ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" березня 2025 р. справа № 300/7767/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Тимощука О.Л.,
за участю: секретаря судового засідання - Зюбак Н.І.,
представника позивача - Солонини Р.Д.,
представника відповідача - Гавадзина М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін енерджі інвест»
до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін енерджі інвест» (надалі, також - позивач, ТОВ “Грін енерджі інвест») 10.10.2024 звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №41841158 від 30.09.2024 (з урахуванням листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.10.2024 про виправлення описки в номері рішення- податкового повідомлення-рішення №020812/0702 від 30.09.2024).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами виявлених під час документальної планової виїзної перевірки порушень ТОВ “Грін енерджі інвест» податкового законодавства винесено спірне рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2230323 грн. До такого висновку контролюючий орган дійшов, оскільки на його переконання, ТОВ “Грін енерджі інвест» завищило амортизаційні відрахування в загальній сумі 10877738 грн за період 2018-2023 роки. Представник позивача вказав, що, на думку контролюючого органу завищення витрат визначених показників звітності ТОВ “Грін енерджі інвест» допустило внаслідок невірної класифікації основних засобів - об'єктів (сонячних електростанцій) за кодом класифікації 2302.4 “Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії», внаслідок поділу цілого об'єкту на різні групи основних засобів.
За даними аналітичного обліку (відомостей амортизації основних засобів) нараховано амортизаційних відрахувань всього у розмірі 31 406 377,56 грн., за даними бухгалтерського обліку Дт 93 «Витрати на збут» - Кт 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» віднесено до складу витрат на збут нараховану амортизацію всього у розмірі 54 590 987 грн. Нараховані суми амортизації ТОВ “Грін енерджі інвест» відобразило у Фінансовій звітності за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 у складі показника рядка 2180 «Інші операційні витрати» форми № 2-м «Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід)» всього в сумі 16 183 292,40 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 - у складі у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» форми № 2-м «Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід)» - в сумі 15 223 085,16 грн. З цього приводу представник позивача вказав, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (надалі, також - НП(с)БО 7 «Основні засоби), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290. Зауважив, що якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Водночас при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. За таких обставин вважає, що ТОВ “Грін енерджі інвест» правильно у відповідності із Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів розподілило по групах частини об'єктів основних засобів «Дахова сонячна електростанція Меблева-1», «Дахова сонячна електростанція Меблева-2» та «Дахова сонячна електростанція Меблева-3» і у відповідності із статтею 138 розділуIII Податкового кодексу України правильно визначило мінімально допустимі строки корисного використання цих основних засобів. Виходячи з вищевикладеного, контролюючим органом безпідставно зроблено висновки в акті перевірки про завищення позивачем амортизаційних відрахувань та донараховано оскаржуваним рішенням грошові зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств. З метою захисту порушеного права, ТОВ “Грін енерджі інвест» звернулося до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 відкрито провадження у справі і постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.10.2024 о 10:00 год (том 1, а.с. 76,77).
Також пунктом 6 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у ГУ ДПС в Івано-Франківській області детальний розрахунок нарахованих ТОВ “Грін енерджі інвест» податкових зобов'язань за основним платежем та штрафних санкцій, визначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №020812/0702 від 30.09.2024.
У підготовчому судовому засіданні 29.10.2024 оголошено перерву для надання можливості подання відзиву на позовну заяву представником відповідача; наступне судове засідання призначено на 04.12.2024 о 10:00 год. (том 1, а.с. 87,88).
Представник відповідача 27.11.2024 подав суду відзив на позовну заяву (том 1, а.с. 90-101), в якому не погодився з позовними вимогами. На підтвердження своєї позиції зазначив, що перевіркою встановлено, що ТОВ “Грін енерджі інвест» в періоді, що перевірявся, здійснило будівництво та відповідне введення в експлуатацію наступних об'єктів основних засобів: 1) дахова сонячна електростанція «Меблева-1 черга», яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1; 2) дахова сонячна електростанція «Меблева- 2», яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1; 3) дахова сонячна електростанція «Меблева-3», яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1. Відповідно до технічних характеристик, наведених в наданих до перевірки документах, введені в експлуатацію об'єкти - сонячні електростанції є цілісним об'єктом нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника податків для виробництва електричної енергії. Відповідно до підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, якою визначено мінімально допустимі строки амортизації, необхідно використовувати терміни корисного використання об'єкту - сонячна електростанція, як для групи основних засобів «споруди» (група 3), а саме: 15 років. Перевіркою встановлено, що позивачем нараховувалася амортизація в порушення вимог підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України. Зазначене порушення виникло на підставі невірної класифікації товариством щодо основних засобів - об'єктів (сонячних електростанцій), за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії», внаслідок поділу цілого об'єкту на різні групи основних засобів. Відповідно до наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку: 10 «основні засоби» та 13 «знос (амортизація) необоротних активів» частини обладнання сонячних електростанцій, а саме: модулі фотоелектричні сонячні, інвертори, комплекс технічних засобів АСКОЄ,ТОВ “Грін енерджі інвест» віднесено до 4 групи основних засобів «машини та обладнання», а не до 3 групи «будинки, споруди та передавальні пристрої», що призвело до завищення амортизаційних відрахувань в загальній сумі - 5295342,33 грн, в тому числі по періодах: 2022 рік - 2409653,54 грн, 2023 рік - 2885688,78 грн. Таким чином, оскільки позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зважаючи на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Окрім цього, представник відповідача у відзиві на позов звернув увагу, що при формуванні спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом допущено механічну описку в одній із складових реєстраційного номеру (яка фактично не змінює самої суті рішення контролюючого органу та зафіксованого порушення), а саме: замість правильного №020812/0702, помилково вказано №41841158.
У підготовче судове засідання, призначене на 04.12.2024, представник позивача не з'явився (том 1, а.с. 116,117), подавши 03.12.2024 клопотання про відкладення розгляду справи, причини неявки суду не вказав. Також, у зазначеному клопотанні останній просив не проводити судове засідання без його участі (том 1, а.с. 115). За наслідками проведеного судового засідання судом постановлено ухвалу від 04.12.2024, якою продовжено строк підготовчого провадження в справі №300/7767/24 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 14.01.2025 о 10:00 год (том 1, а.с. 119,120).
У судовому засіданні, призначеному на 14.01.2025, представник позивача подав клопотання, яким просив суд долучити до матеріалів справи письмові докази (том 1, а.с. 130,131). Представник відповідача теж скористався правом подання додаткових доказів.
У підготовчому судовому засіданні суд ухвалою від 14.01.2025 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.01.2025 о 10:00 год (том 2, а.с.66,67; 69,70).
У судове засідання, призначене на 30.01.2025, представники сторін не з'явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 30.01.2025 (том 2, а.с. 76). Представник відповідача попередньо подав клопотання про відкладення розгляду справи (том 2, а.с. 75).
Представник ГУ ДПС 05.02.2025 подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких навів додаткові обґрунтування на підтвердження правомірності винесення контролюючим органом оскаржуваного рішення (том 2, а.с. 81-87).
У судове засідання, призначене на 25.02.2025, представники сторін не з'явилися, про що секретарем судового засідання складено довідку від 25.02.2025 (том 2, а.с. 97). Представник відповідача попередньо подав клопотання про відкладення розгляду справи (том 2, а.с. 95).
Також представники сторін не з'явилися у призначене на 13.03.2025 судове засідання, про що секретарем судового засідання складено довідку від 13.03.2025 (том 2, а.с. 115). Представник позивача попередньо подав клопотання про відкладення розгляду справи (том 2, а.с. 98, 106).
Представник ГУ ДПС 25.03.2025 подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку з чим наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог (том 2, а.с. 118-132).
У судовому засіданні 27.03.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказав на допущення позивачем порушень норм Податкового кодексу України у зв'язку з неправильною класифікацією основних засобів, до яких належать сонячні елетростанції. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши позиції представників сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, додаткові пояснення та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ “Грін енерджі інвест» зареєстроване 29.12.2017. Види діяльності: 35.11 Виробництво електроенергії (основний), 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 35.12 Передача електроенергії, 35.13 Розподілення електроенергії, 35.14 Торгівля електроенергією (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у період з 20.08.2024 по 02.09.2024 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ “Грін енерджі інвест» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 29.12.2017 по 30.06.2024, за результатами якої складено акт перевірки №15892/09-19-07-02/41841158 від 09.09.2024 (том 1, а.с. 6-45).
Висновками акту перевірки №15892/09-19-07-02/41841158 від 09.09.2024 встановлено порушення ТОВ “Грін енерджі інвест», зокрема:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, пункту138.2, підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1957992 грн, в тому числі за 2019 рік - 136163 грн, 2021 рік - 868668 грн, 2022 - 433738 грн, 2023 - 519424 грн.
На підставі акта перевірки №15892/09-19-07-02/41841158 від 09.09.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №020812/0702 від 30.09.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2230323 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 1957992 грн, та за штрафними санкціями в сумі 272331 грн (том 1, а.с. 46).
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, при вирішенні справи по суті суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, серед іншого, передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних планових перевірок визначений статтею 77 ПК України.
Зазначеною статтею, серед іншого, визначено, план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У спірних правовідносинах Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у період з 20.08.2024 по 02.09.2024 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ “Грін енерджі інвест» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 29.12.2017 по 30.06.2024, за результатами якої складено акт перевірки №15892/09-19-07-02/41841158 від 09.09.2024 (том 1, а.с. 6-45).
Висновками акту перевірки №15892/09-19-07-02/41841158 від 09.09.2024 встановлено порушення ТОВ “Грін енерджі інвест», зокрема: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, пункту 138.2, під пункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1957992 грн, в тому числі за 2019 рік - 136163 грн, 2021 рік - 868668 грн, 2022 - 433738 грн, 2023-519424 грн.
На підставі акта перевірки №15892/09-19-07-02/41841158 від 09.09.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №020812/0702 від 30.09.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2230323 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 1957992 грн, та за штрафними санкціями в сумі 272331 грн (том 1, а.с. 46).
Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі, також - Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності чи операцій з продажу товару (надання послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно до підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 ПК України).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, для перевірки правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період, необхідно встановити правильність визначення платником своїх доходів та витрат в їх грошовому вираженні. При цьому, необхідною умовою для встановлення факту отримання платником доходу та понесення витрат, є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, п.п.138.3.2, 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що мінімально допустимі строки корисного використання для групи 3 будівлі є 20 років та для групи 4 машини та обладнання 5 років.
Так, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.
Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» визначено наступні поняття:
- Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);
- Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);
- Об'єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Пунктами 7 та 8 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»). Первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов'язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об'єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).
Підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 підпункту 5.1 пунку 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509) встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.
У відповідності до підпунктів 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3 Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4 Машини та обладнання.
Згідно із пунктом 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 7 встановлено, що амортизацією є систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.
Згідно із пунктом 4 П(С)БО 7, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік).
Пунктом 7 П(С)ПО 7 визначено, що одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Відповідно до абзацу 9 пункту 3 П(С)ПО 7, об'єкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Таким чином, з огляду на вищевикладені норми П(С)ПО 7 вбачається, що підприємства мають право поділу об'єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Окрім того, платник податку має враховувати термін корисного використання об'єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності.
Водночас, згідно із пунктом 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт. Окремим об'єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів.
Пунктом 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема:
1. Основні засоби.
1.1. Земельні ділянки.
1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом.
1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.
1.4. Машини та обладнання.
1.5. Транспортні засоби.
1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі), тощо.
Відповідно до пункту 8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер. Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об'єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер. Інвентарний номер закріплюється за об'єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. інвентарні номери об'єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об'єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об'єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об'єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об'єктам основних засобів).
Дані про кожний інвентарний об'єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів. Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів. інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об'єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об'єктів) (пункт 9 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів).
Пунктами 24 та 25 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Згідно із пунктом 26 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).
Відповідно до пунктів 29 і 30 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об'єкта основних засобів. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу), зокрема для групи 3 будівлі - в 20 років та для групи 4 машини та обладнання - в 5 років.
У той же час, якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів. Водночас при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивач здійснив будівництво та відповідне введення в експлуатацію наступних об'єктів основних засобів:
1) дахова сонячна електростанція «Меблева-1 черга», яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1;
2) дахова сонячна електростанція «Меблева- 2», яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1;
3) дахова сонячна електростанція «Меблева-3», яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1;
Факт введення в експлуатацію вищезазначених об'єктів - сонячних електростанцій підтверджено наданими до перевірки дозвільними документами та не заперечується сторонами.
Так, на підставі наказів директора ТОВ “Грін енерджі інвест» збудовані споруди - сонячні електростанції введено в експлуатацію, зокрема:
наказом від 30.09.2018 №1-з введено в експлуатацію об'єкти: Дахова сонячна електростанція «Меблева - 1 черга», Комплекс технічних засобів АСКОЄ. Встановлено строк корисного використання: Дахова сонячна елетростанція «Меблева - 1 черга» - 10 років, Комплекс технічних засобів АСКОЄ - 2 роки (том 1, а.с. 72);
наказом від 31.12.2019 № 1-з введено в експлуатацію об'єкти: Дахова сонячна міні електростанція «Меблева - 2», Комплекс технічних засобів АСКОЄ. Встановлено строк корисного використання: Дахова сонячна міні елетростанція «Меблева - 2» - 10 років, Комплекс технічних засобів АСКОЄ - 2 роки (том 1, а.с. 73);
наказом від 10.08.2020 № 1-з введено в експлуатацію об'єкти: Дахова сонячна міні електростанція «Меблева - 3», Комплекс технічних засобів АСКОЄ. Встановлено строк корисного використання: Дахова сонячна міні елетростанція «Меблева - 3» - 10 років, Комплекс технічних засобів АСКОЄ - 2 роки (том 1, а.с. 74).
На переконання контролюючого органу, частини обладнання сонячних електростанцій, а саме: модулі фотоелектричні сонячні, інвертори, комплекс технічних засобів АСКОЄ, позивачем віднесено до 4 групи основних засобів «машини та обладнання», а не до 3 групи «будинки, споруди та передавальні пристрої», що призвело до завищення амортизаційних відрахувань в загальній сумі 5582395,19 грн, в тому числі по періодах: 2018 рік - 233708,00 грн, 2019 рік - 934831,99 грн, 2020 рік - 1956723,84 грн, 2021 рік - 22457131,36 грн.
Відповідач вважає, що зазначене порушення виникло на підставі невірної класифікації позивачем щодо основних засобів - об'єктів (сонячних електростанцій), за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії», внаслідок поділу цілого об'єкту на різні групи основних засобів.
Зазначені споруди є окремими спорудами підприємства енергетики з кодом об'єктів згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000-2302.4 «Електростанція на нетрадиційних джерелах енергії введено в експлуатацію».
При цьому, згідно наданого під час перевірки документального підтвердження, ці сонячні електростанції є спорудами підприємства енергетики.
Таким чином, позивач визначив зазначені електростанції як споруди з кодом об'єктів згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК018-2000-2302.4.
Водночас, з акту перевірки вбачається, що службовими особами зроблено висновок про те, що позивачем нараховувалася амортизація в порушення норм ПК України, зокрема, ТОВ “Грін енерджі інвест» внаслідок поділу цілісних об'єктів нерухомого майна на частини з різним строком корисного використання (експлуатації) та невірної класифікації групи основних засобів, до яких належать сонячні електростанції, допущено завищення амортизаційних відрахувань.
Для встановлення обставин класифікації основних засобів як частин об'єкту сонячної електростанції та проведення відповідного розподілу по групах, позивачем до суду надано документи та матеріали, що стосуються інвентаризації основних засобів, які перелічені в Акті перевірки.
Пункт 23 П(С)БО 7 визначає, що строк корисного використання об'єкта встановлюється підприємством при зарахуванні цього об'єкта на баланс. На виконання вказаної норми позивачем видані вже вищезгадані накази про введення в експлуатацію об'єктів основних засобів і визначення строків їх корисного використання.
Також згідно наданих до суду документів та доказів щодо бухгалтерського обліку позивача (фінансових звітів, оборотно-сальдових відомостей, аналізами рахунку) судом встановлено, що у відповідності до даних такого обліку вказані вище засоби є окремими основними засобами, із різним строком корисного використання і обліковуються як основні засоби четвертої групи для цілей амортизації «Машини та обладнання» (т. 1, а.с. 47-58, 59-65, 66-70).
Таким чином, з наданих до суду документів та матеріалів можна встановити, що позивачем було проведено класифікацію основних засобів, що є частинами об'єкту сонячної електростанції та проведено їх розподіл по групах.
Крім того, досліджуючи питання можливості віднесення об'єкта енергетики до цілісного нерухомого майна, суд враховує нормативно-правовий акт, який встановлює порядок організації та ведення обліку у сфері теплопостачання, а саме Порядок (правила) організації та ведення обліку за ліцензованими видами діяльності суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання, затверджені постановою НКРЕКП від 10.10.2017 №1223.
У бухгалтерському та податковому обліку існують різні критерії визнання основних засобів.
Окремий податковий облік основних засобів зобов'язані вести лише ті платники, які коригують фінрезультат на податкові різниці.
Одиницею обліку є об'єкт основних засобів (пункт 7 НП(С)БО 7).
Під об'єктом основних засобів розуміють:
- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;
- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
- відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу лише у складі комплексу, а не відокремлено;
- інший актив, що відповідає визначенню ОЗ, або частина активу, яку контролює підприємство (пункт 4 НП(С)БО 7).
Як висновок можна зазначити, що якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, що мають різний строк корисного використання, кожну частину можна визнати в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
У контексті вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з актом перевірки, контролюючий орган в обґрунтування доводів щодо необхідності віднесення сонячних електростанцій до цілісного об'єкту нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності платника податку для виробництва електроенергії, посилається на ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель і споруд», однак відповідно до державного класифікатора, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, даний документ є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 №971 «Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року» та не пов'язаний з бухгалтерським та податковим обліком основних засобів та їх амортизацією.
Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 №555-IV визначає, що об'єкти альтернативної енергетики - енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менш як 50 відсотків від встановленої потужності всіх задіяних на об'єкті джерел енергії.
Відповідно до пункту 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1467 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких технологічних вимог, зокрема, засоби провадження господарської діяльності мають належати здобувачу ліцензії (ліцензіату) на праві власності та/або господарського відання, та/або користування, та/або перебувати у концесії, лізингу.
Окрім того, відповідно до Ліцензійних умов до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії додаються документи згідно з переліком. Одним з таких документів є відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
При оформленні зазначеного документа необхідно зазначати найменування та тип всього енергогенеруючого обладнання та їх заводський та інвентарний номери. Дана обставина є свідченням того, що поділ енергогенеруючого обладнання на окремі об'єкти є прямою вимогою Ліцензійних умов.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконання, що фактично об'єкт альтернативної енергетики відповідно до наведених вище норм є сукупністю засобів (інструментів) якими є енергогенеруюче та інше обладнання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.
За приписами частини 2 та 3 статті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.
Підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
У відповідності до абзаців 2 частини 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентовано, що підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику.
Також суд дійшов висновку, що платник податку самостійно визначає на підставі розпорядчого акту строк корисного використання основних засобів підприємства для цілей нарахування амортизації. Відсутні також відповідні роз'яснення і на рівні індивідуальних податкових консультацій ДПС України.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відповідачем зауважень чи порушень позивачем ведення податкового обліку не встановлено.
При цьому, суд звертає увагу, що положення ПК України містять виключно вимоги щодо мінімально допустимих строків амортизації основних засобів. Вищенаведені положення також не містять обмежень чи спеціальних процедур щодо визначення строків корисного використання основних засобів для цілей амортизації, пов'язаних із даними сертифікатів якості чи строків гарантійного обслуговування таких основних засобів.
Водночас, відповідно до наведеної у пп.138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України класифікації груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації, до 4-ї групи основних засобів відносяться машини та обладнання з мінімально допустимим строком корисного використання 5 років.
Згідно з положеннями підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.
У разі, якщо строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше, ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені підпунктом 138.3.3 ПК України.
У разі, якщо строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що строк корисного використання основних засобів (обладнання Дахова сонячна елетростанція «Меблева - 1 черга», Дахова сонячна міні елетростанція «Меблева - 2», Дахова сонячна міні елетростанція «Меблева - 3») складає 10 років та основних засобів (обладнання Комплекс технічних засобів АСКОЄ) складає 2 роки.
Відтак, строки корисного використання об'єктів основних засобів (сонячні полікристалічні модулі, інвертори), які є частинами об'єкту (сонячна електростанція), за кодом класифікації 2302.4 «Електростанції нетрадиційних джерел енергії») в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України для 4 групи основних засобів.
Отже, використання для нарахування амортизації строків корисного використання (експлуатації) зазначених об'єктів основних засобів, встановлених в бухгалтерському обліку позивача, і які дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України для 4 групи основних засобів, відповідає вимогам підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено правовий порядок для суб'єктів владних повноважень, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з встановленими в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області форми"Р" №020812/0702 від 30.09.2024, яким ТОВ “Грін енерджі інвест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2230323 грн не відповідає встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки воно прийняте за відсутності відповідної законної підстави та необґрунтовано.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №020812/0702 від 30.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що платіжною інструкцією №219 від 10.10.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 30280,00 грн (а.с. 1).
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280,00 грн.
Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статями 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області форми "Р" №020812/0702 від 30.09.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП - 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін енерджі інвест» (код ЄДРПОУ - 41841158) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін енерджі інвест», адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 23, оф. 301, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 41841158;
відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП - 43968084.
Рішення складене в повному обсязі 07 квітня 2025 р.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.