07 квітня 2025 року № 320/18212/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: начальник Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 19.04.2024 звернулася через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований 27.04.2024, автоматизований розподіл здійснено 29.04.2024) до Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Просила, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої з метою усунення недоліків позову, визнати противоправним нескасування арешту по виконавчому провадженню № НОМЕР_5 відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 від 06.03.2024 та зобов'язати відповідача зняти арешт з усього майна, що належало на праві власності при житті ОСОБА_2 та яке належить ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем померлого.
Ухвалою суду від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху із наданням часу для усунення недоліків; ухвалою від 21.05.2024 продовжено строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 22.08.2024, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що після смерті чоловіка і звернення до нотаріуса для оформлення спадщини, дізналася про те, що на майно, яке належало її покійному чоловіку, ОСОБА_2 , накладено арешт у виконавчому провадженні НОМЕР_4, хоча таке виконавче провадження є завершеним. Після звернення з метою розв'язання спірної ситуації до органів державної виконавчої служби, отримала відповідь про неможливість зняття арешту зі спадкового майна, оскільки виконавче провадження є завершеним і закінченим. Також наголосила, що ГУ ДПС у Київській області повідомило про те, що станом на 26.03.2024 у ОСОБА_2 відсутня заборгованість із єдиного внеску, наявність якої слугувала підставою відкриття відповідного виконавчого провадження. Звертала увагу і на порушення процедури накладення арешту. Підкреслювала, що відповідач фактично бездіяльністю по нескасуванню постанови про арешт і незвільненням майна з арешту перешкоджає у реалізації прав позивача як спадкоємця ОСОБА_2 .
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Вказали, що законом не передбачено права державного виконавця на зняття арешту при поверненні виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника; а стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання. Зазначали, що позивач не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості по вимозі №Ф-291122-50У від 10.05.2019, виданої ГУ ДФС у Київській області, про стягнення боргу у 5508,36 грн.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що видно із свідоцтва про укладення шлюбу від 08.08.1987 серії НОМЕР_1 (а.с.32).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19.01.2022 (а.с.8).
Під час оформлення спадщини, ОСОБА_1 стало відомо про накладення арешту на майно ОСОБА_2 у виконавчому провадженні НОМЕР_4.
06.03.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні та винесення відповідної постанови (а.с.43).
У відповіді за підписом начальника Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі повідомлено ОСОБА_1 , що в ході примусового виконання та з метою забезпечення вимог у виконавчому документі державним виконавцем винесена постанова від 10.09.2020 про накладення арешту на майно боржника та зареєстроване обтяження №38114638; виконавче провадження завершено 08.12.2020 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 (стара редакція Закону України «Про виконавче провадження», зараз - пункт 2 частини першої статті 37) - у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке можна звернути стягнення боргу; завершення виконавчого провадження з таких підстав не передбачало зняття арешту з боржника. Повідомлено про можливість зняття арешту за рішенням суду. Також зазначено, що відповідне виконавче провадження відкрито на виконання вимоги №Ф-291122-50-У від 10.05.2019, виданої ГУ ДФС у Київській області про стягнення боргу в розмірі 5508,36 грн. (а.с.13-16, 37-38).
Так, із автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження НОМЕР_4 відкрито 01.10.2019, стан - « Завершено ».
У подальшому позивач звернулася до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області ЦМУ МЮ, за результатами чого отримала відповідь про те, що 10.09.2020 у ході примусового виконання рішення у виконавчому провадженні НОМЕР_4 винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.12-12зв.).
Також ГУ ДПС у Київській області, у відповідь на заяву ОСОБА_1 , повідомило про те, що станом на 26.03.2024 у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по єдиному соціальному внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (а.с.30).
Ухвалою суду від 22.08.2024 у відповідача було витребувано матеріали виконавчого провадження НОМЕР_4.
У свою чергу, Тетіївський відділ ДВС у Білоцерківському районі повідомив суд, що надати матеріали названого виконавчого провадження не можливо, у зв'язку із тим, що їх знищено як такі, термін зберігання яких закінчився (а.с.58).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII).
За визначенням у статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Констиуцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За нормами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6 частини третьої статті18 Закону №1404-VIII).
За приписами пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди частина п'ята статті 37 Закону №1404-VIII).
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
За правилами частини другої статті 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У цій же статті закріплено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
На підставі аналізу з'ясованих у справі обставин і наведених правових норм, суд приходить до наступних висновквів.
Так, по-перше, відповідачем у цьому випадку не надано суду жодних доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 , які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.
Суд звертає увагу, що виконавче провадження НОМЕР_4, під час примусового виконання якого винесено постанову про арешт майна, який є предметом оскарження у цьому випадку, завершено.
При цьому, таке провадження відкривалося на підставі вимоги №Ф-291122-50-У від 10.05.2019, виданої ГУ ДФС у Київській області, про стягнення боргу (недоїмки) в розмірі 5508,36 грн., а податковий орган повідомив про відсутність заборгованості у ОСОБА_2 з єдиного внеску.
Таким чином, обставини, які б підтверджували обґрунтованість існування арешту належного йому майна, - судом не встановлені.
Більше того, матеріали виконавчого провадження НОМЕР_4 - знищено через сплив термінів зберігання.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту у виконавчому провадженні НОМЕР_4, такий арешт за відсутності виконавчого провадження підлягає зняттю.
За наслідками судового розгляду встановлено, що виконавче провадження, в межах якого на майно позивача накладено арешт, на виконанні у відповідача не перебуває.
Також суд враховує і те, що, відмовляючи у скасуванні арешту відповідач керувався тим, що оскаржуваний арешт може бути знятий виключно на підставі рішення суду.
При цьому, зважаючи на положення Закону України «Про виконавче провадження», судом не встановлено протиправності дій державного виконавця у межах спірних відносин; так само не встановлено обставин порушення порядку накладення відповідного арешту.
Разом із тим, за наведеного у сукупності, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з майна, що належало ОСОБА_2 на праві власності, накладеного у межах виконавчого провадження НОМЕР_4.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням викладеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211, 20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 19.04.2024 (а.с.6).
Суд, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 1211, 20 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений у виконавчому провадженні НОМЕР_4.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34790409, місцезнаходження: 09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 9 «Б»).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Скрипка І.М.