Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5385/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/301/25
Категорія ч.1 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
представника потерпілої -адвоката: ОСОБА_8 ,
прокурора: ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі апеляційну скаргу представника-потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.47 КК України,-
Цією ухвалою клопотання трудового колективу ТОВ «КОН БРІО» про передачу ОСОБА_7 на поруки задоволено.
Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 47 КК України, у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТОВ «КОН БРІО» строком на 1 (один) рік, якщо він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилитиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження №12023060400000999 від 26.03.2023 про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Арешт накладений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30.03.2023 на автомобіль марки Daewoo-Fso, моделі Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасовано.
Речовий доказ: автомобіль марки Daewoo-Fso, моделі Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 - безоплатно повернуто власнику ОСОБА_7 .
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 5094 грн 94 коп витрат на залучення експертів під час проведення судових експерт
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування 100000 грн майнової шкоди, 40200 грн шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілою та 361800 грн моральної шкоди, заявлений до обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.03.2023 близько 18 години 50 хвилин водій ОСОБА_7 в задовільних умовах дорожнього руху керував технічно справним автомобілем марки Daewoo-Fso моделі Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним в лівій смузі проїзної частини вулиці Івана Мазепи зі сторони вулиці Гоголівської в напрямку вулиці Київської в м. Житомирі.
Рухаючись у вказаний день, час та місці зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_7 в порушення вимог пунктів 2.3.6), 12.3, 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), під час здійснення маневру повороту ліворуч з вул. Івана Мазепи на вул. Київську на регульованому світлофором перехресті проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_10 , яку він об'єктивно спроможний був виявити, внаслідок чого передньою частиною автомобіля Daewoo-Fso моделі Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка переходила проїзну частину вулиці Київської, на яку він повертав, зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу в межах пішохідного переходу, розташованого поблизу будинку № 65 по вул. Київській в м. Житомирі та позначеного дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох кісток правої гомілки, правої променевої кістки та шилоподібного виростку ліктьової, синців на правій верхній та обох нижніх кінцівках, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3.6), 12.3, 16.2 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Своїми необережними діями, яке виразилось у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передачі обвинуваченого на поруки.
Мотивує тим, що суд помилково передав обвинуваченого на поруки трудового колективу на підставі ст. 47 КК, оскільки під час судового розгляду обвинувачений лише підтримав подане захисником клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, формально висловився про визнання своєї вини та своє щире каяття. Протягом усього часу після ДТП останній жодного разу не вибачився перед потерпілою і відшкодував лише частину витрат, пов'язаних з її лікуванням, перебуванням у лікувальному закладі та завданої моральної шкоди.
В судовому засіданні обвинувачений вказав, що в ДТП наявна і вина самої потерпілої. Для отримання можливості бути переданим на поруки змінив посаду (з керівної - виконавчого директора на бармена).
Все це, свідчить про відсутність щирого каяття обвинуваченого, а відтак і підстав для застосування до нього ст. 47 КК.
Крім того, місцевим судом не було спростовано висловлені стороною потерпілої сумніви щодо можливості трудового колективу здійснювати заходи виховного характеру, не зазначено які саме заходи будуть здійснені до обвинуваченого.
Також, суд не перевірив чи працюють особи, які прийняли рішення про поруку на момент прийняття вищевказаної ухвали.
Посилається на те, що обвинувачений не визнав усіх обставин кримінального правопорушення, не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
У запереченні на апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить залишити ухвалу суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника потерпілої, який просив задовольнити апеляцію, з мотивів викладених у ній, заперечення захисника та обвинуваченого, прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
За змістом ч. 1 ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення усіх обов'язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема: 1) вчинення кримінально караного діяння вперше; 2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; 3) воно не є корупційним та не пов'язане з корупцією, а у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинене особою, яка керувала транспортними засобами не у стані будь-якого сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів; 4) наявне щире каяття особи.
Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 47 КК щодо обвинуваченої особи.
Виходячи із положень закону, закріплених у ст. 47 КК, питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов'язком суду, і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, котра вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової репресії. Сам факт звернення із клопотанням про передачу особи на поруки імперативного значення для судів не має.
Крім того, вирішуючи питання про можливість задоволення зазначеного клопотання, суд має ретельно перевірити всі обставини справи й належним чином обґрунтувати ухвалене рішення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до суду першої інстанції надійшло клопотання трудового колективу ТОВ «КОН БРІО» про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України з передачею його на поруки трудовому колективу на підставах, визначених ст. 47 КК України, та долучено таке клопотання разом з протоколом загальних зборів трудового колективу ТОВ «КОН БРІО»( Т.1 а. п. 34-39).
Суд першої інстанції, з'ясувавши думку учасників процесу щодо заявленого клопотання, виходячи з того, що обвинувачений не заперечував проти його задоволення, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК.
Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив не тяжкий злочин, займає посаду бармена на підприємстві ТОВ «КОН БРІО», щиро розкаюється, відшкодував потерпілій 70 000 грн моральної шкоди та 23471,53 грн. матеріальної шкоди, а також врахував велику кількість працівників, які одноголосно проголосували за звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею його на поруки.
Разом із тим, як убачається зі звукозаписів судового засідання у суді першої інстанції представник потерпілої ОСОБА_8 заперечив проти задоволення заявленого клопотання та, навівши конкретні обґрунтування, які також зазначені і в апеляційній скарзі, ствердив про відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття.
Так, зокрема, представник потерпілого наголошував на тому, що під час судового розгляду обвинувачений лише підтримав подане захисником клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, формально висловився про визнання своєї вини та своє щире каяття. Протягом усього часу після ДТП обвинувачений жодного разу не вибачився перед потерпілою і відшкодував лише частину витрат, пов'язаних з її лікуванням, перебуванням у лікувальному закладі та завданої моральної шкоди. Зазначив, що для отримання можливості бути переданим на поруки змінив посаду (з керівної - виконавчого директора на бармена). Стверджував, що відшкодування відбулося формально, для демонстрування нібито щирого каяття.
З огляду на системне тлумачення законодавства та судову практику, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у його вчиненні, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного та в готовності нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка про визнання особою своєї винуватості, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. У ч. 2 цієї статті визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Отже, для визнання щирого каяття як однієї з обов'язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен був встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість розкаяння.
Натомість, місцевий суд належно не перевірив наявність щирого каяття обвинуваченого як обов'язкової умови для застосування ст. 47 КК, не спростував доводи представника потерпілої щодо нещирості, розкаяння ОСОБА_7 , а відтак передчасно постановив рішення про можливість звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із передачею на поруки. Вказане рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Отже, суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 47 КК України.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене вище, ретельно перевірити й проаналізувати всі обставини щодо наявності чи відсутності умов для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, за необхідності дослідити матеріали кримінального провадження та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
При підтвердженні наявності умов для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, які є аналогічними тим, що встановлені Судом під час розгляду апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_8 , застосування до нього приписів ст. 47 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга представника потерпілої підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника-потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.47 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає
Судді: