07 квітня 2025 року Справа № 280/2496/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 09 серпня 2024 року з урахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а саме - у фіксованій величині 4463,15 грн на місяць;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 серпня 2024 року у повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованій величині 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статті 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Так, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 2, 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору -0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Позивачем до матеріалів справи надано платіжну інструкцію № 7215-9361-0053-1362 від 17 березня 2025 року на суму 1937,92 грн., яка відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету рахується за справою №280/191125.
Отже, платіжна інструкція кодом № 7215-9361-0053-1362 від 17 березня 2025 року на суму 1937,92 грн. не є належним доказом сплати судового збору за подання даної позовної заяви, а тому позивачу необхідно надати докази сплати судового збору в сумі 1937,92 грн.
Окрім того, частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачено можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду не лише цим Кодексом, а також іншими законами, які мають перевагу в застосуванні порівняно із строками, визначеними в частині другій та частині п'ятій статті 122 цього Кодексу.
З аналізу позовних вимог вбачається, що предметом цього спору є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року та з 01 березня 2018 року по 09 серпня 2024 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у силу частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.
З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (статті 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Отже, з 19 липня 2022 року чинною редакцією статті 233 КЗпП України, перебачено обмеження строку звернення до суду трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до статті 94 Закону України “Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 був затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260), який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 11 розділу І “Загальні положення» цього Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, , виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Приписи указаного пункту Порядку № 260 залишилися чинними і після набрання чинності Законом України № 2352-ІХ та змін не зазнали.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2025 року по справі № 400/4829/24 звернув увагу на те, що саме Порядком № 260 запроваджено умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям і іншої процедури законодавцем наразі не визначено. Тому питання, пов'язані з перерахунком грошового забезпечення звільненого військовослужбовця необхідно вирішувати через призму гарантій, установлених пунктом 14 розділу І “Загальні положення» указаного Порядку № 260, який містить особливі умови щодо періоду за який військовослужбовець має права отримати такі виплати.
За такого правового регулювання, Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.
У таких спорах військовослужбовцю достатньо довести лише наявність порушеного права. Тому за такого правового регулювання, строки, запровадженні частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ) не поширюються на період, що передував даті звільнення.
Цей висновок, на думку суду, є також застосовним і щодо поліцейських.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з ГУНП в Запорізькій області з 09 серпня 2024 року на підставі наказу від 08 серпня 2024 року№547 о/с за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України “Про Національну поліцію».
Отже, станом на час звільнення позивача зі служби чинною редакцією статті 233 КЗпП України перебачено обмеження строку звернення до суду трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд вказує, що про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні позивач міг дізнатись з наказу ГУНП в Запорізькій області від 08 серпня 2024 року №547 о/с про звільнення (08 серпня 2024 року ).
До суду з даним позовом позивач звернувся лише 03 квітня 2025 року (дата формування документу в системі “Електронний суд»), що свідчить про пропущений ним тримісячний строк звернення до суду про стягнення належної працівнику заробітної плати.
При цьому, отримання позивачем листа відповідача листом від 21 лютого 2025 року №344/05/12-2025 у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач відповідно до частини 6 статті 161 КАС України зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Звертаючись до суду, позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та зобов'язаний надати суду обґрунтовану заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, зазначити доводи поважності тому причин і надати докази.
Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому за період проходження військової служби грошового забезпечення, у т.ч протягом розумного строку до відповідача, позовна заява не містять.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем суду:
- доказів сплати судового збору в сумі 1937,92 грн.
Реквізити для сплати судового збору: "Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37941997; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача - UA538999980313131206084008512; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)»;
- обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку;
- належним чином завірених копій документів, що підтверджують поважність пропуску строку на звернення до суду з позовом, або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Д.В. Татаринов