ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" квітня 2025 р. справа № 300/1586/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,-
Військова частина НОМЕР_1 звернулася в суд із позовною заявою до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов від 22.01.2025 ВП №76776568 та від 17.02.2025 ВП №76776568 про накладення штрафів в розмірі 5100 грн. та 10200 грн. відповідно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 300/2152/24 зобов'язано боржника - військову частину НОМЕР_1 повернути стягувачу - ОСОБА_1 кошти стягнуті з його заробітної плати у розмірі 138 869,79 грн. з грошового забезпечення та виплатити розмір премії 20% за лютий 2024. В межах виконавчого провадження відповідачем винесено спірні постанови про накладення штрафу на військову частину через невиконання позивачем без поважних причин у встановлений відповідачем строк рішення. Вказані постанови є протиправними, оскільки позивач вчинив усі дії на виконання рішення суду. Військова частина НОМЕР_1 підпорядкована військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ОБр ТРО), перебуває на її повному забезпеченні і фінансуванні, тому не має власного казначейського рахунку і не є розпорядником коштів. З урахуванням цього позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з рапортом від 22.12.2024 № 1477/1/1869, відтак невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів (заборгованості) стягувачу за відсутності фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно. Причини неявки суду невідомі.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України).
З врахуванням ст.ст. 194, 205, 268 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути дану справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності учасників справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 1 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 300/2152/24 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повернути стягувачу - ОСОБА_1 кошти стягнуті з його заробітної плати у розмірі 138869,79 грн. з грошового забезпечення та виплатити розмір премії 20% за лютий 2024 (а.с.24-34).
На виконання цього рішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом 10.12.2024 виданий виконавчий лист № 300/2152/24 на підставі якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження №76776568 (а.с.35).
За невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 22.01.2025 винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі 5100 грн. (а.с.37).
За повторне невиконання рішення боржником без поважних причин старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17.02.2025 винесено постанову про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 в розмірі10200 грн. (а.с.38).
Позивачем до начальника Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі скеровано скаргу на вказані постанови про накладення штрафу. За результати розгляду скарги відповідач листом від 28.02.2025 №В-19/36569 повідомив, що згідно заяв стягувача від 14.02.2024 та 28.02.2025 кошти від військової частини не надходили. Роз'яснено порядок оскарження боржником рішень, дій, бездіяльності державного виконавця (а.с.49).
Військова частина НОМЕР_1 не погодилася із вказаними постановами та звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (частина 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ ).
При цьому, статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов'язків.
Водночас суд зазначає, що у матеріалах справи наявні докази того, що Військовою частиною НОМЕР_1 вчинялися дії щодо виконання виконавчого листа у справі №300/2152/24.
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 підпорядкована військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ОБр ТРО), перебуває на її повному забезпеченні і фінансуванні, не має власного казначейського рахунку і не є розпорядником коштів.
Відповідно до п.1.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14.02.2020 №44 (далі - Правила №280)) ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення, зокрема військових частин.
За приписами п. 1.2 Правил №280 фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.
При цьому, відповідно до п.1.3 Правил №280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є, зокрема командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів).
Отже, фінансове забезпечення військових частин здійснюється за рахунок бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України.
З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2024, тобто до дати прийняття оскаржуваних постанов, військовою частиною НОМЕР_1 , з метою виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 13.08.2024 у справі № 300/2152/24, командиру військової частини НОМЕР_2 скеровано рапорт № 1477/1/1869 про 1) виплату коштів ОСОБА_1 стягнутих з його грошового забезпечення в розмірі 138869,79 грн.; 2)виплату розміру премії 20% за лютий 2024 року в розмірі 2949,72 грн.; 3)стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат по оплаті правничої допомоги. Рапорт також містить прохання щодо забезпечення оплати витрат виконавчого провадження (а.с.44).
У свою чергу погодження виділення коштів військовій частині НОМЕР_2 здійснюється через військову частину НОМЕР_4 .
З викладеного вбачається, що погодження, виділення і перерахування бюджетних коштів кінцевому отримувачу вчиняється іншими особами, відмінними від позивача.
Так військова частина НОМЕР_4 , якій підпорядкована військова частина НОМЕР_2 , листом від 06.01.2025 № 760/484 у відповідь на лист військової частини НОМЕР_2 від 25.12.2024 № 1472/20/1471 повідомила про погодження нею потреби у виділенні коштів для виконання рішення суду у справі № 300/2152/24 (а.с.45).
На виконання вказаної відповіді уповноваженими посадовими особами військової частини НОМЕР_2 11.02.2025 сформовані дві платіжні інструкції № 4 (внутрішній № 403693701) на суму 138 869,79 грн. і № 16 (внутрішній № 403535084) на суму 47 684,64 грн. (а.с.46-47).
ГУДКСУ в Івано-Франківській області 12.02.2025 здійснило оплату за платіжною інструкцією № 16.
Відповідачем також долучено до матеріалів справи: реєстр від 05.02.2025 №5/02/2800/7030 на виплату компенсації по рішенню суду військовослужбовцям; платіжну інструкцію від 11.02.2025 №16 на виплату 47684,64 грн.; платіжну інструкцію від 11.02.2025 №19 на виплату 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.70-73).
Окрім цього, згідно з долученої до матеріалів справи відомості зарахувань грошового забезпечення за 21.03.2025 за ІПН ОСОБА_1 , вбачається, що такому зараховано кошти в сумі 138869,79 грн. (а.с.74).
Водночас, відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
При цьому, виносячи постанову про накладення штрафу відповідачем не враховано, що невиконання судового рішення при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем десятиденного строку та надалі - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Крім того, слід врахувати правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таким чином, суд доходить висновку, що обов'язки позивача в частині виконання будь-якого виконавчого документу зводяться лише до направлення клопотання про замовлення коштів. Ані військова частина НОМЕР_2 і тим більше позивач, не визначають і не в змозі впливати на швидкість і черговість здійснення бюджетних платежів.
З огляду на викладене, суд вважає що позивач в межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно підпорядкуванням позивача військовій частині НОМЕР_2 та перебуванням на повному її забезпеченні та фінансуванні.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність спірних постанов.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов військової частини НОМЕР_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Як свідчать матеріали справи, у судовому порядку оскаржувалися постанови державного виконавця про накладення штрафу.
Тобто подання даного адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Військової частини НОМЕР_1 , оскільки звернення до адміністративного суду, як умови для реалізації повноважень Військової частини НОМЕР_1 і забезпечення виконання її функцій не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу.
Слід відмітити, що звернення Військової частини НОМЕР_1 з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відповідача, тому з метою такого звернення слугував захист порушених прав та інтересів, як сторони виконавчого провадження (боржника), а не як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про стягнення з Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Військової частини НОМЕР_1 судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанови Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.01.2025 ВП №76776568 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. та постанову від 17.02.2025 ВП №76776568 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
Стягнути з Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул.Галицька, 45, м.Івано-Франківськ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.