07 квітня 2025 року Справа № 280/730/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 за період з 01.11.2024 по теперішній час при поданні рапортів та виданні наказів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 01.11.2024 по теперішній час з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 01.11.2024 по час перебування в посаді, що відноситься до командування військової частини НОМЕР_2 з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 29.02.2024 і по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника командира військової частини - начальника юридичної служби. Позивач вважає, що з 01.11.2024 додаткова винагорода, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), за посадою, яку він обіймає в командуванні ВЧ НОМЕР_2 , повинна нараховуватись з розрахунку 50 000,00 грн, пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, однак нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди здійснювалось у розмірі 30 000,00 грн. На думку позивача, відповідач, допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, що зумовило необхідність звернення до суду із вказаним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 05.02.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07.02.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідно до наказів командира ВЧ НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби. Зазначає, що крім визначених Постановою №168 та Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260) умов порядку виплати додаткової винагороди, за підписом директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК існує лист-роз'яснення від №290/13/2643 від 14.11.2023, відповідно до пункту 2 якого додаткова винагорода в розмірі 50000 грн виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: залучення військовослужбовців до складу органу військового управління, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; здійснення органом військового управління (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління (на командному пункті військової частини). Враховуючи такі роз'яснення, відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 50 000,00 грн. пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань). В задоволенні позову просить відмовити.
10.02.2025 позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Акцентує увагу суду на тому, що лист-роз'яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від №290/13/2643 від 14.11.2023 суперечить положенням Постанови № 168 та Порядку № 260, не є нормативно правовим актом, а відтак не може бути застосований до спірних правовідносин. Позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач з 18.11.2023 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , з 29.02.2024 призначений на посаду помічника командира ВЧ НОМЕР_2 з правової роботи-начальника юридичної служби (витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 03.03.2024 №67).
Посада помічника командира ВЧ НОМЕР_2 з правової роботи-начальника юридичної служби відповідно до штату №04/333 ВЧ НОМЕР_2 відноситься до командування військової частини, ця обставина сторонами визнається.
Відповідно до наказів командира ВЧ НОМЕР_2 “Про виплату додаткової винагороди» від 05.12.2024 року за №6482, від 05.01.2025 № 35, на підставі рапортів вх. № 24107 від 05.12.2024, вх. № 238 від 05.01.2025, позивачу у період з листопада по грудень 2024 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена Постановою №168, у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Відповідно до витягів з бойових розпоряджень №13034дск від 31.10.2024, №14295дск від 30.11.2024, №15694дск від 31.12.2024, позивач входив до складу командування та штабу військової частини, яким надано бойове завдання забезпечити якісне та своєчасне виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно.
Вважаючи, що, починаючи з 01.11.2024, має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 50 000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до вищезазначених бойових розпоряджень, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, якою запроваджено виплату військовослужбовцям та іншим особам додаткової винагороди на період воєнного стану.
Зокрема, відповідно до абзацу 3 пункту 1-1 Постанови №168 (у редакції, яка була чинною протягом всього періоду спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Пунктом 2-1 вказаної постанови передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, крім іншого, особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, визначені Порядком №260, розділом XXXIV якого унормовано особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах);
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку №260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).
Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць. (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі 50 000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Проте, безпосередня участь військовослужбовця у виконанні відповідних бойових (спеціальних) завдань має бути належним чином підтверджена, зокрема, бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій або журналом ведення оперативної обстановки або бойовим донесенням або постовою відомістю, рапортом (донесенням) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 №13034дск від 31.10.2024, позивач виконував бойове завдання забезпечити якісне та своєчасне виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно. Час готовності до виконання завдань - з 08.00 01.11.2024. Термін виконання визначених завдань з 01.11.2024 по 30.11.2024.
Крім того, відповідно до витягу з бойового розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 №14295дск від 30.11.2024, позивач виконував бойове завдання забезпечити якісне та своєчасне виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно. Час готовності до виконання завдань - з 08.00 01.12.2024. Термін виконання визначених завдань з 01.12.2024 по 30.12.2024.
Відповідач визнає, що посада позивача відноситься до командування військової частини.
Згідно рапортів вх. № 24107 від 05.12.2024, вх. № 238 від 05.01.2025, позивачу у період листопад та грудень 2024 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена Постановою №168, у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, підставою для виплати додаткової винагороди вказано бойові розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 №13034дск від 31.10.2024 та №14295дск від 30.11.2024.
Водночас, з огляду на зміст бойових розпоряджень, вбачається, що позивач у листопаді та грудні 2024 року виконував бойове завдання щодо забезпечення якісного та своєчасного виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно, а тому, мав право на отримання у цей період додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у збільшеному до 50 000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Суд критично оцінює посилання відповідача на лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК від №290/13/2643 від 14.11.2023 року, як на підставу для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у зменшеному розмірі, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз'яснювальний характер та за своєю суттю є службовою кореспонденцією.
З урахуванням змісту пункту 2-1 Постанови №168, єдиним компетентним органом, уповноваженим визначати особливості виплати додаткової винагороди під час воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям Збройних Сил України є відповідне міністерство - Міністерство оборони України.
Відтак, будь-які уточнення щодо особливостей виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди мають здійснюватись у спосіб внесення змін до Постанови №168 та Порядку №260.
Водночас, відповідач вимоги Постанови № 168 та Порядку № 260 не виконав та виплатив позивачу додаткову винагороду в листопаді та грудні 2024 року у розмірі, що не відповідає чинному законодавству, чим допустив протиправні дії, які виразились в нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди в неналежному розмірі.
При цьому, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, суд зазначає, що в рамках адміністративного судочинства:
дія - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
За встановленими обставинами справи відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168, однак у неналежному розмірі, що свідчить про вчинення ним активних дій, проте із порушенням чинного законодавства. Таким чином, в межах спірних правовідносин відповідачем допущено протиправні дії, а не бездіяльність, а тому в даному випадку позивачем помилково визначено зміст публічно-правового спору.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У даній справі судом встановлено, що відповідач нарахував позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за листопад та грудень 2024 року в розмірі 30 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах щодо забезпечення якісного та своєчасного виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно, у той час як позивач мав право на отримання за цей період додаткової винагороди в розмірі 50 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в належному розмірі за листопад та грудень 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо наданого позивачем до матеріалів справи бойового розпорядження №15694дск від 31.12.2024, відповідно до якого позивач виконував аналогічні бойові завдання у період з 01.01.2025 по 31.01.2025, суд зазначає, що надання оцінки правовим наслідкам виконання позивачем відповідних бойових завдань у вказаний період у вигляді нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 є передчасним.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З огляду на наведені положення, станом на дату подачі даного позову до суду (сформовано у формі електронного документа 31.01.2025) відповідний наказ про виплату позивачу додаткової винагороди за січень 2025 року не було видано, доказів іншого суду не надано, а тому відсутні будь-які підстави для висновків про порушення відповідачем у січні 2025 року прав позивача на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у належному розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України “Про судовий збір», інших витрат не заявив, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування на виплати ОСОБА_1 в період з 01.11.2024 по 31.12.2024 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у неналежному розмірі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»», за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах щодо забезпечення якісного та своєчасного виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно, з урахуванням раніше сплачених сум додаткової винагороди за вказаний період.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - Військової частини НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 07.04.2025.
Суддя М.О. Семененко