7 квітня 2025 року м. Чернівці
справа № 727/1360/24
провадження №22-ц/822/212/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретар Сарган Ю.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтресах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 10 грудня 2024 року та апеляційну скаргу на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 січня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позов обґрунтовано наступним. Позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 .
31 жовтня 2023 року відбулося залиття належної їй квартири з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище в будинку.
Відповідно до акту № 01 від 02 листопада 2023 року, при обстеженні квартири АДРЕСА_1 виявлено сліди заливу стелі, підлоги, газового обладнання (котел), меблів. Залив відбувся з квартири АДРЕСА_3 , власником якої є відповідачка ОСОБА_2 , оскільки відбувся прорив труби.
Відповідно до висновку експертів №КСЕ-19/126-24/3891 за результатами комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертиз від 23 липня 2024 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, що необхідно виконати в приміщенні квартири АДРЕСА_1 для усунення наслідків її залиття, становить - 63 672 гривні, в тому числі ПДВ 10 612 гривень.
Крім того позивачка зазначала, що внаслідок дій відповідачки їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила в сумі 70 000 гривень, оскільки довгий час позивачка змушена проживати в умовах, що не відповідають санітарно - гігієнічним нормам та вимогам, що негативно впливає на загальний стан здоров'я позивачки, як особи похилого віку. Позивачка не може повноцінно користуватись своєю власністю.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири в розмірі 103 216 гривень, моральну шкоду в розмірі 70 000 гривень та судові витрати.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 10 грудня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 103 216,00 грн., 70 000,00 грн. моральної шкоди та 2 422,40 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 24 354,90грн. судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
На дані рішення ОСОБА_2 подала апеляційні скарги, в яких просить: скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 10 грудня 2024 та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 53 060 грн. та моральної шкоди в розмірі 500 грн.; скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 січня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Апелянт вказував, що рішення прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що докази надані на підтвердження позовних вимог не є належними, допустимими та достатніми для задоволення позову. Судом першої інстанції неправильно встановлено дійсні обставини справи, внаслідок чого ухвалене незаконне та необґрунтоване рішення.
Зазначає, що сума витрат на правничу допомогу, яка стягнута з відповідачки не відповідає розумності, є значно завищеною, не підтверджена, тому підлягає зменшенню.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивачем надано відзив на апеляційні скарги, в якому вона просить їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено наступне. Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про державну реєстрацію прав, позивачці ОСОБА_3 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.4-5).
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1 , зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_3 (а.с.89).
Відповідно до акту №01 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , на день обстеження комісія встановила, що завдано суттєвих та чисельних пошкоджень, а саме: пошкодження в спальній кімнаті підлогового ламінатного покриття; у вітальній кімнаті пошкоджено підлогове покриття та стеля; в кімнаті кухні частково пошкоджено підлогове покриття та стеля, а також газове обладнання (котел). Окрім того були пошкоджені меблі.
Відповідно до висновку експертів від 23.07.2024 року №КСЕ-19/126-24/3891 вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири, яке відбулося 31.10.2023 року становить 63 672,00 грн., в тому числі ПДВ 10 612,00 грн. (а.с. 120-126).
Відповідно до додатку 1 цього висновку експертів, обсяги ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття становить 51 158,00 грн. (а.с.128).
Також внаслідок залиття квартири в позивачки суттєво погіршився стан здоров'я: підвищився артеріальний тиск, з'явилось безсоння. Позивачка зазнала душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки щодо неї, перенесла емоційне напруження, що потягло за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт та моральні переживання, які погіршили гармонійні адаптовані умови її життєдіяльності, призвели до порушення душевної рівноваги.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішеннь суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Щодо матеріальної шкоди
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
У ч. ч. 1, 2 ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 (провадження № 61-1857св19).
Статтею 317 ЦК передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст.319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання ним шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, при цьому обов'язок доведення відсутності вини несе відповідач.
Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572 (зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №01 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , на день обстеження комісія встановила, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_4 постраждали: стеля, підлога, газове обладнан-ня (котел), меблі. На вечір 02.11.2023 газовий котел працює, так як постраждала викликала напередодні (01.11.2023) майстра (а.с.7).
З висновку експертів від 23.07.2024 року №КСЕ-19/126-24/3891 при проведенні комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертиз вбачається, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , яке відбулося 31.10.2023 року становить 63 672,00 грн., в тому числі ПДВ 10 612,00 грн. Відповідно до додатку 1 цього висновку експертів, обсяги ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квар-тири №5 в будинку АДРЕСА_4 , - становить 51 158,00 грн. (а.с.128).
Видатковою накладною № 17 від 21.12.2023 року підтверджено вартість ремонту газового котла на суму 6700грн. (а.с. 53).
Відповідно до рахунку - фактури №1491-07 від 18.12.2023 року вартість матеріалів, демонтажу, монтажу меблів становить 33012грн. (а.с.55).
Вартість фасадів, матеріалів, демонтажу, монтажу меблів, відповідно до рахунку на оплату №80 від 02.12.2023 року становить 30920грн. (а.с.56).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просила стягнути 6700грн. за ремонт газового котла, 30470грн. за відновлення меблів та вартість ремонтних робіт. А всього просила стягнути 103216грн.
Повністю задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що відповідно до висновку експертів від 23.07.2024 року №КСЕ-19/126-24/3891 при проведенні комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертиз вбачається, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири позивачки становить 63 672,00 грн., в тому числі ПДВ 10 612,00 грн.
Отже на відшкодування вартості цих робіт слід стягнути 53060 грн. (63 672,00 грн. - ПДВ 10 612,00 грн.), оскільки збитки у вигляді податку на додану вартість виникають виключно при здійсненні ремонтних робіт платником зазначеного податку. Доказів проведення поточного ремонту після залиття квартири позивачкою не надано.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 90230грн. ( 6700 за ремонт газового котла + 30470 за ремонт меблів, оскільки саме цю суму просила стягнути позивач в позові, + 53060 ремонтно-відновлювальні роботи) заподіяної матеріальної шкоди, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Щодо моральної шкоди
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав потерпілий, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Суд, який розглядає справу, повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже у спорах про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є наявність відповідних моральних страждань, негативних переживань, втрат немайнового характеру, погіршення якості і рівня життя, вимушених змін в усталеному (звичному) способі життя, соціальних зв'язках, інших негативних наслідках, які нерозривно пов'язані з особою кожного позивача і не можуть бути виражені у загальних фразах щодо усіх позивачів разом.
Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги обставини, зазначені представником позивача, зокрема те, що квартирі позивачки було завдано суттєвих та чисельних пошкоджень, а саме: пошкодження в спальній кімнаті підлогове ламінатне покриття; в вітальній кімнаті пошкоджено підлогове покриття та стеля; в кімнаті кухні частково пошкоджено підлогове покриття та стеля, а також газове обладнання (котел). Необхідно провести ремонт із залученням відповідних спеціалістів. Окрім того було пошкоджено меблі. На неодноразові звернення позивачки до відповідачки з проханням відшкодувати збитки, відповідачка і на даний час шкоду не відшкодувала. Позивачка є пенсіонером, та отримує незначну пенсію, що не дозволяє їй провести ремонт самотужки за власні кошти. Починаючи з 31.10.2023 року по даний час, вже майже рік позивачка змушена проживати в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та вимогам. На деяких стінах вже з'явилась пліснява, що негативно впливає на загальний стан здоров'я позивачки, як особи похилого віку. Окрім, цього незадовго до затоплення в квартирі позивачки був проведений ремонт, а на сьогоднішній день остання змушена проживати в жахливих умовах та не в змозі повноцінно користуватися своєю власністю. Все це негативно відобразилося на фізичному здоров'ї позивачки, оскільки погіршився сон, почастішали випадки підвищення артеріального тиску, з'явилися періодичні головні болі, через, що остання постійно нервується та вживає ліки.
Враховуючи, що судом встановлено порушення прав позивача, як власника майна, суд першої інстанції позов в частині стягнення моральної шкоди задовольнив повністю та стягнув на користь позивача 70000грн. моральної шкоди.
Колегія суддів з цим не погоджується та вважає за необхідне змінити розмір моральної шкоди стягутий судом першої інстанції, та визначити розмір компенсації моральної шкоди в сумі 30000 грн. оскільки, зазначений позивачем та стягнутий судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 70000грн., виходячи з засад розумності та справедливості, є завищеним та не підтверджений належними доказами.
Щодо оскарження додаткового рішення
З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2024 року представник позивача адвокат Гонцарюк Є.Л., звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівців із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача судові витрати у розмірі 44728,30 грн., які складаються з витрат по сплаті судового збору, витрат за проведені експертизи та витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частково задовольянючи заяву, судом першої інстанції було стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати за експертизу, судовий збір та витрати на правничу допомогу в загальній сумі 24 354,90грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте відповідно до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, відповідно, і додаткове рішення суду, яким вирішено питання щодо судових витрат, слід змінити та здійснити їх новий розподіл.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з проведенням експертизи.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в суді першої інстанції були понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 232,16грн. згідно квитанції №ПН12373 від 22.01.2024 року; ??судового збору в сумі 1 190,20грн. згідно квитанції №ПН5931 від 14.02.2024 року; судового збору в сумі 1 211,20грн., згідно квитанції №ПН14248 від 28.08.2024 року а також витрати за проведення судової експертизи згідно квитанції №ПН8666 від 17.04. 2024 року в сумі 2 271,85грн.; за проведення судової експертизи згідно квитанції №ПН8667 від 17.04. 2024 року в сумі 2 271,85грн., а всього 8177,30грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 120230грн. заподіяної шкоди, що становить 70 % задовлення позову, судові витрати по сплаті судового збору та проведення експертизи, слід відшкодувати в сумі 5724,60грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, враховуючи часткове задоволення апеляційних скарг, відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір, сплачений апелянтом в розмірі 3634грн., пропорційно розміру задоволеня апеляційних скарг, слід стягнутим з позивача в сумі 1090,20грн. на користь відповідача.
Оскільки судові витрати підлягають стягненню на кожну із сторін, слід здійснити взаємозалік цих витрат та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 4634,40грн. (5724,60 - 1090,20) судових витрат.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу
За змістом ч.ч.1, 3, 6 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 07.11.2023 року між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Гонцарюком Є.Л. був укладений договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 02.10.2024 року, оплата за надані юридичні послуги становила 28140,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, зважаючи на складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зробив висновок, що витрати на правничу допомогу визначені позивачем в розмірі 28140 грн. є неспівмірними зі складністю справи та підлягають зменшенню до 18 600 грн.
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18).
Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі №750/10242/20.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Так, стороною відповідача в суді першої інстанції були надані заперечення на заяву позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Враховуючи, складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи у суді, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 12600грн. витрат на правничу допомогу, що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення апеляційних скарг та зміну рішень суду першої інстанції, із зазначених вище підстав.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 грудня 2024 року задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 10 грудня 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 120230грн. шкоди завданої внаслідок залиття квартири.
Розподіл судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4634,40грн. судових витрат.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 січня 2025 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 січня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12600грн. витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 7 квітня 2025 року.
Судді І.Б. Перепелюк
І.Н. Лисак
І..М. Литвинюк