Провадження № 11-кп/821/326/25 Справа № 705/7167/24 Категорія: ст. 81 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника установи ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92) - ОСОБА_7 ,
(в режимі відеоконференції),
засудженого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 06.01.2025 р., -
Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о. начальника ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 ..
Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та, як слід розуміти вимоги його апеляційної скарги, призначити новий розгляд вказаного клопотання.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за період часу перебування його в «Старобабанівській ВК (№ 92)» з 26.09.2023 р. до 4.04.2024 р. він не отримував ніяких заохочень, оскільки не був працевлаштований. Проте за весь період він не має ні стягнень, ні порушень. Після того як він прибув у цю колонію, у перші місяці, адміністрація установи не надала йому змоги працювати, а працювати він почав з листопада 2023 року і, при цьому, він не мав порушень.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив задовольнити її із вказаних у ній мотивів, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, натомість вважала судове рішення законним та обґрунтованим, думку представника ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92) ОСОБА_7 , який вважав, що засуджений ОСОБА_8 довів ставленням до праці своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_8 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за таких умов: 1) особа відбуває основне покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі; 2) засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 3 ст. 81 КК України частину призначеного судом покарання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтуванням висновку суду першої інстанції про те, що засудженого не можна вважати таким, який сумлінною поведінкою довів своє виправлення.
Обґрунтованість цього підтверджується даними матеріалів провадження, з якого вбачається, що засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» за вироком Шевченківського райсуду м. Києва від 27.06.2023 р. за ч. 2 ст. 185 КК України, яким він засуджений до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Печерського райсуду м. Києва від 14.11.2022 р. та остаточно призначено покарання у виді 3 роки 8 місяців позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили 1.08.2023 р. (а. пр. 6-11, 12).
Згідно характеристики на засудженого, затвердженої т.в.о. начальника ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» майора внутрішньої служби ОСОБА_9 від 5.12.2024 р. початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_8 : 27.06.2023 р., кінець строку: 02.05.2025 р. (а. пр. 2 - оборот), невідбута частина покарання станом на 05.12.2024 р. складала 4 місяці 27 днів. Тобто, станом на день розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув 2/3 строку покарання (а. пр. 27).
Згідно довідки начальника відділення соціально-психологічної служби № 4 ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» ОСОБА_10 , засуджений ОСОБА_8 має 3 заохочення, за виконання покладених обов'язків та дотримання правил поведінки та не має стягнень (а. пр. 5).
Відповідно до характеристики на засудженого, затвердженої т.в.о начальника ДУ «Старобабанівської ВК (№ 92)» засуджений ОСОБА_8 не бере відповідальності за вчинені дії на себе. Вважає, що деякі типи антисоціальної поведінки прийнятні (або стосовно деяких груп). Не вчиняв правопорушень протягом останніх півроку. З 5.12.2024 р. зарекомендував себе позитивно. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній (а. пр. 4).
Враховуючи поведінку засудженого ОСОБА_8 за весь період відбування покарання, суд вважає, що засуджений не довів свого виправлення та існують обґрунтовані сумніви, що він не вчинить нових кримінальних правопорушень після дострокового звільнення з установи виконання покарання і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже не заслуговує застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд не вбачав підстав для застосування до засудженого вимог ст. 81 КК України, а тому відмовив у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення останнього.
Апеляційним судом встановлено, що засуджений ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Під час його утримання в ДУ «Черкаський СІЗО» характеризувався посередньо, режим відбування покарання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. До праці не залучався, заохочень не мав. З 26.09.2023 р. відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)». За час відбування покарання зарекомендував себе позитивно. Режим відбування покарання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Працевлаштований в господарській обслузі установи в їдальні, за що 3 рази заохочувався правами начальника установи (а. пр. 4).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що з огляду на вищевикладене, засуджений не довів зразковою поведінкою протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню.
Апеляційний суд зауважує, що поведінка засудженого ОСОБА_8 , яка вказує на його виправлення, має бути стабільною під час всього строку відбування покарання, а не лише перед моментом виникнення права на певну пільгу.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення має бути викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчанням довів своє виправлення. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради (п. 13 постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 р.).
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що засуджений ОСОБА_8 , відбуваючи призначене йому покарання у ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» з 26.09.2023 р., заохочення почав отримувати лише з 4.04.2024 р., що не дозволяє зробити однозначний та обґрунтований висновок щодо сумлінності поведінки засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи особу засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, ставлення до праці, тяжкість злочину, за який останній відбуває покарання дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_8 неодноразово судимий, не довів свого виправлення та існують обґрунтовані сумніви, що він не вчинить нових кримінальних правопорушень після дострокового звільнення і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, що він не заслуговує застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання, а тому погоджується з прийнятим місцевим судом рішенням.
При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що подяки на засудженого за виконання покладених обов'язків, дотримання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки до уваги обґрунтовано не беруться, оскільки дані обов'язки засуджений зобов'язаний виконувати під час відбування покарання згідно вимог Кримінально-виконавчого кодексу України.
В цілому апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що наведених даних у цьому провадженні недостатньо для можливості прийняття беззастережного рішення про те, що до моменту звільнення мета покарання досягнута, а саме, що особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що за період часу перебування його у «Старобабанівській ВК (№ 92)» з 26.09.2023 до 4.04.2024 р. він не отримував ніяких заохочень, оскільки не був працевлаштований, проте за весь період він не має ні стягнень, ні порушень. Після того як він прибув у виправну колонію, у перші місяці, адміністрація установи не надала йому можливості працювати, а працювати він почав з листопада 2023 р. і він не вчиняв порушень. Ці доводи є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження не можна дійти безумовного та безапеляційного висновку, що засуджений ОСОБА_8 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду і з таким висновком та такою оцінкою поведінки засудженого протягом усього строку відбування покарання погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім того, ці доводи апеляційної скарги засудженого не підлягають до задоволення, оскільки при вирішенні питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання визначеного вироком суду аналізується не лише стягнення або заохочення, а й оцінюється поведінка засудженого протягом усього строку відбування покарання, яка у даному випадку не була стабільною.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, вважає його обґрунтованим та не вбачає істотних порушень норм кримінального або кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 6.01.2025 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о. начальника ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді