07 квітня 2025 року справа №761/16033/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахмацький Олександр Олександрович про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Фонду соціального страхування України, якого у подальшому було замінено на належного відповідача - Пенсійний фонд України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення позивача від 13 квітня 2023 року №144-к;
- поновити позивача на посаді начальника управління адміністративного забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;
- стягнути з Фонду соціального страхування України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2023 року по день ухвалення судового рішення, виходячи із середньоденної заробітної плати, яка становить 2 176 грн 74 коп.;
- визнати незаконним та скасувати наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16 січня 2023 року №9-ОД.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що наказом виконавчої дирекції Фонду від 13.04.2023 №144-к позивача звільнено з роботи 18.04.2023 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Позивач не погоджується зі звільненням, зазначаючи, що при звільненні не було запропоновано наявні вакантні посади або іншу роботу, відповідач не виконав обов'язку щодо працевлаштування позивача. Враховуючи, що відповідач є правонаступником органу, з якого звільнено позивача, до якого перейшли обов'язки в частині трудових відносин, поновлення на рівнозначній посаді, яку позивач обіймала в Фонді (заступник начальника управління начальник відділу господарського забезпечення управління адміністративного забезпечення виконавчої дирекції Фонду), можливе. Як наслідок, позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахмацький О.О., про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - закрито.
Роз'яснено позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Левшунов Д.С. подав клопотання від 28 лютого 2024 року, у якому просив передати справу до відповідного суду за визначеною Київським апеляційним судом юрисдикцією.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Левшунова Дмитра Сергійовича про направлення справи за встановленою підсудністю задоволено.
Передано справу № 761/16033/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахмацький Олександр Олександрович, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - до Київського окружного адміністративного суду.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Київського апеляційного суду надійшли матеріали адміністративної справи №761/16033/23, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою суду (суддя Балаклицький А.І.) від 11.06.2024 прийнято справу до провадження судді Балаклицького А.І.
У зв'язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №761/16033/23 передано 28.10.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 адміністративну справу №761/16033/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не визнав позовні вимоги та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що наказом Голови комісії з реорганізації від 16.01.2023 №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції ФСС України та управлінь виконавчої дирекції ФСС України в областях та м. Києві з 18.04.2023. Посилання позивача на те, що йому не запропоновано жодної вакантної посади у ВД ФСС є необґрунтованими, скільки всі посади ВД ФСС підлягали скороченню з 18.04.2023 так само, як і посада позивача. Посади працівників ФСС України на відміну від працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю. вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом України «Про державну службу». КЗпП України такого поняття, як рівнозначна посада не містить. Законодавством не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.
Також в матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
3 01.08.2017 ОСОБА_1 на підставі наказу від 01.08.2017 № 125-к було призначено на посаду заступника начальника управління справами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України шляхом переведення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
3 01.11.2018 ОСОБА_1 на підставі наказу від 24.09.2018 № 67-к було переведено на посаду начальника управління адміністративного забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
18.04.2023 на підставі наказу від 13.04.2023 № 144-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління адміністративного забезпечення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діяла до 01.01.2023), Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України, власне найменування та символіку, затверджену його правлінням.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 цього Закону (в редакції, що діяла до 01.01.2023), Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 13.04.2023 № 144-к, поновлення на посаді, а також стягнення компенсації за вимушений прогул і моральної шкоди.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що на виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», 16.01.2023 року головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. видано наказ №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в. областях та м. Києві, з 18.04.2023 року.
На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області Мазко О.В. видано наказ «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про наступне їх вивільнення» від 16.01.2023 №15-к.
На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області Мазко О.В. видано наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області» від 16.01.2023 №16-к, пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, з 18.04.2023 року, відповідно до переліку.
Відповідно до п. 1.6. статуту Фонду соціального страхування України затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 03.04.2015 № 8 Про затвердження Статуту Фонду соціального страхування України (із змінами та доповненнями) - Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду.
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Відповідно до абз. 7, пп. 4.9.9, п. 4.9. статуту Фонду соціального страхування України затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 03.04.2015 № 8 Про затвердження Статуту Фонду соціального страхування України (із змінами та доповненнями) Правління Фонду затверджує структуру органів Фонду, граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів, видатки на адміністративно-господарські витрати Фонду (за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення);
Відповідно до абз. 3, 4, п. 7.4. статуту Фонду соціального страхування України затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 03.04.2015 № 8 Про затвердження Статуту Фонду соціального страхування України (із змінами та доповненнями) - Директор виконавчої дирекції Фонду затверджує штатний розпис виконавчої дирекції Фонду, штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Штатні розписи відділень виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення затверджуються начальниками відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, за поданням начальника відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення та за погодженням з директором виконавчої дирекції Фонду.
Штатний розпис документ, що визначає структуру штатного складу працівників підприємства (установи, організації), найменування професій (посад), чисельність персоналу й оклади для кожної професії (посади).
Форма штатного розпису затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 р. № 57. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2002 р. № 57 у штатному розписі вказують: № з/п структурного підрозділу. Посади окремо у штатному розділі не нумерують; назву структурного підрозділу відповідно до затвердженої структури підприємства; назву посади та код відповідно до Класифікатора професій; кількість штатних посад за кожною посадою окремо або за групою штатних одиниць;
Постановою Правління Фонду соціального страхування України № 50 від 10.10.2017 року (із змінами та доповненнями), а саме згідно пп. 1.1., та пп. 1.2., п. 1 цієї постанови затверджено та введено в дію структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (згідно з додатком 1 до цієї постанови), Структуру виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (згідно з додатком 1 до цієї постанови). Виконавчій дирекції Фонду відповідно до пп. 2.1.1. та 2.1.2., п. 2 постанови Правління Фонду соціального страхування України № 50 від 10.10.2017 року (із змінами та доповненнями) затвердити - штатний розпис виконавчої дирекції Фонду відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників виконавчої дирекції Фонду, штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду.
Таким чином, штатні розписи Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також штатні розписи відділень виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення затверджуються начальниками відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, складаються на підставі структури та в межах граничної чисельності затвердженої Правлінням Фонду соціального страхування України.
Пунктом 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі-Закон № 1105) визначено припинити Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) та управління виконавчої дирекції, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
На виконання п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Кабінетом Міністрів України 27 грудня 2022 року було прийнято Постанову № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України».
Відповідно до п. 1 вищезгаданої Постанови, Кабінет Міністрів України вирішив припинити з 1 січня 2023 p., реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України: Фонд соціального страхування України, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, у т.ч. управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області.
Абзацом 2, п. 6 Постанови установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду на період до завершення їх реорганізації.
Відтак, оскаржуваний позивачем накази від 16.01.2023 №9-ОД, прийнятий головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. в межах його законних повноважень.
У свою чергу, згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Приписами ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 передбачено, що суди, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України повинні з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України).
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.
Тобто, звільнення, у зв'язку з реорганізацією, може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. В іншому випадку - дія трудового договору працівника продовжується.
З 01.01.2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 року № 1105- XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України.
Вказане рішення є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.
Пунктом 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 Верховна Рада України зобов'язала Кабінет Міністрів України: забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України д: Пенсійного фонду України; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі - Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі - управління ВД ФСС України); установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації; зобов'язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.
Як вже було зазначено судом, Головою комісії з реорганізації ФСС України 16.01.2023 року видано наказ № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», пунктом 1 якого передбачено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 року.
На виконання п. 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», видано наказ комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України № 9-ОД від 16.01.2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділенні, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 x. 1 ст. 40 КЗпП України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ про звільнення позивача від 13 квітня 2023 року №144-к видано саме у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, його положення не суперечать чинному законодавству.
Також, суд вважає, що оскільки позивач була за два місяці попереджений про наступне вивільнення та про те, що інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України йому не пропонується, оскільки скороченню підлягає увесь штат та чисельність працівників, тобто відбулося скорочення і посади, яку обіймав позивач, то звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.
За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.
В силу положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889 без обов'язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
З наведеного слідує, що законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.
Таким чином, позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вимога ро стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від основних вимог.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи та межі позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахмацький Олександр Олександрович про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.