Справа № 353/4383/25
Провадження № 11-сс/4808/131/25
Категорія ст.303 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
"02" квітня 2025 р.
Апеляційний суд скасував оскаржену ухвалу слідчої судді та задовольнив апеляційну скаргу.
Не погоджуюсь із цим, виходячи з таких міркувань.
1. Оскаржена ухвала від 17.03.2025 законна, обгрунтована, належно вмотивована - відповідає вимогам ст. 370 КПК, та релевантній практиці ВС (рішення ВС від 556/450/18).
2. В засіданні суду апелянт вказав, що заяву про злочин потрібно спершу внести відповідно до ст. 214 КПК України, а якщо обставини не підтвердяться, то потім закрити це провадження.
Колегія суддів теж уважала, що така вимога є обгрунтована - тобто виходила із формальних міркувань.
3. Я з цим не можу погодитися.
По-перше. Дані про вчинення злочину щодо апелянта правильно і грамотно сформульовані, містять посилання положення ст. 214 КПК України та судову практику за 2012 рік, але можуть бути перевірені і не в межах окремого розслідування.
По-друге. Апелянт є фігурантом кримінального провадження за ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. У межах цього провадження цілком реально перевірити твердження апелянта як щодо мотивів його поведінки, так і неправомірних дій щодо нього та дати їм належну правову оцінку, а не проводити два паралельних процеси, по суті, взаємовиключних.
Думаю, рішення суду апеляційної інстанції повинно було б бути іншим з урахуванням процесуальних реалій справи, та організаційної обстановки держави.
4. І останнє, супутньо висловлене - таке, що не є мотивом цієї окремої думки, а просто міркуваннями небуйдужої людини, не-судді апеляційного суду та УБД.
Думаю, що надмірний формалізм в умовах воєнного стану є не просто необгрунтованим, він є шкідливим. В країні війна, спроможності правозастосовчої системи вкрай обмежені, всі інтелектуальні та організаційні ресурси країни повинні концентруватися на забезпеченні фронту і перемоги, а не розпорошуватися на множення та розслідування кримінальних проваджень без необхідності.
Процесуальний закон явно неадекватний реальності, в якій перебуває країна та правозастосовча система.
І цим користуються її недруги, свідомі й несвідомі індивіди з обох боків фронту.
Бо як не буде країни й її правової системи, то не буде нічого, навіть високих міркувань про верховенство права. А будуть жахіття Буч і Гостомелів.
Суддя ОСОБА_3