07 квітня 2025 року Справа № 280/415/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценко, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69067), до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
20.01.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.11.2024 №084050013500 про відмову позивачці у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу»;
зобов'язати відповідача призначити позивачці з 11.12.2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 № 04-14/117 та № 04-14/118.
Крім того, просить стягнути на користь позивачки судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що спірним рішенням відповідача їй було відмовлено у призначенні пенсії державного службовця, оскільки до стажу державного службовця враховано лише 6 років 7 місяців 2 дні за періоди роботи з01.12.1994 по 03.07.2001. У зарахуванні до державної служби періодів роботи з 04.07.2001 відповідач відмовляє із посиланням на набрання з цієї дати чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно із яким державні службовці, які працювали в органах місцевого самоврядування, набули статусу посадової особи місцевого самоврядування. Відповідач вважає, що до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховуються періоди роботи на посадах, які були віднесені до категорій посад державних службовців, до набуття особою статусу особи місцевого самоврядування (04.07.2001). Проте відповідно до статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби. В зв'язку з чим позивачка вважає, що період її перебування на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.04.2016 також має бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 22.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.02.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. Враховуючи вищевикладене, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховуються періоди роботи на посадах, які були віднесені до категорій посад державних службовців, до набуття особою статусу особи місцевого самоврядування (04.07.2001). Отже, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців обчислюється з 01.12.1994 по 03.07.2001 і становить 6 років 7 місяців 2 дні. З огляду на вищезазначене, для переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», відсутні підстави. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 10.02.2023 отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.11.2024 ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України звернулась за переведенням на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки досягла 60-річного віку, мала більше 30 років загального стажу та вважала, що станом на 01.05.2016 мала більше 20 років стажу державної служби.
Заява позивачки за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №084050013500 від 20.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 в переведені на інший вид пенсії, оскільки до стажу державного службовця враховано лише 6 років 7 місяців 2 дні за період роботи з 01.12.1994 по 03.07.2001, водночас, відмовлено у зарахуванні до нього періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу [підпункт 1 пункту 2 розділу XI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, згідно з Рішенням Конституційного Суду №3-р/2022 від 23.12.2022. Підпункт 1 пункту 2 розділу XI втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами].
Згідно з положеннями статті 90 Закону №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також, пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяла до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Стаж державної служби Швець Н. П., набутий до 01.05.2016, у розмірі більше ніж 21 рік підтверджується записами її трудової книжки НОМЕР_1 від 26.04.1982, за такі періоди роботи:
з 01.12.1994 по 11.11.1995 на посаді бухгалтера у виконавчому комітеті Заводської районної ради народних депутатів;
з 13.11.1995 по 22.09.1997 на посаді бухгалтера у Заводській районній адміністрації;
з 23.09.1997 по 21.04.2011 на посаді бухгалтера у виконавчому комітеті Заводської районної ради народних депутатів;
з 22.04.2011 по 30.04.2016 на посаді головного спеціаліста бухгалтера відділу бухгалтерського відділу та звітності районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району.
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, зокрема, шосту категорію посад - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
та сьому категорію посад - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Враховуючи наведене, вищезазначені роботи позивачки з 04.07.2001 по 30.04.2016 відповідачем протиправно не враховано у стаж її роботи на посадах державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, від 13.05.2021 у справі №623/198/17 та від 03.02.2025 у справі №260/182/24.
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Пунктом 4 Порядку №622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60.
За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Позивачкою надавались суду довідки Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 №04-14/117 та №04-14/118 про складові заробітної плати для призначення пенсії. Проте суд наголошує, що даним довідкам не надавалась оцінка пенсійним органом.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 виклав правовий висновок, згідно із яким для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Парафія Грекокатолицької церкви у м. Люпені проти Румунії») зазначив, якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи.
У постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 Верховний Суд зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.
У справі №580/1617/19 Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
До того ж, у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 Верховний Суд зробив наступний правовий висновок: «…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень».
«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини, вказує, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п. 158) (рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява №20390/07, п. 29).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату без повторного звернення в суд.
У постанові від 08.11.2019 по справі №227/3208/16-а Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно із яким повноваження пенсійного органу не є дискреційними якщо порядок їх реалізації передбачає лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
У даному спорі єдиним правомірним видом поведінки пенсійного органу є переведення позивачки на пенсію державного службовця, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивачки, що забезпечить їх поновлення без повторного звернення до суду є зобов'язання відповідача здійснити відповідне переведення позивачки на пенсію державного службовця.
Щодо вимоги позивачки про нарахування та виплату їй пенсії в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 06.11.2024 №04-14/117 та №04-14/118, то суд вважає дані вимоги передчасними.
Відповідач ще не надавав оцінки зазначеним довідкам та зазначеним у них відомостям, щодо відповідності їх вимогам чинного законодавства.
Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивачки, у зазначеній частині, при здійсненні такого переведення будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 14.09.2020 (справа №560/2120/20), від 19.08.2021 (справа №420/3284/20), від 17.09.2021 (справа №580/1285/20), від 06.04.2022 (справа №620/1081/20), від 23.06.2022 (справа №620/1591/20), від 13.03.2023 (справа №620/6368/20) від 30.03.2023 (справа №620/1252/20), від 25.04.2023 (справа №420/8932/20) та інших.
Щодо дати переведення позивачки на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», то з урахуванням прохальної частини позову та вимог ч.2 ст.9 КАС України, позивачку слід перевести на зазначену пенсію з 11.12.2024.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
З урахуванням зазначених норм, судовий збір сплачений позивачкою в розмірі 968,96 грн., підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценко, буд. 4-а, оф. 42, м. Запоріжжя, 69067), до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2024 №084050013500 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з 11.12.2024.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «07» квітня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль