07 квітня 2025 року справа №320/3378/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 , з 01.08.2024 року перерахунок та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням надбавок, підвищень, цільової допомоги інвалідам війни, індексації пенсійних виплат, інших доплат та з урахуванням вже проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач зазначив, що відповідачем допущені протиправні дії щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з чим порушено права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справа визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що правові підстави для зняття обмеження розміру пенсії відсутні, оскільки відповідно до статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідачем при нарахуванні пенсії обмежено розмір 10 прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб.
Не погоджуючись з вказаними діями, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Листом від 26.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено позивачу у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром, в обґрунтування чого пенсійний орган послався на те, що відповідно до статті 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає порушеним своє право на розмір пенсії з обмеженням пенсії граничним розміром, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон №796-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В подальшому, статтю 67 Закону №796-XII доповнено частиною третьою згідно із Законом N 231-V від 05.10.2006 в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Законів №3668-VI від 08.07.2011, №1774-VIII від 06.12.2016.
Стаття 67 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.96 не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами, внесеними згідно з Законом №911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 №911-III.
У пунктах 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 3668-VI (набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У пункті 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Відтак, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом №911-VIII, тобто з 01.01.2016, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, відтак, обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами №3668-VI, №911-VIII, №1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме пункт 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI та п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, №1801-VIII.
Така позиція суду повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, суд зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №796 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію встановленої Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №796 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії чорнобильців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2004 від 17.03.2004, №20-рп/2004 від 01.12.2004, №8-рп/99 від 06.07.99, №5-рп/2002 від 20.03.2002).
Рішенням Конституційного Суд України від 12.10.2022 №7-р (II)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI.
Приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Своє рішення КСУ пояснив тим, що приписи закону №3668, які обмежують максимальним розміром пенсії, не відповідають сутності соціальних гарантій передбачених Конституцією України.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку що відповідач протиправно обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром.
Відтак, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести позивачу з 01.08.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат, а вимоги такими, що належить задовольнити.
При цьому суд зазначає, що у спірних правовідносинах суд не керується положеннями статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, який набрав чинності з 01.01.2025, відповідно до якої установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, та нормами постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", яка набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року, виходячи з того, що вказані нормативно-правові акти не були застосовані відповідачем і не є підставою виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) в нарахуванні та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.08.2024, з урахуванням надбавок, підвищень, цільової допомоги інвалідам війни, індексації пенсійних виплат, інших доплат та з урахуванням вже проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2025.
Суддя Панченко Н.Д.