Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 квітня 2025 року Справа№640/20422/19
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоал" (ідентифікаційний код 34770293, місцезнаходження: 02121, м. Київ, вулиця Вербицького, будинок 30А, офіс 3)до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю « Гоал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0044931404 від 01.08.2019.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 724/26-15-14-04-05/34770293 від 15.07. 2019 року про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого занижено ПДВ на 109 254 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві було прийнято ППР від 01.08.2019 №0044931404 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 75 095 грн. за основним платежем та на 18 773 грн за штрафними санкціями. Позивач вважає такі висновки акту перевірки безпідставними та необґрунтованими.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правомірність включення сум податку на додану вартість підтверджена фактичним здійсненням поставки товару, наявністю у платника податку первинних документів на підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «СІМУЗАР», ТОВ «ІМЕКС-КОМПАНІ», ТОВ «МАНТОРГ», ТОВ«ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «САЛУС ГРУПП», ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ».
Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб'єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.
Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 229.10.2019 позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року прийнято зазначену адміністративну справу до провадження .
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те , що в ході перевірки було встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами. Такий висновок було зроблено відповідачем на підставі того, що контрагентами позивача не надавалась податкова звітність протягом року, та стосовно посадових осіб «ТОВ «СІМУЗАР», ТОВ «ІМЕКС-КОМПАНІ, ТОВ «МАНТОРГ порушені кримінальні справи за ознаками фіктивного підприємництва. Зазначає також , що в ході перевірки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні. На підставі зазначеного було прийнято ППР від 01.08.2019 №0044931404 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 75 095 грн. за основним платежем та на 18 773 грн за штрафними санкціями. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав відповідь на відзив, зазначивши що позивачем надані всі первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції з контрагентами. Порушення кримінальних справ відносно посадових осіб контрагентів ТОВ «СІМУЗАР», ТОВ «ІМЕКС-КОМПАНІ, ТОВ «МАНТОРГ не можуть бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується судовою практикою. Крім того зазначає, що факт порушення кримінальних справ та Вироків судів по цим справам не є належними доказами. Також у додатковий письмових поясненнях було зазначено про те, що визначені відповідачем товарно-транспортні накладні, які не були надані в ході перевірки не є документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОВ «ГОАЛ» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 34770293 що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ГОАЛ» з питань податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «СІМУЗАР» за червень 2016 року, ТОВ «ІМЕКС-КОМПА1П» за серпень 2016 року, ТОВ «МАНТОРГ» за жовтень 2016 року, ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ» за жовтень 2016 року, ТОВ «САЛУС ГРУПП» за листопад 2016 року, ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ» за листопад 2016 року показників декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.07.2019 № 724/26-15- 14-04-05/34770293.
Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого занижено ПДВ на 109 254 грн.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві було прийнято ППР від 01.08.2019 №0044931404 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 75 095 грн. за основним платежем та на 18 773 грн за штрафними санкціями.
Позивачем було оскаржено спірне податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України на підставі п.56.2 статті 56 Податкового кодексу України. За результатами розгляду, прийнято рішення від 11.10.2019 за № 5359/6/9800 про відмову у задоволенні скарг.
Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі 15 червня 2016 року між ТОВ «СІМУЗАР та ТОВ «ГОАЛ» укладений договір №87, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити поставлені будівельні матеріали.
На підтвердження умов договору надано:
- податкові накладні № 86 від 15.06.2016 на суму 99209, 60 грн. в т.ч. ПДВ 16,534,9 грн. та № 216 від 01.07.2016 на суму 105757,19, в т.ч. ПДВ на суму 17 606,2 грн.;
- Платіжні доручення № 884 від 24.06.2016 на суму 99209,60 грн. та № 926 від 05.07.2016 на суму 105 757,19 грн.
- товарно-транспортні накладні № 823 від 15.06.2016 , № 854 мвід 20.06.2016;
- оборотно-сальдова відомость за червень-липень 2016;
- Рахунок фактури №94 від 16.06.2016 та № 87 від 15.06.2016;
- Видаткові накладні № 192 від 20.06.2016 та № 188 від 15.06.2016;
- Довіреність № 457 від 15.06.2016.
Крім того на підтвердження господарської операції з ТОВ «ІМЕКС -КОМПАНІ » надано:
- рахунок-фактура № 9844 від 08.08.2016;
- оборотно-сальдова відомость за серпень 2016:
- видаткова накладна № 747 від 09.08.2016;
- товарно-транспортна накладна №1087 від 04.08.2016;
- податкова накладна № 400 від 09.08.2016 на суму 65 128,80 грн. в т.ч. ПДВ на суму 10854,80 грн.;
- довіреність № 666 від 08. 09.2016 ;
- платіжне доручення № 1318 від 26 серпня 2016.
17 червня 2016 року ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ» укладено договір № 1112 з ТОВ «ГОАЛ» за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити поставлені будівельні матеріали.
На виконання умов договору надано:
- рахунок фактура № 9852 від 18.10.2016;
- оборотно-сальдова відомость за довтень листлопалд 2016;
- видаткова накладна № 1099 від 18.10.2016;
- товарно-траспорта накладна № 190 від 16.10.2016;
- податкова накладна №44 від 18.10.2016;
- довіреність № 937 від 18.10.2016;
- акт звіряння розрахунків;
-платіжне доручення № 1688 від 02.11.2016.
25 жовтня 2016 року ТОВ «САЛУС ГРУП» укладено договір № 111 з ТОВ «ГОАЛ» за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити товар.
На виконання умов договору надано:
- рахунок фактура № 53 від 28.10.2016;
- оборотно-сальдова відомість за листопад грудень;
- видаткова накладна № 48 від 01.11.2916;
- товарно-транспортна накладна № 2004 від 24.11.2016;
- податкова накладна № 11 від 01.11.2016;
- довіреність № 977 від 25.10.2016;
- акт звіряння розрахунків;
- платіжне доручення № 1888 від 05 грудня 2016;
10 джовтня 2016 року ТОВ «МАНТОРГ» » укладено договір № 92 з ТОВ «ГОАЛ» за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити товар.
На виконання умов договору надано:
- рахунок -фактура № 9851 від 10.10.2016;
- оборотно-сальдова відомость за жовтень 2016;
- видаткова накладна № 1090 від 10.10.2016;
- довіреність № 922 від 10.10.2016;
- товарно-транспортна накладна № 1832 від 10.10.2016;
- податкова накладна № 202 від 10.10.2016;
- платіжне доручення № 1564 від 12.10.2016;
24 листопала ТОВ «ТРЕЙД ВІКТОРІ» » укладено договір № 61 з ТОВ «ГОАЛ» за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити товар.
На виконання умов договору надано:
- рахунок фактурв № 61 від 24.11.2016;
- обротно-сальдовая відомость за листопад 2016;
- видаткова накладна № 68 від 25.11.2016;
- товарно-транспортна накладна № 2168 від 25.11.2016;
- податкова накладна № 435 від 25.11.2016;
- акт звірянні розрахунків ;
- платіжне доручення № 1522 від 08.12.2016.
Суд зазначає, що всі вищезазначені податкові накладні зареєстрованими в єдиному держаному реєстрі податкових накладних.
Зазначена обставина не є спірною.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).
Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.
Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 14.1.191. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Як було встановлено судом, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу щодо правовідносин із ТОВ «СІМУЗАР» за червень 2016 року, ТОВ «ІМЕКС-КОМПА1П» за серпень 2016 року, ТОВ «МАНТОРГ» за жовтень 2016 року, ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ» за жовтень 2016 року, ТОВ «САЛУС ГРУПП» за листопад 2016 року, ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ» за листопад 2016 року показників декларації з податку на додану вартість , які не спричинили реального настання юридичних наслідків та економічних вигод.
Крім того, в акті перевірки зазначено про ненадання позивачем належних документів, а саме: рахунки фактури та спеціфікації.
Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України 185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
Згідно з п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.
Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій по укладеним договорам з ТОВ «СІМУЗАР» за червень 2016 року, ТОВ «ІМЕКС-КОМПА1П» за серпень 2016 року, ТОВ «МАНТОРГ» за жовтень 2016 року, ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ» за жовтень 2016 року, ТОВ «САЛУС ГРУПП» за листопад 2016 року, ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ» за листопад 2016 року позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум з податку на додану вартість.
Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ «СІМУЗАР», ТОВ «ІМЕКС-КОМПА1П, ТОВ «МАНТОРГ , ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «САЛУС ГРУПП», ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ» є неприйнятними.
Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС “Податковий блок» щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав належних документів про якість поставленого товару, рахунків фактури, є також неприйнятним, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 зазначає, що судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.
Також, суд зазначає, що надання документів про якість поставленого товару не було встановлено умовами укладених договорів.
При цьому, суд не бере до уваги відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів.
Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, з фактом реєстрації контрагента (продавця товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
В акті перевірки зазначено, що податкові накладні по взаємовідносинам з постачання товару з ТОВ «СІМУЗАР», ТОВ «ІМЕКС-КОМПА1П», ТОВ «МАНТОРГ», ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «САЛУС ГРУПП» , ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ» були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною.
Щодо посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва за кримінальним провадженням №32017100100000073 від 25.07.2017 року за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України стосовно Особи 1, яка не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства пов'язану з неспеціалізованою оптовою торгівлею, зазначену у статутних документах ТОВ «Сімузар», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство перереєстровується на нього для здійснення незаконної діяльності невстановленими особами, ОСОБА_1, погодилась на таку пропозицію».
При цьому, як вбачається з вироку Шевченківського районного суду м. Києва по цій кримінальній справі Начало формы у квітні 2016 - лютому 2017 років невстановлені досудовим розслідуванням особи відображали в податковій звітності ТОВ «Сімузар» (код 39601662) та подавали до органів ДФС України податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів додатку №5 до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами: ДП «Харківський БТЗ» (код 8099848), ТОВ «НВФ «Омега-Агро» (код 39019527), ТОВ «ЦК «Київбуд» (код 39598465), ТОВ «Електроінтер'єр» (код 31059363), ТОВ «Орланд Вю» (код 37815148), що підтверджує факт використання ТОВ «Сімузар» для прикриття їх незаконної діяльності.
Отже, вищезазначені обставини у зазначеній кримінальній справі ні яким чином не стосуються господарських відносин між позивачем та ТОВ «Сімузар», та не спростовують їх наявність, тому суд вважає, посилання відповідача на цей вирок безпідставним, та вважає це неналежним доказом.
Крім того, відповідач посилається на кримінальні справи на Ухвали про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів: Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2017 року по справі № 200/17275/17, Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10,2017 року по справі № 200/17316/17. Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10,2017 року по справі № 200/17320/17. Шевченківського районного суду м. Києва від 07,07,2017 року по справі № 761/23333/17.
Як було встановлено судом , зазначені ухвали по кримінальним справам ніяким чином не стосується контрагентів відповідача та господарських відносин між ними та позивачем.
Отже, наведені відповідачем докази не підтверджують обставини щодо відсутності господарських відносин між позивачем та його контрагентами ТОВ «СІМУЗАР», ТОВ «ІМЕКС-КОМПА1П», ТОВ «МАНТОРГ», ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «САЛУС ГРУПП» , ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ».
Інших доказів , на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.
Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.
Отже, контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та ТОВ «СІМУЗАР», ТОВ «ІМЕКС-КОМПА1П», ТОВ «МАНТОРГ», ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «САЛУС ГРУПП» , ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ», не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства.
Вказане призвело до помилкового винесення податкового повідомлення-рішення, яким протиправно занижено податок на додану вартість на 109 254 грн. за відповідний період.
З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоал" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0044931404 від 01.08.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул.Шолуденка , буд. 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоал" (ідентифікаційний код 34770293, місцезнаходження: 02121, м. Київ, вулиця Вербицького, будинок 30А, офіс 3) судовий збір у розмірі 1921 ( одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2025 року
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка