ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" квітня 2025 р. справа № 300/7158/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Шевченко Наталія Павлівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- ухвалити рішення, яким визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850024446 від 16.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, відповідно до поданої ним заяви про призначення пенсії від 09.04.2024;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності з 28.02.2024 - дати встановлення інвалідності, з урахуванням до страхового стажу періодів догляду за особами похилого віку: з 31.03.2006 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності, однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №092850024446 від 16.04.2024 відмовлено в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 10 років 1 місяць 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, водночас, відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб за спірні періоди. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, при цьому, безпідставно не врахувавши вищевказані періоди, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.40).
18.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що в ході розгляду пенсійної справи ОСОБА_1 та доданих до заяви документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до страхового стажу не зараховано період догляду за пенсіонером з 31.03.2006 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019, згідно довідки № 514 від 20.03.2024, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб. В зв'язку із відсутністю необхідного стажу пенсійним органом ухвалено рішення № 092850024446 від 16.04.2024 про відмову в призначенні пенсії. Просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.44-45).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 28.02.204 встановлена третя група інвалідності, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ № 819400 (а.с.21).
09.04.2024 позивач звернувся до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с.35-36).
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.04.2024 за № 092850024446 відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії по інвалідності, оскільки страховий стаж заявника становить 10 років 1 місяць 21 день, при необхідному страховому стажу 12 років. До загального стажу не зараховано період догляду за пенсіонером з 31.03.2006 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019, згідно довідки № 514 від 20.03.2024, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб (а.с.33).
Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
За правилами статті 23 Закону № 1788-ХІІ, пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:
а) трудового каліцтва або професійного захворювання;
б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Положеннями статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено: пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Згідно частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю III груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Отже, обов'язковими умовами для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до вказаної вище норми, у випадку встановлення інвалідності ІІІ групи, є вік - від 49 років до 51 включно років та 12 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Частиною другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У даній справі позивач оскаржує рішення 16.04.2024 за № 092850024446 Головного управління ПФ України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, а саме до загального стажу не зараховано період догляду за пенсіонером з 31.03.2006 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019, згідно довідки № 514 від 20.03.2024, оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб.
В даному аспекті суд вказує на таке.
Відповідно до частини 9 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягає один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно пункту «є» статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Пункт 10 Порядку 637 встановлює, що час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:
- інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
- документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.
Документами, що підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження, паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №1098/12972.
Отже, починаючи з 01 січня 2005 року час догляду за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку може бути зарахований в разі отримання допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства, а також підтвердження інвалідності.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 видана довідка про отримання допомоги від 20.03.2024 за № 514, за змістом якої судом встановлено, що останній не перебуває на обліку у відділі адміністративного забезпечення № 1 (м. Долина) управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації та йому призначено допомогу по догляду за особами похилого віку з 31.03.2003 по 31.12.2003, з 30.09.2006 по 31.12.2007, з 19.02.2009 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019 (а.с.27).
Відповідно до змісту Форми РС-право ОСОБА_1 до страхового стажу зарахований період по догляду за пенсіонером з 20.01.2003 по 31.12.2003 (а.с.34).
Водночас, суд звертає увагу, що пенсійним органом не оспорюється факт надання позивачем соціальних послуг хворій особі похилого віку, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Щодо решти періоду отримання допомоги по догляду за пенсіонером, відповідач зазначив, що оскільки у відповідача немає підтвердження сплати страхових внесків за вказаний період, зокрема, відсутня інформація в Реєстрі застрахованих осіб.
Суд зазначає, що питання визначення осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також підстави і порядок нарахування та сплати єдиного внеску передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178, відповідно до яких визначальним у вирішенні питання права на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є надання соціальних послуг хворій особі похилого віку, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Відтак, відповідно до вимог вищезазначених нормативно-правових актів позивач підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як особа яка надавала соціальні послуги.
Проте, невиконання уповноваженим органом покладеного на нього обов'язку нарахувати та сплатити єдиний внесок не є підставою для незарахування до страхового стажу періоду надання соціальних послуг хворій особі похилого віку, яка не здатна до самообслуговування і потребує постійної сторонньої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивача період з 31.03.2006 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019 отримання допомоги по догляду за пенсіонером, при тому, що згідно довідки від 20.03.2024 за № 514, позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 558 від 29.04.2004 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" за період з 31.03.2003 по 31.12.2003, з 30.09.2006 по 31.12.2007, з 19.02.2009 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019 позивачу призначено компенсацію, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги, однак лише частину вказаного періоду отримання допомоги по догляду за пенсіонером відповідачем враховано до страхового стажу позивача.
Отже, досліджені судом наявні в матеріалах справи докази, підтверджують факт догляду позивача за особами похилого віку, що потребували догляду та піклування, й відповідно спірні періоди повинні бути зарахований до стажу позивача.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850024446 від 16.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , є необґрунтованим та протиправним, відповідно підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про призначення пенсії по інвалідності, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування до загального страхового стажу позивача періоди догляду за особами похилого віку: з 31.03.2006 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019, внаслідок чого, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області слід повторно розглянути заяву позивача від 09.04.2024 про призначення пенсії по інвалідності із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового стажу вищевказані періоди.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 18.09.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 968,96 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачений судовий збір в розмірі 484,48 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850024446 від 16.04.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період догляду за особами похилого віку: з 31.03.2006 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 24.12.2015 по 08.09.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії по інвалідності від 16.04.2024, із врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.