07 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/763/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянув у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо відмови у підготовці, оформленні та направленні до відповідного органу Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» - в редакції, яка діяли на момент звільнення позивача, відповідно до вислуги років, яка становить 25 років 04 місяці 16 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області підготувати, оформити та направити до відповідного органу Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 12 ЗУ ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб'' - в редакції, яка діяли на момент звільнення позивача, відповідно до вислуги років, яка становить 25 років 04 місяці 16 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звільнився з лав поліції у грудні 2018 року, а відтак має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту ''а'' статті 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб''. Вказує, що для реалізаціє призначення пенсії він звернувся до ГУ НП в Кіровоградській області із заявою про видачу довідки згідно постанови Правління ПФУ від 30.01.2007 року №3-1, проте, отримав відмову, викладену в листі ГУ НП в Кіровоградській області 11.11.2024 року №1110-2024, з якої не згоден. Вказує, що він має намір реалізувати своє право на призначення пенсії саме на підставі норм законодавства, що діяло станом на час його звільнення з поліції.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлений строк для подання заяв по суті справи.
05.03.2025 року ГУ НП у Кіровоградській області подано клопотання про залишення заяви без розгляду (а.с.30).
Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, не визнаючи позовних вимог, поданий відзив на позов від 04.03.2025 року, у якому зазначено, що Законом України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' чітко передбачено, що на момент звільнення позивача, пенсія за вислугу років призначається при наявності 25 календарних років та більше, а також міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Таким чином, станом на 28.12.2018 (день звільнення) календарна вислуга позивача становить 20 років 04 місяців 12 днів, що є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років згідно вказаного Закону. Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 23 років 6 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, то заявник не набув права на призначення пенсії за вислугу років.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив заперечення щодо порушення ним строків звернення до суду та продублював вимоги позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліцій, наказом ГУ НП в Кіровоградській області від 28.12.2018 року №583 о/с звільнений зі служби в поліції 28.12.2018 року. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років 20 років 04 місяців 12 днів (а.с.16).
На день звільнення ГУ НП в Кіровоградській області документів для пенсійного органу щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 не складало. Вказані дії позивач не оскаржував .
Згідно довідки ГУ НП від 18.10.2023 року №912/15-2023 станом на день звільнення стаж служби в поліції у календарному обчисленні становить 20 років 04 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні становить 05 років 00 місяців 04 дні (а.с.20).
15.10.2024 року позивач звернувся до начальника ГУ НП в Кіровоградській області із заявою про видачі, відповідно постанови Правління ПФУ від 30.01.2007 року №3-1 ''Про пенсійне забезпечення (перерахунок) пенсій відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' для призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням пільгових умов служби, відповідно до статті 12 Закону України №2262-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент його звільнення та у разі відсутності необхідних документів для призначення такої пенсії, надати допомогу в їх отриманні (а.с.22).
На вказану заяву, ГУ НП в Кіровоградській області надана відповідь №1110-2024 від 11.11.2024 року (4403) у якій вказано про те, що ОСОБА_2 раніше вже звертався із подібною заявою на яку була надана відповідь 24.03.2024 року. Вказано, що зарахування пільгової вислугу років здійснюється при призначенні пенсії та згідно з діючим законодавством України не зараховується до стажу служби в поліції (надалі - спірна відповідь, а.с.21).
Отже, законність та справедливість спірної відповіді, є предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду.
Суд зазначає про необґрунтованість клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки інші звернення позивача не є предметом даного спору. Відповідь на заяву позивача від 15.10.2024 року, ГУ НП в Кіровоградській області надав 11.11.2024 року, а до суду позивач звернувся 07.02.2025 року, тобто протягом 6 місяців, визначених статтею 122 КАС України.
Згідно наказу ГУ НП в Кіровоградській області від 28.12.2018 року №583 а/с позивача звільнено відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України ''Про Національну поліцію'' (за власним бажанням) з 28 грудня 2018 року. Вислуга років позивача на день звільнення в календарному розрахунку становила 20 років 04 місяця 12 днів, в пільговому розрахунку - 05 років 00 місяці 04 днів (а.с.8-9, 20).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно пункту ''в'' статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Стаття 2 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту ''а'' статті 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' (тут і надалі - у редакції чинній станом на день звернення позивача до відповідача із заявою) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах ''б''-''д'', ''ж'' статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно частини четвертої статті 17 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
На час звільнення позивача зі служби (28 грудня 2018 року) діяла редакція пункту 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 ''Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393'', яка набрала чинності 19 лютого 2022 року до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: ''Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови''.
Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, суд бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України. Принагідно, зауважуючи, що позивача звільнено з органів в поліції у 2018 році, а своє право щодо отримання відповідних документів від ГУНП у Кіровоградській області, позивач, як було ним зазначено у відповіді на відзив, почав реалізовувати 16.10.2024 року (після спливу, майже, 6 років).
У рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.
Суд також звертає увагу на те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - ''переживаючої'' (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'', і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 ''Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393'' усунуто розбіжності між Законом України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб''.
З огляду на наведене, суд вважає правильним підхід, відповідно до якого умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23.
Визначальним в цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.
У пункті 11 Постанови ПФУ від 30.01.2007 року №3-1 '' Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Додатком 7 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' (пункт 2 розділу ІI) затверджена форма Подання про призначення пенсії, у якій визначено, що зазначається:
''Календарна вислуга років станом на «____»____________20___р. для призначення пенсії складає_____років_____місяців_____днів.
Вислуга років у пільговому обчисленні станом на «____»____________ 20___ р. для визначення розміру пенсії складає_____років_____місяців_____днів.''
Отже, відповідач має право скласти подання про призначення пенсії за вислугою років на підставі діючої редакції Постанови 363.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що він звернувся до ГУНП в Кіровоградській області (реєстраційний № Т-1387 від 16.10.2024) із заявою оформити та подати необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років, в редакції законів, що діяла на момент його звільнення. Позивачем наголошено на тому, що до 16.10.2024 року він із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років не звертався (а.с.56-63).
За твердженням позивача, він почав реалізовувати своє право на призначення пенсії за вислугою років 16.10.2024 року.
Враховуючи те, що позивач звернувся з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' у жовтні 2024 року, тобто після набрання чинності Постановою № 119, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.
Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 ''Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393'', і стаття 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'', і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 ''Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб''.
Виходячи з положень статті 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди проходження служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23 зазначила, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови № 119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'' після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
У постанові від 14 червня 2023 року у справі № 852/2а-1/19 Верховний Суд зазначив: ''У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію''.
Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин, а це звернення позивача із заявою від 16.10.2024 року, у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Судом встановлено, що вислуга років позивача складає: у календарному обчисленні - 20 років 04 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні - 05 років 00 місяців 04 дні. Вказане не заперечуються сторонами.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 24 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо складання документів та направлення їх до пенсійного органу щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб''.
Вказана правова позиція суду узгоджена із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.12.2024 року у справі 280/1070/24.
У зв'язку із вищевикладеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат не проводиться, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області (вул. В. Чміленка, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25000; ЄДРПОУ 40108709).
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК