуванні після поранення та за періоди відпустки для лікування після поранення у розмірі 100 000 грн з розрахунку на місяць (пропорційно дням перебування у таких періодах), а саме за періоди: 1) 30 листопада 2023 року - 19 грудня 2023 року, 2) 25 грудня 2023 року - 22 січня 2024 року, 3) 28 січня 2024 року - 21 лютого 2024 року, 4) 28 лютого 2024 року - 15 березня 2024 року, 5) 22 березня 2024 року - 31 березня 2024 року, 6) 01 квітня 2024 року - 13 квітня 2024 року. При цьому періоди, зазначені у пунктах 1-5 включно, реалізовано та суми виплачені в повному обсязі. Водночас, період з 01 квітня 2024 року - 13 квітня 2024 року, зазначений у пункті 6, не реалізовано та кошти позивачу не виплачено, оскільки виплату йому грошового забезпечення призупинено у зв'язку з самовільним залишенням 12 травня 2024 року військової частини (а.с.43-46).
Відповідь на відзив представник позивача до суду не подав.
Дослідивши наявні у справі документи, судом встановлено наступне.
Позивач проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14.01.2024 №763/24/1789, позивач 29.11.2023 року, під час виконання бойового завдання у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, перебуваючи в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району Запорізької області, в результаті мінометного обстрілу зі сторони протиправним отримав травми та поранення: «вибухова травма, ВОНП правого гомілкостопового суглобу з вогнепальним переломом летеральної кісточки, ВОСП ділянки правої лопатки та правого стегна», що підтверджується первинною медичною карткою (Форма №100 від 30.11.2024 №11) (а.с.12-13).
В результаті отриманого поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.
Зокрема, відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого за № 20029 позивач у період з 30.11.2023 по 02.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради (а.с.14).
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1636 позивач у період з 05.12.2023 по 19.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 (а.с.15).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №108-2 у період з 05.01.2024 по 22.01.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради (а.с.16-17).
Відповідно до довідки ВЛК КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради від 22.01.2024 №137 травма (наслідки вибухового поранення 29.11.2023) згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 є тяжка; НІ, не пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів (а.с.18).
Аналогічне відображено у постанові ВЛК КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради від 22.01.2024 (а.с.19).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1275-2 позивач у період з 28.02.2024 по 15.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради (а.с.21-22).
Відповідно до довідки ВЛК КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради від 14.03.2024 №196 травма (наслідки вибухового поранення 29.11.2023) згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 є тяжка; ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №763 від 14.01.2024, видана військовою частиною НОМЕР_2 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів (а.с.23).
Відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_5 від 10.06.2024 №2379 травма (наслідки вибухового поранення 29.11.2023) згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 є тяжка; ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №763 від 14.01.2024,видана військовою частиною НОМЕР_2 ) (а.с.24).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000,00 грн, пропорційно часу (періодам) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування після тяжкого поранення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ) у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п. 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Цього ж дня Президент України видав Указ №69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1-1 Постанови №168 (в редакції від 09.11.2023 року) було установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Пункт 13 розділу XXXIV Порядку №260 вказує, що Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
При цьому, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Як зазначалось, згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 14.01.2024 №763/24/1789 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , 29.11.2023, під час виконання бойового завдання у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, перебуваючи в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району Запорізької області, в результаті мінометного обстрілу зі сторони протиправним позивач отримав травми та поранення: «вибухова травма, ВОНП правого гомілкостопового суглобу з вогнепальним переломом летеральної кісточки, ВОСП ділянки правої лопатки та правого стегна», що підтверджується первинною медичною карткою (Форма №100 від 30.11.2024 №11) (а.с.12-13).
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого за № 20029 позивач у період з 30.11.2023 по 02.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «МЛЕ та ШМД» Запорізької міської ради (а.с.14).
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого за № 1636 позивач у період з 05.12.2023 по 19.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 (а.с.15).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №108-2 у період з 05.01.2024 по 22.01.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради (а.с.16-17).
Відповідно до довідки ВЛК КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради від 22.01.2024 №137 травма (наслідки вибухового поранення 29.11.2023) згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 є тяжка; НІ, не пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів (а.с.18).
Аналогічне відображено у постанові ВЛК КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради від 22.01.2024 (а.с.19).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого за № 1275-2 позивач у період з 28.02.2024 по 15.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради (а.с.21-22).
Відповідно до довідки ВЛК КНП «ЦМЛ» Кропивницької міської ради від 14.03.2024 №196 травма (наслідки вибухового поранення 29.11.2023) згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 є тяжка; ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №763 від 14.01.2024, видана військовою частиною НОМЕР_2 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів (а.с.23).
Відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_5 від 10.06.2024 №2379 травма (наслідки вибухового поранення 29.11.2023) згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 є тяжка; ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №763 від 14.01.2024, видана військовою частиною НОМЕР_2 ) (а.с.24).
Так, позивачем оскаржена бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках для лікування після тяжкого поранення.
Водночас, з наданих до суду доказів встановлено, що наказами командира військової частини НОМЕР_2 призначено виплату позивачу додаткової винагороди за період перебування на лікуванні після поранення та за періоди відпустки для лікування після поранення у розмірі 100000 грн з розрахунку на місяць (пропорційно дням перебування у таких періодах), а саме:
- згідно наказу №459 від 05.02.2024 за період з 30.11.2023 по 19.12.2023, з 25.12.2023 по 22.01.2024 (а.с.50-51);
- згідно наказу №1442 від 05.04.2024 за період з 20.01.2024 по 21.02.2024; з 28.02.2024 по 15.03.2024; з 22.03.2024 по 31.03.2024 (а.с.52-54);
- згідно наказу №1918/1 від 05.05.2024 за період з 01.04.2024 по 13.04.2024 (а.с.54зв.-55, 55зв.).
Додаткову винагороду за період з 30.11.2023 по 19.12.2023, з 25.12.2023 по 22.01.2024, з 20.01.2024 по 21.02.2024; з 28.02.2024 по 15.03.2024; з 22.03.2024 по 31.03.2024 в загальній сумі 326065,31 грн виплачено позивачу, що підтверджується відомістю зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) за період з 17.01.2024 по 19.05.2024 (а.с.49-зв.).
Позивач доказів на спростовання факту нарахування та виплати за вищевказані періоди додаткової грошової винагороди суду не надано. Спір щодо нарахованих та виплачених сум додаткової грошової винагороди також відсутній.
Разом з тим, як зазначив представник відповідача у відзиві, додаткову винагороду за період з 01.04.2024 по 13.04.2024, визначену до виплати наказом №1918/1 від 05.05.2024, не виплачено, оскільки позивач 12.05.2024 самовільно залишив військову частину.
З поданих суду доказів встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02 липня 2024 року №188 (по стройовій частині) позивача, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 "12" травня 2024 року, звільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) "01" липня 2024 року №122-РС, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з "17" червня 2024 року. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) "01" липня 2024 року №122-РС, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024080100004895 від "17" червня 2024 року (а.с.49).
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
У свою чергу, пункт 15 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що виплата грошового забезпечення призупиняється виключно з дня самовільного залишення військової частини (місця служби) та поновлюється з дня повернення, та не дає жодних прав командуванню військової частини не виплачувати військовослужбовцю грошове забезпечення, на яке останній набув право у минулих періодах.
На користь такого розуміння пункту 15 розділу І Порядку№260 також свідчать приписи пункту 15 XXXIV Порядку №260, відповідно до якого до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці,які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Отже, бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.04.2024 по 13.04.2024, визначеної до виплати наказом від 05.05.2024 №1918/1, є протиправною.
Водночас, позивачем не було доведено перебування у період з 14.04.2024 по 13.05.2024 на лікуванні у зв'язку з пораненням або у відпустці за станом здоров'я за висновками ВЛК.
Крім того, враховуючи, що факт самовільного залишення військової частини мав місце у травні 2024 року, то відповідач правомірно не забезпечив нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за весь період самовільного залишення військової частини (місця служби).
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Згідно ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підсумовуючи вищевказане, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Враховуючи, що позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що відповідно до абз.1 ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його розсудом, а не обов'язком.
Винятком із наведеного правила є так звані "соціальні спори", у яких згідно з вимогами абз.2 ч.1 ст.382 КАС України суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Утім, дана справа до відповідної категорії справ не належить.
Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення суду, у зв'язку із чим, суд відмовляє у клопотанні позивача про встановлення судового контролю.
При цьому позивач може звернутися до суду із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після набрання таким рішенням законної сили, у разі якщо воно не буде виконуватися.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 291, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках для лікування після тяжкого поранення за період з 01.04.2024 року по 13.04.2024 року, визначену до виплати наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.05.2024 року №1918/1.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках для лікування після тяжкого поранення за період з 01.04.2024 року по 13.04.2024 року, визначену до виплати наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.05.2024 року №1918/1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК