07 квітня 2025 року Справа № 280/9483/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, -
11 жовтня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.08.2024 № 411 Позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Позивач звернувся із рапортом до відповідача, в якому просив здійснити всі розрахунки перед звільненням. Відповідно до витягу з наказу № 238 від 13.08.2024 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував. Таку бездіяльність відповідача у невиплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення вважає протиправною та просить позов задовольнити.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/9483/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою суду від 16.10.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем 18.10.2024 за вх. № 48048 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. 13.08.2024 позивача наказом № 238 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 було виключено і списків особового складу. Цього ж дня з ним проведений повний розрахунок по всім видам грошового забезпечення. Додатково вказує, що при розрахунку позивач, будь яких заперечень чи скарг, у тому числі щодо виключення зі списків особового складу, не подавав. Крім того, позивач з рапортом до відповідача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у відповідності з п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ № 260 від 07.06.2018 не надав. Відомості про наявність такого рапорту у службі діловодства відповідача відсутні. З таких підстав, просить у задоволенні позову відмовити.
Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечення до суду не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 виданого органом 2310 від 22.05.2024, довідкою про внесення відомостей до ЄДДР № 1621557-2024 від 29.05.2024, копії яких містяться в матеріалах справи.
З 11 травня 2023 року ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді заступника начальника відділу призиву сектору комплектування, має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 131 від 11.05.2023, копією військового квитка НОМЕР_4 від 14.11.2004, копією посвідчення серія НОМЕР_5 від 02.11.2023, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 11998 від 27.10.2023, встановлено, що захворювання позивача, ТАК, пов'язані із проходженням військової служби. Копія довідки міститься в матеріалах справи.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.08.2024 № 411 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»
Відповідно до наказу № 238 від 13.08.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майора ОСОБА_2 , заступника начальника відділу призову сектору комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.08.2024 № 411 з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» , вважати таким що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не отримав. Копія наказу міститься в матеріалах справи.
Вважаючи, що відповідачем протиправно вчинено бездіяльність, яка полягає у невиданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців і осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Як передбачено у ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
При цьому, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені у відповідності до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за № 704 визначено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п. 2). Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 5 вказаної вище Постанови було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, і допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Механізм же та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (затв. наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260).
У відповідності до положень п. 1 розділу ХХІV Порядку № 260, військовослужбовцям, окрім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За п. 7 розділу ХХІV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, який передбачений в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого й визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (окрім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як передбачено п. 9 розділу XXIV Порядку № 260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Аналізуючи викладене, варто зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
При цьому, Законом № 2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а згідно ч. 4 ст. 9 цього Закону, Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою № 704 і Порядком № 260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Таким чином, Законом № 2011-XII делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.
Як слідує з матеріалів даної справи, позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не виплачувалась.
Згідно рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності отриманої внаслідок поранення (контузії травми каліцтва) пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Відповідно, вказаним дорученням передбачено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення виключно за наявності підстав, передбачених у п. 6 вказаного Доручення. У розглядуваному випадку, визначено лише одну умову, необхідну для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: у разі наявності у військовослужбовця інвалідності отриманої внаслідок поранення (контузії травми каліцтва) пов'язаного із захистом Батьківщини.
Так суд зазначає, що згідно із Довідкою військово-лікарської комісії від 27.10.2023 № 11998 капітан за мобілізацією ОСОБА_1 має захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, на підставі ст. 26-б, 27-б, 31-б, 52-б, 38-в,54-в, 39-г графи ІІІ Розкладу хвороб обмежено придатним до військової служби. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, непридатні до служби у Десантно-штурмових військах,плавскладі, морській піхоті, спец спорудах (за винятком підрозділів забезпечення). Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах,організаціях, навчальних закладах.
Отже, умова для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - наявність у військовослужбовця інвалідності отриманої внаслідок поранення (контузії травми каліцтва) пов'язаного із захистом Батьківщини відсутня, тому, позивач не має права на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (в розмірі його місячного грошового забезпечення) за 2024 рік.
В свою чергу, позивачем не надано суду будь-яких доказів, щодо підтвердження інших фактів та обставин. Жодних документів, які б підтверджували недостовірність вказаної вище інформації, матеріали справи не містять і Позивачем не надано.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем не подавався окремо рапорт за період служби 2024 рік, на підставі якого здійснюється внесення відомостей в наказ на фінансування (виплату) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 9 розд. XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов'язком керівника, та рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Втім, доказів звернення до командування із відповідною заявою/рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, позивачем не надано як при зверненні до суду з позовною заявою, так і під час розгляду справи по суті. При цьому посилання позивача на те, що ним було направлено рапорт, в якому просив виплатити всі належні йому виплати перед звільненням судом не беруться до уваги, оскільки документальне підтвердження цього у суду відсутні.
Зважаючи на те, що позивач з відповідним рапортом не звертався до відповідача та доказів цього до суду не надано, суд зазначає про те, що, у відповідача не виникло обов'язку здійснювати виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки право ініціювати виплату вказаного виду забезпечення належить виключно військовослужбовцю, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 07 квітня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький