ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" квітня 2025 р. справа № 300/5028/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Окуневич М.В. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.05.2023 № 926100141400 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період з 14.05.1975 по 07.05.1978 службу в лавах Радянської Армії, з 13.07.1994 по 03.05.2006 та з 10.11.2010 по 01.05.2016 у Дегівській сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 17.05.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках №02-36/1326 та №02-36/1327 виданих 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 20.04.2017 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач 17.05.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», до якої додав, зокрема, довідки про складові заробітної плати за №02-36/1326, №02-36/1327, видані 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області. Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 25.05.2023 №926100141400 ОСОБА_1 відмовлено у такому переведенні у зв'язку тим, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби станом на 01.05.2016 та станом на цю дату не займав посаду державної служби, а робота на посаді в органах місцевого самоврядуванні не зарахована до стажу державної служби, оскільки така згідно чинного законодавства може бути зарахована до 04.07.2001. Вважає, що прийняте рішення є протиправним, та підлягає скасуванню, так як згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 , та рішення сільської виборчої комісії на виборах депутатів та сільського голови Дегівської сільської ради від 11.04.2006 позивач працював на посадах, які віднесені до посад державної служби та проходив службу в лавах радянської Армії. Окрім цього, довідкою виконавчого комітету Рогатинської міської ради від 04.05.2023 №02-36/1326 підтверджується те, що позивачу встановлено надбавка за вислугу років 20 років (30% посадового окладу за стаж державної служби).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.08.2023 позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання (долучення) документа про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн (а.с.37-39).
Позивач, 10.08.2023, виконав вимоги ухвали суду від 07.08.2023 про залишення позовної заяви без руху (а.с.41-43).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.44-45).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.64-66), в якому представник зазначила, що основним критерієм, за яким визначається віднесення тієї чи іншої посади до відповідних категорій посад державних службовців, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.Відповідно до п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини 2 ст.46 Закону №889, у якій визначені посади, робота на яких зараховується до стажу державної служби, що дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Звертає увагу на те, що період проходження позивачем військової служби з 14.05.1975 по 07.05.1978 не зараховуються до стажу державної служби, оскільки ні ст.46 Закону №889, ні Порядком не передбачено зарахування проходження військової служби при визначені стажу роботи на посадах державної служби, який дає право на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723. Також вказала, що робота в органах місцевого самоврядування не є стажем роботи на посадах державного службовця в розумінні Закону України №889, що надає право на призначення пенсії за Законом №889, оскільки відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723зараховується лише до 04.07.2001, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».Враховуючи вище зазначене, з 04.07.2001 посади голів сільських рад віднесені до посадових осіб місцевого самоврядування, а не відповідних посад державних службовців.Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_2 обирався сільським головою, 10.11.2010 позивачу присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.Оскільки позивач працював на посадах органів місцевого самоврядування, що не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723, право на призначення пенсії як державному службовцю в нього відсутнє. Також представник зазначила про те, що період з 13.07.1994 по 30.05.2006 неможливо зарахувати до стажу роботи на посадах державної служби, оскільки в трудовій книжці відсутні записпро звільнення. Вказаний період зараховано до страхового стажу згідно з даними, наявними в індивідуальних відомостях про застраховану особу.Таким чином, станом на 01.05.2016, на день набрання чинності Законом №889, позивач не перебував на посаді державного службовця та не має стажу роботи на посадах державної служби 20 років. Також вказала на те, що права ОСОБА_1 в частині зобов'язання здійснити розрахунок розміру пенсії відповідно до наданих довідок на час розгляду даної справи не порушені,оскільки пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу не було призначено та не здійснено розрахунок такої пенсії. Окрім того зазначила, що у довідці від 04.05.2023№02-36/1326 складові заробітної плати не відповідають «Схемі посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році». Разом з тим, за відсутності станом на 01.05.2016 не менш як 20 років стажу роботи на посадах державної служби, право на обчислення пенсії в порядку, визначеному абзацом шостим пункту 4 Порядку №622 згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі від 04.05.2023 №02-36/1327 відсутнє, а тому на підставі наведеного, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву (а.с.52-56), в якому представник заперечуючи проти позовних вимог, зазначив ті самі заперечення, що і відповідач 2 у відзиві на позовну заяву вказавши про те, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 25.05.2023 №926100141400 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 позивач на посадах державної служби не працював та не набув 20 років стажу державної служби достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону № 889-VIII. Щодо зарахування періоду служби в армії до стажу державної служби заначила, що порядком № 283 зокрема пунктом 3 передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби тільки за умови, що державний службовець залишався у трудових відносинах з державних органом. Разом з тим, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявний запис про період роботи з 07.08.1978 по 11.09.1978 в Івано-Франківському лісокомбінаті. Перед внесенням запису про прийняття на роботу зазначено, що до прийняття на роботу стаж відсутній, тобто позивач не перебував у трудових відносинах з державним органом та не працював на посаді яка віднесена до державної служби.Таким чином військова служба ОСОБА_1 з 14.05.1975 по 03.05.1978 не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки позивач не перебував в трудових відносинах з державним органом як це передбачено пунктом 3 Порядком № 283. Щодо зобов'язання зарахувати до стажу державної служби періоду роботи з 13.07.1994 по 03.05.2006 (як зазначає та просить зарахувати позивач), з 10.11.2010 по 01.05.2016 у Дегівській сільській раді па посаді сільського голови, що позивачем при призначенні пенсії за віком у 2017 році було надано копію рішення від 13.07.1994 про підсумки виборів та визнання повноважень голови Дегівської сільської Ради, довідку № 156 від 18.05.2017 видану виконавчим комітетом Дегівської сільської Рогатинського району про те, що позивач згідно рішення І сесії другого демократичного скликання від 13.07.1994 по 27.04.1998 згідно рішення І сесії третього демократичного скликання від 27.04.1998 працював на посаді сільського голови Дегівської сільської ради, а також довідку № 202 від 08.06.2017 про нараховану заробітну з липня 1994 по квітень 1998.Відомості про період роботи позивача з 28.04.1998 по 03.05.2006 на посаді сільського голови відсутні.У зв'язку з цим позивачу при призначенні пенсії за віком до загального стажу враховано період роботи у Дегівській сільській раді, зокрема, з 13.07.1994 по 27.04.1994 з урахуванням наданих документів. Окрім цього, позовна вимога щодо врахування зазначених позивачем довідок про заробітну плату є передчасною, оскільки таке право на час подання позову не порушено.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.58).
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивач із метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», 17.05.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із відповідною заявою, до якої, серед іншого, було долучено довідки про складові заробітної плати за №02-36/1326, №02-36/1327, видані 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області.
Заяву позивача про переведення за принципом екстериторіальності передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення від 25.05.2023 №926100141400(а.с.24-25) про відмову в переведенні на інший вид пенсії. Відповідно до змісту зазначеного рішення, вік заявника 66 років, страховий стаж заявника становить 33 роки 10 місяців 11 днів. Відповідно до ст.90 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII«Про державну службу», пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування».Лише пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі-Закон №3723). На призначення пенсії за Законом№889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб:державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету МіністрівУкраїни;особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менш як20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на01.05.2016.Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок).Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України №889. Таким чином, виключно зазначеними пунктами визначено стаж, який дає право саме на призначення пенсій на умовах, відмінних від вказаних в ст.90 Закону№889. При визначенні права особи на призначення пенсії за Законом №889 необхідно керуватися записами у трудовій книжці, а у деяких випадках - з долученням інших документів. Основним критерієм, за яким визначається віднесення тієї чи іншоїпосади до відповідних категорій посад державних службовців, якийдає правона призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Також у рішенні зазначено про те, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 заявник з 13.07.1994 обраний головою Дегівської сільської Ради народних депутатів Рогатинського району, 01.08.1994 прийнята присяга державного службовця та встановлено 11 ранг державного службовця;інформація, щодо звільнення з посади голови Дегівської сільської Ради народних депутатів Рогатинського району в трудовій книжці відсутня;з 10.11.2010 обраний на посаду Дягівськогосільського голови, склав присягу посадової особи місцевого самоврядування;10.11.2010 - присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;з 12.11.2020 звільнено в зв'язку з закінченням строку повноважень.З 04.07.2001 набрав чинності Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-111, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування.Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад статтею 14 Закону України від 07 червня 2001 року №2493-111 “Про службу в органах місцевого самоврядування». Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби по 04.07.2001.Станом на 01.05.2016 заявник не обіймає посади державної служби, а також не має необхідного стажу роботи на посадах державної служби.
Вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, позивач через уповноваженого представника звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення права позивача на призначення пенсії державного службовця), Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723; Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року N 2232-XII; Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058; постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 6 Закону України “Про пенсійне забезпечення» також передбачено право вибору пенсії.
Так, згідно вказаної статті особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України “Про державну службу».
01.05.2016 набув чинності Закон України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, частиною 1 статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, був чинний до 01.05.2016.
Згідно з п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок №283) документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до п. 2 Порядку №283 робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 10.11.2010 по 12.11.2020 був обраний на посаду голови Дегівської сільської ради (а.с.23).
Отже, доводи відповідача про те, що станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посаду державного службовця є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як зазначалось судом вище, відповідно до записів військового квитка позивач у період з 14.05.1975 по 03.05.1978 проходив службу в лавах радянської армії (а.с.30).
Тому, період військової служби з 14.05.1975 по 03.05.1978 підлягає до зарахування до стажу державної служби позивача.
Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ стаж державної служби до 01.05.2016 обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".
Згідно з пунктом 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Тобто, посади на яких позивач перебував в органах місцевого самоврядування, віднесені до переліку, визначеного статтею 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно запису№21 трудової ОСОБА_3 ,він13.07.1994 обраний головоюДегівськоїсільської радиРади народних депутатів Рогатинського району (а.с. 21). Разом з тим, у трудовій книжці відсутній запис про звільнення ОСОБА_1 з обраної посади. Крім того, в матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували твердження позивача про те, що він був обраний головою Дегівської сільської ради у період з 13.07.1994 по 03.05.2006.
Також, із довідки про заробітну плату за №02-36/1326 від 04.05.2023 неможливо встановити чи ОСОБА_1 дійсно працював на посаді голови Дегівської сільської ради у період з 13.07.1994 по 03.05.2006, так як вона не містить інформації щодо врахованих періодів роботи до стажу державної служби при її видачі.
Відтак, посилання позивача на те, що згідно довідки заробітної плати за №02-36/1326 від 04.05.2023 підтверджується факт наявності у нього стажу державної служби понад 20 років є безпідставними.
Разом з тим, відповідно до довідки №156 від 18 травня 2017 виданою Дегівською сільською радою про те, що ОСОБА_1 , згідно рішення І сесії третього демократичного скликання від 27.04.1998 працював на посаді сільського голови Дегівської сільської радипо 27.04.1998 (а.с.59). На підставі наведеного пенсійним органом зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 13.07.1994 по 27.04.1998, що підтверджується розрахунком стажу Форми РС-право (а.с.58).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт роботи ОСОБА_1 на посаді сільського голови Дегівської сільської ради у період з 13.07.1994 по 27.04.1998, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
При цьому, період роботи ОСОБА_1 на посаді сільського голови Дегівської сільської ради з 28.04.1998 по 03.05.2006 не підлягає зарахуванню, оскільки позивачем не надано жодних доказів на його підтвердження.
Водночас, із записів трудової книжки судом встановлено та не заперечується відповідачами, позивач, у період з 10.11.2010 по 12.11.2020 був обраний головоюДегівської сільської ради (а.с.23). Відтак, період роботи позивача з 10.11.2010 по 01.05.2016 на посаді головиДегівської сільської ради підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
З урахуванням вищевстановлених судом обставин, позивач має стаж менше як 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, враховуючи те, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 обіймав посаду голови Дегівської сільської ради, на зазначену дату у позивача наявний стаж державного службовця більше 10 років та досягнув 62 річного віку, позивач має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України«Про державну службу».
На підставі наведеного, з урахуванням наявності у позивача необхідного стажу державної служби в сукупності із досягненням відповідного віку та достатнім страховим стажем, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у переведенні позивача на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.
Підсумовуючи зазначене, суд уважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган зарахувати ОСОБА_1 період військової службиз 14.05.1975 по 07.05.1978, період роботи з 13.07.1994 по 27.04.1998та з 10.11.2010 по 01.05.2016 у Дегівській сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 17.05.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Щодо зобов'язання відповідачанарахувати і виплатити пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках №02-36/1326 та №02-36/1327 виданих 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області.
Суд звертає увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ сукупно з пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
За результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок, що він не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалося.
Тобто, вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках №02-36/1326 та №02-36/1327 виданих 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 560/8328/22.
Відтак, суд вважає в частині позовних вимог щодо здійснення нарахування і виплати пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках №02-36/1326 та №02-36/1327 виданих 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області відмовити.
Водночас, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у цьому провадженні), сформовану у рішенні від 21.01.1999 р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії". Зокрема, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року, тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із відповідною заявою та необхідними документами 17.05.2023. Отже, позивача слід перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати звернення із відповідною заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про переведення на інший вид пенсії, а саме з 17.05.2023.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, органом призначення пенсії щодо розгляду заяви позивача від 17.05.2023 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.05.2023 № 926100141400, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 17.05.2023.
Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь у Вінницькій області 700 грн, сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.05.2023 № 926100141400 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період військової служби з 14.05.1975 по 07.05.1978, період роботи з 13.07.1994 по 27.04.1998 та з 10.11.2010 по 01.05.2016 у Дегівській сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 17.05.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13322403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, (ідентифікаційний код юридичної особи 13322403), адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця, Вінницька область, 21100.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.