07 квітня 2025 року Справа № 280/7422/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання дій протиправними та скасування ППР, -
08 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0311767-2409-0827-UA23060070000082704 від 23.05.2024, яким нараховано сплата податку на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 469,67 грн;
- стягнути на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області всі судові витрати.
Позов обгрунтовано тим, що до позивача має бути застосована нульова ставка податку, бо у нього наявні об'єкт житлової нерухомості (квартира) загальна площа якого не перевищує 120 кв. метрів.
12 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7422/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15 серпня 2024 р. через систему Електронний суд до суду надійшов відзив, в якому представник позивача просить суд - у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Як зазначено у відзиві, - податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік № 0311767-2409-0827-UA-23060070000082704 від 23.05.2024 на суму 469,67 грн, сформовані ГУ ДПС у Запорізькій області є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають сплаті.
16 серпня 2024 р. через систему Електроний суд надійшли додаткові пояснення до відзиву, в якому представник відповідача просит суд - у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Як свідчать обставини справи, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення 23.05.2024 Головним управління ДПС у Запорізькій області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0311767-2409-0827-UA23060070000082704 (надалі - «податкове повідомлення-рішення» або «ППР») щодо оплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік в сумі 469,67 грн.
Вищезазначене податкове повідомлення - рішення було отримано ОСОБА_1 поштою 12.06.2024, про що свідчить поштовий конверт та інформація із сайту "Укрпошта" (відстеження поштового відправлення № 0600928217040), копії додаються.
Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням, Позивачем в порядку адміністративного оскарження у встановлені законом строки була направлена скарга до Державної податкової служби України про перегляд вище зазначеного рішення.
08 липня 2024 року Позивачем по пошті від ДПС України отримано рішення про результати розгляду скарги вих. № 19193/6/99-00-06-01-03-06 від 25.06.2024 із змісту якого вбачається, що оскаржуване ППР - залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення (відстеження поштового відправлення № 0600935042370).
Позивач вважає, що прийняте Відповідачем податкове повідомлення-рішення, яке не скасоване Державною податковою службою за результатами розгляду скарги Позивача, є протиправним, незаконним та безпідставним на підставі наступних обставин та нормативного обґрунтування.
Фактичні обставини.
Так, як встановлено судом, Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири складає 67,01 кв. м, що підтверджується інформаційною довідкою № 390072510 від 07.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім вищезазначеної квартири інші об'єкти житлової нерухомості у власності Позивача не перебувають.
Нормативне обґрунтування.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року за № 5 "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради № 5 (надалі - Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року за № 5, від 26 лютого 2016 року за № 30, від 25 серпня 2016 року за № 50, від 21 грудня 2016 року за № 49, від 26 квітня 2017 року за № 51, від 27 травня 2020 року за № 49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.
Приписами підпункту б пункту 266.1.2 статті 266 Податкового кодексу України, визначено платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб -власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Податкове повідомлення - рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 390072510 від 07 серпня 2024 року позивачу на праві приватної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 67,01 кв. метрів. Відомості про інші речові права на об'єкти житлової нерухомості у реєстрі відсутні.
Тож, зазаначеними документами підтверджується, що Позивач у спірному періоді - 2023 рік був власником об'єкту житлової нерухомості (квартири) загальною площею 67,01 кв. м, що не перевищує 120 кв. м. Вказані обставини підтверджуються також контролюючим органом у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні.
Відтак, згідно Положення про податок на майно до позивача має бути застосована нульова ставка податку, бо у нього наявні об'єкт житлової нерухомості (квартира) загальна площа якого не перевищує 120 кв. метрів.
Отже, як встановлено судом, контролюючим органом застосована відсоткова ставка з податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0 %, всупереч приписам чинного законодавства.
Також, суд звертає увагу на те, що Рішення міської ради м. Запоріжжя № 5 від 28 січня 2015 року про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та № 30 від 26 лютого 2016 року, якими встановлено нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.
Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Крім того, згідно висновоками Верховного Суду викладений в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 825/1496/17, визначається, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому податкове повідомлення - рішення № 0311767-2409-0827 - UА23060070000082704 від 23 травня 2024 року на загальну суму 469,67 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Положеннями ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст. 56 ПК України, рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем при прийняті спірного податкового повідомлення - рішення були порушені положення Податкового кодексу України, та принципи зазначені в п. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 56.19 ст. 56 ПК України передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 ПК України.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути поданий в межах строках звернення до адміністративного суду, встановленого кодексом або іншими законами.
ППР було спочатку оскаржено в адміністративному порядку, тому даний позов подається в продовж місяця після закінчення процедури адміністративного оскарження та отримання до 08.08.2024 поштою рішення про результати розгляду скарги.
Позивачем заявлені витрати на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.
До позовної заяви позивач додав договір про надання правової допомоги від 05.08.2024.
Як встановлено, судом, позивачем, не надано до позову детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому позовні вимоги в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн задоволеню не підлягають.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 134 КАС України -
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина. 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішенні, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції № 3006-9599-3631-2356 від 06.08.2024 на загальну суму 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання дій протиправними та скасування ППР, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0311767-2409-0827-UA23060070000082704 від 23.05.2024, яким нараховано сплата податку на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 469,67 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 07.04.2025.
Суддя Р.В. Сацький