про залишення позовної заяви без руху
07 квітня 2025 року м. Київ № 320/12543/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а но в и в :
до Київського окружного адміністративного суду засобами підсистеми «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підготувати та направити подання до Управління державної казначейської служби України в м. Києві для повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в розмірі: 53060,00 грн. (п'ятдесят три тисячі шістдесят гривень 00 коп.) грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається з позовної заяви, листом № 2600-0503/8/22846 від 07.02.2025 відповідачем було відмовлено позивачу у направленні подання до Управління державної казначейської служби України в м. Києві для повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, у порушення вимог частини четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, копії вказаного листа у якості доказу до позовної заяви не долучено.
Натомість, у якості доказу суду наданий лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у направленні подання до Управління державної казначейської служби України в м. Києві для повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, датований 08.08.2024, вих. № 2600-0603-8/155213, з приводу чого суд вважає зауважити наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Отже, беручи до уваги наявний в матеріалах справи лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0603-8/155213 від 08.08.2024, яким було відмовлено позивачу у направленні подання, про порушення свої прав дізнався саме 08.08.2024.
Водночас, до суду із позовом за захистом своїх прав позивач звернувся 11.03.2025, подавши його засобами підсистеми «Електронний суд», тобто із пропуску шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В свою чергу судом встановлено, що позивачем не було додано відповідної заяви про поновлення пропущеного строку, як і будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відтак, позивачу слід надати заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд звертає увагу, що обов'язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, тому для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дію чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, які порушили її права, в чому конкретно полягає порушення її прав, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки це визначатиме предмет доказування у справі.
Тобто, вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, до відповідача заявлено вимогу зобов'язального характеру, водночас, позивачем не уточнено вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною, зокрема не конкретизовано, яку саме бездіяльність відповідача суду слід визнати протиправною.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема із конкретизацією вимоги про визнання протиправною бездіяльності;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;
- належним чином засвідченої копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0503/8/22846 від 07.02.2025.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.