про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду
07 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/9922/25
категорія 113040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі заяву Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про забезпечення позову у справі за позовом Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним та скасування припису,
установив:
Центрально-західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - позивач, Управління) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправним та скасування припису Державної регуляторної служби України, викладений в акті позапланової перевірки №04/56-Д-2025 від 18 березня 2025 року.
Одночасно з позовом Управління подало заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта, а саме Припису Державної регуляторної служби України, викладеного в акті позапланової перевірки №04/56-Д-2025 від 18 березня 2025 року, до вирішення справи по суті.
Перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення без розгляду, з огляду на таке.
Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову передбачені статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 4 цієї правової норми встановлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон).
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову встановлено ставку судового збору у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 названої правової норми при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року установлено в розмірі 3028 грн.
Таким чином, при поданні до суду заяви про забезпечення позову позивач мав сплатити судовий збір у сумі 726,72 грн.
Тим часом до означеної заяви позивачем долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову на підставі пункту 20 частини 1 статті 5 Закону.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зауважує на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду є скасування припису Державної регуляторної служби України, викладений в акті позапланової перевірки №04/56-Д-2025 від 18 березня 2025 року.
Пунктом 20 частини 1 статті 5 Закону визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.
Однак, оскільки вимога позивача про скасування припису не є реалізацією державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Тобто в розглядуваному випадку оскаржуване рішення стосується не діяльності Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як органу, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а спору, що виник між ним та Державною регуляторною службою України під час позапланової перевірки щодо додержання вимог законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності під час розгляду заяв та документів, а відтак відсутні підстави для застосування пункту 20 частини 1 статті 5 Закону.
Згідно із частиною 7 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України суд, установивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, заява Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про забезпечення позову підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись пунктами 17, 29, 113, 114 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та статтями 18, 19, 152, 154, 243, 248, 256, 292 - 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову відмовити.
Заяву Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про забезпечення позову повернути без розгляду особі, яка його подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Т.О. Окис