07 квітня 2025 року Справа № 320/2731/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, виконавча служба), третя особа: ОСОБА_2 (даті - ОСОБА_2 ), в якому просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Диких Олексія Олександровича від 9.12.2024 р., про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Диких Олексія Олександровича від 17.12.2024 р., про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що згідно постанови Київського апеляційного суду від 09.11.2023 ухвалено забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_2 у визначений судовим рішенням спосіб. Постановою Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 10.06.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, яку позивач оскаржує в судовому порядку у справі №756/9059/20.
30.12.2024 засобами поштового зв'язку позивачем отримано постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин у розмірі 1700 грн. та постанову у розмірі штрафу 3400,00 грн.
Позивач зазначила про протиправність постанов про накладення штрафу оскільки вона повідомляла державного виконавця засобами електронного зв'язку про причини відмови чина від спілкування із батьком та просила провести бесіду із ОСОБА_2 щодо форми спілкування із дитиною. Позивач зауважила, що відмова сина у спілкуванні із батьком полягала у постійних образах батька матері, бабусі та рідних, дитина просила неодноразово батька такого не робити, але ОСОБА_2 продовжував постійно ображати рідних сина. Крім того, син просив батька ОСОБА_2 не телефонувати йому кожного дня, оскілки дитина відвідує у визначений час певні заходи.
ОСОБА_1 відмітила, що у зв'язку із воєнним станом в країні, була вимушена виїхати із дитиною за кордон та на даний час вони проживають у Бельгії, дитина відвідує школу за місцем перебування, займається в українській школі, відвідує гуртки.
Позивач наполягає, що нею забезпечено в повній мірі можливість спілкування дитини із батьком засобами зв'язку за вказаним судовим рішенням, жодних доказів зворотного оскаржувані постанови не містять та відсутні будь-які докази щодо перешкоджання нею спілкування батька із сином. Зокрема зазначає, що згідно положень ч. 3 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем має бути складено акт у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, який є основною передумовою для винесення постанови про накладення штрафу. Та державним виконавцем не було складено такого акту перед тим, яким виносити спірні постанови. Застосовуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 09.02.2022 у справі №640/31848/2109 та у постанові від 12.12.2018 у справі №821/1568/16, зауважила, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється в кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Призначено судове засідання на 27 лютого 2025 року о 11:00 год. та витребувано докази по справі від відповідача.
25.02.2025 відповідач надіслав до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" копії матеріалів виконавчого провадження.
27.02.2025 до суду прибули представники сторін, водночас представник третьої особи адвокат Якименко М.М. подав до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості отримати позовну заяву з додатками та висловити позицію стосовно заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 27.02.2025 задоволено клопотання представника третьої особи Якименка М.М., розгляд справи відкладено на 11.03.2025 о 12:00 год., у письмовому провадженні.
Відповідачем подано до суду відзив, в якому останній наполягає на необґрунтованості позовних вимог позивача, правомірності спірних постанов та відсутності підстав для їх скасування. Відповідач зазначає про вчинення усіх дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було встановлено відсутність поважних причин невиконання судового рішення боржником про що складено відповідні акти та у зв'язку із чим було накладено штрафи за невиконання судового рішення боржником без поважних причин. Просить суд відмовити у позові.
Третьою особою подано до суду пояснення, в яких зазначено про не виконання ОСОБА_1 судового рішення у праві №756/9059/20 яким встановлено порядок спілкування зі спільною дитиною позивача та ОСОБА_4 , та покладено на ОСОБА_1 обов'язок забезпечувати спілкування із дитиною.
Третя особа зауважила, що ОСОБА_1 не виконує судове рішення, перешкоджає у спілкуванні із рідним сином, актами державного виконавця зафіксовано невиконання удового рішення ОСОБА_1 без поважних причин, у зв'язку із чим вважає правомірними спірні постанови про накладення на неї штрафу. Просить суд відмовити у позові.
Суд зазначає, що адміністративна справа вирішується судом у порядку письмового провадження враховуючи правові позиції сторін у справі та за поданими сторонами доказами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.11.2023 у справі №756/9059/20 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Якименка Миколи Миколайовича задоволено частково та ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 серпня 2023 року якою відмовлено в забезпеченні позову про визначення місця проживання дитини з батьком скасовано та ухвалено нове судове рішення, а саме заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково та
«зобов'язано матір дитини ОСОБА_1 забезпечити спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозвязку (у разі неможливості- телефонного зв'язку) тривалістю 20 хвилин кожної неділі місяця в період з 11:00 год. по 11:20 год. за київським часом.»
В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.05.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича задоволено частково; постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року змінено, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у такій редакції:
«Зобов'язати матір дитини ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год за київським часом».
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишено без змін.
Вказаним судовим рішенням визначено строк пред'явлення постанови до виконання - три роки.
Постановою Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 10.06.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 згідно виконавчого документа постанова № 756/9059/20 виданого 09.11.2023 виданого Київським апеляційним судом щодо
«зобов'язати матір дитини ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом»».
За даним виконавчим провадженням стягувач - ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 оскаржує в судовому порядку у справі №756/9059/20 постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2024 НОМЕР_2, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.12.2024 призначено судове засідання на 05.02.2025.
Суд зазначає, що станом на дату вирішення судом спірних правовідносин у даній справі судового рішення у справі №756/9059/20 щодо оскарження ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2024 НОМЕР_2, не ухвалено.
Постановою Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 09.12.2024 за ВП НОМЕР_2 встановлено, що 10.06.2024 року у порядку встановленому частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику ОСОБА_1 направлено постанову про відкриття провадження № НОМЕР_1 з виконання: постанови Київського апеляційного суду від 09.11.2023 по справі № 756/9059/20 про зобов' язати матір дитини ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності ОСОБА_5 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості телефонного зв'язку), в тому числі, з домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом».
Перевіркою виконання судового рішення шляхом приєднання до групи у месенджері Viber, встановлено, що протягом листопада-грудня 2024 року (03.11.24, 04.11.24, 05.11.24, 08.11.24, 10.11.24, 13.11.24, 14.11.24, 17.11.24, 89.11.24, 20.11.24. 21.11.24. 22.11.24, 23.11.24, 24.11.24, 25.11.24, 26.11.24, 27.11.24, 28.11.24, 29.11.24, 30.11.24, 02.12.24, 03.12.24, 04.12.24, 05.12.24, 06.12.24, 08.12.24) у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості телефонного зв'язку), тривалістю у межах 1 години, яке судовим рішенням зобов'язана була забезпечити боржник ОСОБА_1 , не відбулось.
Причин невиконання судового рішення боржник не повідомила ні державному виконавцю, ні стягувачу. Станом на 09.12.2024 року судове рішення не виконане ОСОБА_1 без поважних причин.
Відповідно, керуючись статтями 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчою службою за невиконання судового рішення без поважних причин накладено за даною постановою на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн.
Наступною постановою Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 17.12.2024 за ВП НОМЕР_2 встановлено, що 10.06.2024 року у порядку встановленому частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику ОСОБА_1 направлено постанову про відкриття провадження № НОМЕР_1 з виконання: постанови Київського апеляційного суду від 09.11.2023 по справі № 756/9059/20 про зобов'язати матір дитини ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом».
Перевіркою виконання судового рішення шляхом приєднання до групи у месенджері Viber, встановлено, що протягом листопада-грудня 2024 року (03.11.24, 04.11.24, 05.11.24, 08.11.24, 10.11.24, 13.11.24, 14.11.24, 17.11.24, 19.11.24, 20.11.24, 21.11.24, 22.11.24, 23.11.24, 24.11.24, 25.11.24, 26.11.24, 27.11.24, 28.11.24, 29.11.24, 30.11.24, 02.12.24, 03.12.24, 04.12.24, 05.12.24, 06.12.24, 08.12.24) у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), тривалістю у межах 1 години, яке судовим рішенням зобов'язана була забезпечити боржник ОСОБА_1 , не відбулось.
Причин невиконання судового рішення боржник не повідомила ні державному виконавцю, ні стягувачу.
В зв'язку з чим 09.12.2024 постановою державного виконавця на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення без поважних причин у розмірі 1700 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення негайно (щоденне спілкування) та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Перевіркою виконання судового рішення шляхом приєднання до групи у месенджері Viber, встановлено, що протягом грудня 2024 року (10.12.24, 11.12.24, 12.12.24, 13.12.24, 14.12.24, 15.12.24, 16.12.24) у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), тривалістю у межах 1 години, яке судовим рішенням зобов'язана була забезпечити боржник ОСОБА_1 , не відбулось.
Причин невиконання судового рішення боржник не повідомила ні державному виконавцю, ні стягувачу.
Станом на 16.12.2024 року судове рішення не виконане ОСОБА_1 без поважних причин.
Застосовуючи статті 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчою службою вказаною постановою за невиконання судового рішення без поважних причин накладено на боржника ОСОБА_1 штраф.
Отримавши постанови виконавчої служби про накладення штрафу, не погоджуючись із їх правомірністю, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Таким чином, предметом спору є постанови виконавчої служби від 09.12.2024 та від 17.12.2024 винесені в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення з позивача штрафу за не виконання судового рішення без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає необхідним встановити протиправність чи законність спірних постанов, відповідність їх положенням ч. 2 ст. 2 КАС України із дотриманням принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьою вказаної статті чинного кодексу адміністративно судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Зокрема, суд зазначає слідуюче.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частинами 1, 2, 4 статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
За ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, а також за ч. 3 ст. 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).
Згідно ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1).
Згідно ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За ст. 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Згідно з ч. 1-3 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до пунктів 5-9 розділу ІХ Інструкції № 512/5, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.
За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону № 1404-VIII.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону № 1404-VIII.
Згідно зі статтею 32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.
Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Враховуючи вищезазначене та предмет спору, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Та, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Повторним невиконанням судового рішення в розумінні ст. 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду сформованими у постанові 21.01.2020 у справі №640/9234/19.
Суд також зазначає, що в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 761/35081/16-ц (провадження № 61-10297св22) зазначено, що застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. У таких висновках Верховний Суд враховує, що у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду. Отже, у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини.
Вказані правові висновки застосовані в даній справі та застосовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2024 у справі № 712/11457/19.
Виходячи з предмету виконання виконавчого документу постанови Київського апеляційного суду від 09.11.2023 №756/9059/20 вбачається що за даним виконавчим документом зобов'язано матір дитини ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_3 з його батьком ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом, що можна враховувати у даній справі як визначений судом спосіб побачень дитини з батьком, та відповідно до за ст. 64-1 Закону № 1404-VIII державний виконавець перевіряє виконання боржником рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.
Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що постанова Київського апеляційного суду від 09.11.2023 №756/9059/20 за нормами вказаними вище ЦПК України є виконавчим документом, прийнятою судом за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, що підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень, зі строком пред'явлення до виконання три роки, відповідно виконавець має перевіряти виконання даного виконавчого документу згідно визначеного судом способу щодо забезпечення боржником щоденного спілкування із дитиною, зокрема має відбуватись така перевірка кожного дня згідно визначеного для користування сторонами виконавчого провадження месенждеру.
Відповідно оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2024 НОМЕР_2 не перешкоджає державному виконавцю вчиняти дії по перевірці виконання виконавчого документа боржником.
За матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_2 судом встановлено, що державним виконавцем вчинялись дії по забезпеченню виконання виконавчого документа, зокрема, надсилалась вимога до боржника від 19.07.2024 № 25810/3 з'явитись до виконавця 26.07.2024, 09:00 щодо виконання судового рішення, направлялась до боржника вимога від 19.07.2024 № 25810/3 з метою забезпечення виконання рішення та можливості перевірки його виконання щодо отримання номерів телефонів (боржника та стягувача) за допомогою яких здійснюється виконання рішення суду, здійснювалась перевірка виконання боржником судового рішення.
Судом встановлено, що боржником ОСОБА_1 надсилались засобами електронного зв'язку до виконавця пояснення від 02.08.2024 щодо неможливості прибути до виконавця 26.07.2024 оскільки вона разом із дитиною перебуває за межами території України в Королівстві Бельгія та щодо виконання судового рішення зазначає про виконання його в повному обсязі, вказує, що дитина забезпечена усіма засобами зв'язку для спілкування із батьком та зазначила, що син категорично відмовляється від спілкування із батьком через образи сина та його рідних, просила виконавця провести розмову із стягувачем щодо спілкування із сином.
Також встановлено, що виконавцем складались акти про невиконання без поважних причин боржником рішення - 03.11.24, 04.11.24, 05.11.24, 08.11.24, 10.11.24, 13.11.24, 14.11.24, 17.11.24, 19.11.24, 20.11.24, 21.11.24, 22.11.24, 23.11.24, 24.11.24, 25.11.24, 26.11.24, 27.11.24, 28.11.24, 29.11.24, 30.11.24, 02.12.24, 03.12.24, 04.12.24, 05.12.24, 06.12.24, 08.12.24, 10.12.24, 11.12.24, 12.12.24, 13.12.24, 14.12.24, 15.12.24, 16.12.24.
Дослідивши вищезазначені складені акти державного виконавця, в них вбачається відображення встановлення виконавцем не забезпечення боржником ОСОБА_1 спілкування стягувача ОСОБА_2 із його сином ОСОБА_3 у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом у месенджері Viber тривалістю у межах 1 години протягом листопада-грудня 2024 року, не повідомлення причин не виконання судового рішення.
За матеріалами також вбачається надіслання стягувачем у листопаді - грудні 2024 року заяв/сарг щодо не виконання боржником судового рішення, у грудні 2024 року скаргу на дії виконавця щодо перевірки останнім виконання судового рішення боржником, із долученням скрінів із месенджера Viber з приводу не забезпечення боржником спілкування із сином, зобов'язання складення відповідного акту та накладення на нього штрафу.
Та, як встановлено вище постановами від 09.12.2024 та від 17.12.2024 накладено штраф на позивача як боржника, які ОСОБА_1 оскаржує у дані справі.
Відповідно, суд враховує, що ОСОБА_1 як боржник за виконавчим провадженням НОМЕР_2 не повідомляла належним чином про об'єктивні причини щодо не виконання судового рішення від 09.11.2023 у справі №756/9059/20 протягом листопада-грудня 2024 року та надіслані виконавцю пояснення від 02.08.2024 на переконання суду не підтверджують виконання судового рішення чи поважність причин його не виконання, враховуючи, що позивач мала забезпечувати після 09.11.2023 спілкування батька із сином кожного дня та протягом години у месенджері Viber.
Суд зауважує, що судове рішення від 09.11.2023 у справі №756/9059/20 в його зобов'язальній частині не містить обмежень в днях тижня, місяцях, роках для його виконання боржником, за даним виконавчим документом боржник тобто ОСОБА_1 має забезпечувати спілкування сина із батьком кожного дня протягом 1 години, а в разі відсутності домовленості між батьками таке спілкування має відбуватись у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом. Скріни переписки, вхідних дзвінків у месенджері Viber група «Матвій наш син» фіксують дзвінки батька до сина, повідомлення про неможливість сина спілкуватись із батьком на час його дзвінка, але такі докази не є належним повідомленням боржником виконавця про поважність причин невиконання судового рішення в силу його зобов'язального характеру покладеного на боржника.
Суд зазначає, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів звернення боржника ОСОБА_1 до державного виконавця щодо прохання визначити інший спосіб виконання судового рішення за обставин відвідування дитиною навчального закладу та гуртків. Також, відповідно судом не встановлено забезпечення спілкування в період часу з 19:00 год. до 20:00 год. за Київським часом. Прохання державного виконавця провести розмову із стягувачем щодо форми спілкування із дитиною суд не враховує як поважність причин не виконання судового рішення, оскільки забезпечення виконання останнього покладено на боржника.
Також, суд зазначає, що досліджені надані до справи «Звіту про бесіду суду із ОСОБА_3» Франкомовного суду першої інстанції Брюселлю за участю судді та перекладача від 08.09.2023 та висновок фахівця психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 24.10.2020 не є об'єктивною причиною пояснень відсутності бажання у дитини спілкуватись із батьком та достатнім доказом поважності причин не виконання судового рішення боржником враховуючи, що такі висновки стосовно стану дитини, її відношення до батька та спілкування із батьком, до членів родини були зроблені ще в жовтні 2020 року та грудні 2023 року.
Суд вважає необхідним врахувати, що рішення від 07 жовтня 2021 року у справі "Вихованок проти України" ЄСПЛ де суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв'язків дитини із сім'єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров'ю та розвитку, про що також зазначено в у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №1309/9120/12.
Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду щодо встановлення судом поважності причин невиконання судового рішення через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення, суд враховує але зазначає, що в даному випадку поважність причин невиконання судового рішення в межах його зобов'язального характеру відсутня та не доведена позивачем належним і достатніми доказами як виконавцю так і суду.
У висновку суду, позивачем не доведено поважність причин не виконання судового рішення від 09.11.2023 у справі №756/9059/20 належними та достатніми доказами та судом не встановлено із наданих сторонами матеріалів (доказів) які причини об'єктивно перешкоджали виконати судове рішення ОСОБА_1 протягом листопада - грудня 2024 року.
Відповідно, враховуючи вищезазначене та встановлене судом, наявності актів державного виконавця про невиконання без поважних причин боржником судового рішення протягом листопада-грудня 2024 року, суд приходить до висновку про правомірність спірних постанов про накладення штрафу від 09.12.2024 та від 17.12.2024, відповідність останніх вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відтак, позивач не обґрунтувала протиправність спірних постанов та відповідач в свою чергу правомірність спірних постанов про накладення штрафу довів достатніми доводами та доказами.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.
Враховуючи висновки суду у даній справі, підстави для розподілу витрат у справі понесених позивачем, у суду відсутні.
Інших витрат до розподілу іншими сторонами по справі не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення та підписання.
Суддя Войтович І. І.