01 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/8980/23
Провадження № 22-ц/820/323/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю прокурора Юхимчук М.О.,
представниці третьої особи Урсуляк Н.П.,
представника відповідачок ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області, третя особа - Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж», до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області, третя особа - Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж», про визнання недійсним державного акту на землю за апеляційними скаргами Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж», керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст первісних позовних вимог
У грудні 2023 року керівник Кам'янець-Подільської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області (далі - Рада), третя особа - Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти»), до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки.
Прокурор зазначив, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі, за яким відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів, закріплено в безстрокове і безплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування.
Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 31 березня 2003 року №251/2003р припинено право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування професійно-технічному училищу №44 с. Зіньківці (назва Кам'янець-Подільського СПТУ-14 після реорганізації), загальною площею 65,50 га, та передано цю ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року визнано незаконним і скасовано розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №251/2003р від 31 березня 2003 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44». Водночас указаним рішенням господарський суд підтвердив факти правонаступництва ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» та перебування у постійному користуванні цього навчального закладу земельної ділянки площею 107,0 га.
Однак, частина цієї земельної ділянки передана у власність громадян для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №823970 від 28 серпня 2003 року, виданого Довжоцькою сільською радою Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1132, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005) для ведення особистого селянського господарства. Надалі за договором купівлі-продажу від 11 червня 2019 року №1314 право власності на вказану земельну ділянку набула ОСОБА_3 .
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру належна ОСОБА_3 земельна ділянка зареєстрована в межах площі земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти». Оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, то вона може бути витребувана у ОСОБА_3 як добросовісного набувача у порядку задоволення віндикаційного позову.
За таких обставин Прокурор просив суд витребувати у ОСОБА_3 на користь держави в особі Ради земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005), передану для ведення особистого селянського господарства та розташовану на території Ради.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Ради, третя особа - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», про визнання недійсним державного акту на землю.
ОСОБА_3 зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2019 року вона є власником земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0005, розташованої на території колишньої Довжоцької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
У 1983 році виконавчий комітет Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів видав державний акт на право користування землею серії Б №041795, згідно з яким за Кам'янець-Подільським СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі закріплено в безстрокове і безплатне користування земельну ділянку площею 107,0 га.
Вказаний державний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відсутнє рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів про відведення 107,0 га землі у постійне користування навчальному закладу - «СПТУ №44 Хмельницького облуправління профтехосвіти Кам'янець-Подільський район с. Зіньківці». Також оспорюваний державний акт на право користування землею виданий неіснуючій юридичній особі та не зареєстрований в установленому порядку.
За таких обставин ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним державний акт на право користування землею серії Б №041795, який виготовлено у 1983 році для «Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі» на площу 107,0 га земель для організації учбово-дослідного господарства.
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою від 12 березня 2024 року прийняв зустрічний позов ОСОБА_3 до спільного розгляду з первісним позовом Прокурора.
Суд ухвалою від 15 листопада 2024 року залучив до участі у справі як третю особу - Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж» (далі - Коледж) замість ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року в первісному позові Прокурора відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено
Визнано недійсним державний акт на право користування землею серії Б №041795, який виготовлено у 1983 році для «Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі» на площу 107,0 га земель для організації учбово-дослідного господарства.
Суд першої інстанції керувався тим, що вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Ради про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №823970 від 28 серпня 2003 року, яким надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0005, для ведення особистого селянського господарства, не є необхідним та ефективним способом захисту порушеного права. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами право ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» на користування спірною земельною ділянкою, її площу, місце розташування та конфігурацію. ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» не може вважатися правонаступником як раніше діючого «СПТУ №44», так і неіснуючого «Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі». Зібрані докази не підтверджують факт накладення належної ОСОБА_3 земельної ділянки на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти». Державний акт на право користування землею серії Б №041795, згідно з яким за Кам'янець-Подільським СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі закріплено в безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 107,0 га, виданий неіснуючій юридичні особі та без відповідного рішення органу влади. Цей державний акт не відповідає вимогам чинного законодавства та не є належним документом через відсутність реєстрації.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційних скарг
В апеляційній скарзі Коледж просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення про відмову в цьому позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Коледж є правонаступником Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі, якому відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року належить право постійного користування земельною ділянкою площею 107,0 га. Коледж не відмовлявся від цього права, а одержаний Кам'янець-Подільським СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі державний акт відповідає вимогам закону та є дійсним. Крім того, позовна давність за вимогами ОСОБА_3 сплила, що є підставою для відмови у зустрічному позові. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не врахував чинні норми закону, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість зустрічного позову.
В апеляційній скарзі Прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі, за яким відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року закріплено в безстрокове і безплатне користування земельну ділянку площею 107,0 га. ОСОБА_4 незаконно набув право власності на частину цієї ділянки та відчужив її ОСОБА_3 , а тому ця ділянка може бути витребувана в останньої. Прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, внаслідок чого первісний позов має бути задоволений. Державний акт на право постійного користування ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» земельною ділянкою не порушує цивільних прав та інтересів ОСОБА_3 , а позовна давність за її вимогами сплила, відтак зустрічний позов є безпідставним і не підлягає задоволенню. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та зібраних доказах.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу Коледжу, а ОСОБА_3 - відзив на апеляційну скаргу Прокурора. Відповідачки просять ці апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
Інші учасники судового процесу не висловили свою позицію щодо апеляційних скарг.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції не з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, а також неправильно витлумачив норми статей 2, 15, 16, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і не врахував приписи статей 4, 5, 13, 48, 81, 82 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, а в частині відмови у первісному позові підлягає зміні.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Наказом від 12 серпня 1980 року №304 Державним комітетом Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - УРСР) по професійно-технічній освіті вирішено відкрити в селі Зіньківці на виробничій базі обласного управління сільського господарства Міністерства сільського господарства УРСР технічне училище.
Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів від 25 березня 1982 року №80 «а» погоджено проект відведення в постійне користування земельної ділянки площею 229,8 га новоутвореному Кам'янець-Подільському СПТУ-14 для організації учбового господарства з землекористування Кам'янець-Подільського радгосп-технікуму.
Відповідно до державного акта на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем - Кам'янець-Подільським СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі закріплюється у безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. До державного акта серії Б №041795 від 1983 року додано план землекористування.
Наказом від 13 липня 1984 року №156/3 Державним комітетом УРСР по професійно-технічній освіті вирішено реорганізувати всі середні, технічні училища та училища з одно-дворічним строком навчання в єдиний тип - середні професійно-технічні училища з відповідними відділами по професіям і строкам навчання; встановлено всім навчальним закладам назву «Середнє професійно-технічне училище» (СПТУ). Найменування навчального закладу до реорганізації було СПТУ № 14 (с. Зіньківці), після реорганізації - ПТУ №44 (с. Зіньківці, Хмельницька область).
Наказом Міністерства освіти і науки України від 3 жовтня 2002 року №547 ПТУ №44 с. Зіньківці Кам'янець-Подільського району ліквідовано та створено на місці ліквідованого училища філію професійно-технічного училища №26 м. Кам'янця-Подільського в межах бюджетних видатків; будівлі, споруди, навчальне майно та грошові кошти ліквідованого ПТУ №44 передано на баланс ПТУ №26 м. Кам'янця-Подільського. Також наказано передати контингент учнів професійно-технічного училища №44 для завершення навчання за обраною професією та обсяги державного замовлення до ПТУ №26 м. Кам'янця-Подільського.
Наказом Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації від 7 жовтня 2002 року №286, з урахуванням наказу Міністерства освіти і науки України від 3 жовтня 2002 року №547, створено комісію з ліквідації професійно-технічного училища №44; створено Зіньковецьку філію Кам'янець-Подільського ПТУ-26 на базі ліквідованого Кам'янець-Подільського ПТУ-44; залишено за новоствореною Зіньковецькою філією Кам'янець-Подільського ПТУ-26 будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, яке перебувало на балансі ПТУ-44. Зобов'язано директора ПТУ №26 внести зміни до статуту професійно-технічного навчального закладу та до 10 січня 2003 року подати його на затвердження до Міністерства освіти і науки України в установленому порядку, а також здійснити роботу щодо переоформлення ліцензії в зв'язку з реорганізацією; прийняти контингент учнів ПТУ №44 для завершення навчання за обраною професією.
Рішенням Зіньковецької сільської ради від 11 лютого 2003 року № 6 надано згоду на припинення права постійного користування на землю, загальною площею 65,50 га, з яких: ріллі - 60,10 га, багаторічних насаджень - 4,0 га, пасовища - 1,4 га, Зіньковецького професійно-технічного училища №44, що розташована за межами населеного пункту; припинено право постійного користування земельною ділянкою Зіньковецького професійно-технічного училища №44, загальною площею 10,20 га, що знаходиться в межах с. Зіньківці.
Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року №251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44» у зв'язку із ліквідацією професійно-технічного училища №44 с. Зіньківці, розглянувши лист та згоду Зіньковецької сільської ради та взявши до уваги наказ Міністерства освіти і науки України, вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування професійно-технічному училищу №44 с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га; передано спірну земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.
Наказом від 13 червня 2003 року №377 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області» Міністерства освіти і науки вирішено: реорганізувати з 01 липня 2003 року професійно-технічні училища Хмельницької області у професійні ліцеї за переліком, що додається; встановити, що професійні ліцеї є правонаступниками професійно-технічних училищ, що реорганізуються, і в своїй освітній діяльності використовують раніше видані ліцензії до закінчення терміну їх дії.
У переліку професійно-технічних училищ Хмельницької області, що реорганізуються у професійні ліцеї (додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 13 червня 2003 року № 377), під №15 значиться ПТУ №26, яке реорганізується у Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 січня 2005 року №48 «Про внесення зміни до найменування професійно-технічного навчального закладу Хмельницької області» вирішено внести зміни до найменування Кам'янець-Подільського професійного будівельного ліцею та надалі іменувати його як державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; встановлено, що державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» є правонаступником Кам'янець-Подільського професійного будівельного ліцею і в своїй освітній діяльності використовує раніше видані ліцензії до закінчення їх дії.
31 січня 2005 року Управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації видано наказ №30 «Про ліквідацію Зіньковецької філії вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського», відповідно до якого ліквідовано Зіньковецьку філію вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського, що розташована в с. Зіньківці Кам'янець-Подільського району; створено комісію з ліквідації Зіньковецької філії вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського; зобов'язано комісію провести інвентаризацію майна, основних засобів та матеріальних цінностей ліквідованої філії станом на 01 січня 2005 року і здійснити його передачу-приймання на баланс вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського для забезпечення роботи училища; здійснено заходи з працевлаштування працівників, які вивільняються відповідно до законодавства України; передано контингент учнів ліквідованої Зіньковецької філії вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського для завершення навчання за обраною професією до вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського; виключено Зіньковецьку філію вищого професійного училища №14 м. Кам'янця-Подільського з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в установленому порядку.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2010 року №214 «Про затвердження статуту державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» встановлено повне найменування юридичної особи: Державний навчальний заклад «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; затверджено Статут Державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей».
Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 26 березня 2013 року №375 «Про зміну типу Державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» змінено тип Державного навчального закладу «Кам'янець-Подільський професійний будівельний ліцей» на ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».
22 січня 2016 року наказом Міністерства освіти і науки України затверджено Статут ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», відповідно до пункту 1.1 якого ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Центр може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку, загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення. Згідно з пунктом 1.8 Статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником прав та обов'язків Державного навчального закладу «Кам'янець-Подільське вище професійне училище» Кам'янець-Подільського професійного художнього ліцею.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 23 квітня 2024 року №567: змінено найменування ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» на Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж»: установлено, що Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж» у своїй діяльності використовує ліцензії на провадження освітньої діяльності, видані Міністерством освіти і науки України Державному навчальному закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» до моменту переоформлення їх в установленому законодавством порядку.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2024 року №1379 затверджено Статут Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж» (нова редакція), погоджений на загальних зборах колективу 7 травня 2024 року.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року у справі №924/924/17 визнано незаконним і скасовано розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №251/2003р від 31 березня 2003 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування професійно-технічному училищу №44 с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га та передано дану земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.
Після прийняття Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області розпорядження від 31 березня 2003 року №251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44» частина цієї земельної ділянки була передана у власність громадян для ведення особистого селянського господарства.
Так, рішенням Довжоцької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, правонаступником якої є Рада, від 14 червня 2002 року №25 передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005), розташовану за межами населених пунктів і призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення 28 серпня 2003 року Довжоцька сільська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області видала ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №823970, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1132. 29 січня 2014 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер відомостей про речове право 6494638).
На підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Дубовською Р.Б. (зареєстровано в реєстрі за №1314), ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005) ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, його спадкоємцем (правонаступником) є ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо правового статусу спірної земельної ділянки
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 16 Земельного кодексу Української РСР, затвердженого Законом Української РСР від 8 липня 1970 року (далі - ЗК Української РСР 1970 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.
В силу статті 21 ЗК Української РСР 1970 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.
Згідно з частиною першою статті 49 ЗК Української РСР 1970 року визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються всі землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.
Із положень частини першої статті 50 ЗК Української РСР 1970 року слідує, що землі сільськогосподарського призначення надаються в безстрокове користування, в тому числі, науково-дослідним, учбовим та іншим сільськогосподарським установам - для ведення польових досліджень, практичного застосування і поширення досягнень науки та передового досвіду в сільському господарстві, а також для виробничих цілей.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ, якою з 15 березня 1991 року введено в дію Земельний кодекс Української РСР, визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування (пункт 5).
На підставі Закону України від 13 березня 1992 року №2196-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР» указаний Кодекс викладено в новій редакції (далі - ЗК України 1992 року).
1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України (далі - ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частиною другою статті 92 ЗК України встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть набувати земельні ділянки у постійне користування, до яких віднесені, серед інших, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. З 28 вересня 2017 року право постійного користування земельними ділянками можуть набувати заклади освіти незалежно від форми власності.
Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Водночас обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа № 1-17/2005). При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
Як передбачено статтею 141 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно частини першої статті 149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційних скарг Прокурора та Коледжу про те, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законом порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства і переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Таким чином, право постійного користування землею, яке виникло у суб'єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 1 січня 2002 року, продовжує зберігатися надалі, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника, навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2022 року (справа №676/6109/19), від 31 січня 2019 року (справа №914/839/18), від 10 жовтня 2018 року (справа № 907/916/17), від 2 квітня 2019 року (справа №921/710/17-г/6), від 15 листопада 2021 року (справа №906/620/19).
Зібрані докази вказують на те, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» (після зміни назви - Коледж) є правонаступником Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі. Крім того, ця обставина преюдиційно встановлена рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року у справі №924/924/17 (стаття 82 ЦПК України).
У 1983 році Кам'янець-Подільське СПТУ-14 у Кам'янець-Подільському районі набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 107,0 га на підставі державного акта на право користування землею серії Б №041795, виданого виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської районної Ради народних депутатів, тобто відповідно до чинного на той час законодавства. Це право не припинено в установленому законом порядку, відтак воно перейшло до правонаступника Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» (після зміни назви - Коледж).
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» (після зміни назви - Коледж) юридичного права постійного користування земельною ділянкою площею 107,0 га.
Також суд безпідставно керувався тим, що державний акт на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року був виданий неіснуючій юридичній особі з порушенням установленого порядку, а ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» (після зміни назви - Коледж) не є правонаступником Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі. Такі висновки зроблені судом внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи.
б) щодо права власності на спірну земельну ділянку
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
В силу статті 116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як передбачено частиною п'ятою статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно з пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Із положень статей 125 і 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Громадяни та юридичні особи як суб'єкти права можуть набувати земельні ділянки у власність. Це право набувається особами як на підставі цивільно-правових угод (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо), так і в порядку приватизації земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності.
Приватизація земельних ділянок здійснюється за відповідними рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції.
На час виникнення спірних правовідносин розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського використання, які знаходилися за межами населених пунктів, здійснювали державні адміністрації (частина третя статті 122 ЗК України). При цьому право власності громадян на земельні ділянки виникало з моменту одержання ними державних актів на право власності на землю та державної реєстрації цього права.
Земельна ділянка, яка передається особам у порядку приватизації земель державної чи комунальної власності має бути вільною, тобто такою, що не перебуває у власності чи в користуванні іншої особи.
Надання громадянину у власність земельної ділянки, що вже перебуває у власності або користуванні іншої особи, проводиться лише після припинення права власності чи права користування на земельну ділянку в порядку, визначеному законом.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_4 набув права власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005), розташовану за межами населених пунктів і призначену для ведення особистого селянського господарства, в порядку безоплатної приватизації землі.
Рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 було прийняте колишньою Довжоцькою сільської радою Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, а не Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області, хоча ця ділянка розташована за межами населених пунктів.
За змістом довідки Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 січня 2019 року №77/419-19-0.171 (т. 1 а.с. 30) належна ОСОБА_4 земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005) зареєстрована в межах площі, яка перебуває в постійному користуванні ПТУ-44 на території Зіньковецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 2 серпня 2022 року №726/727/2591-2614/22/21-26, проведеної в кримінальному провадженні №12017240160000638 (т. 1 а.с. 193-210) координати поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 6822482400:03:001:0005 накладаються (нашаровуються) на координати поворотних точок меж земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 41,4600 га згідно координат вказаних на кадастровому плані фактичних меж, виготовлених ПП «Паритет», площа накладення становить 2,0000 га.
Посилання відповідачів на неналежність як доказу висновку земельно-технічної експертизи від 2 серпня 2022 року №726/727/2591-2614/22/21-26 є безпідставними.
Експерт Ляшкова Т.С. має вищу землевпорядну освіту за спеціальністю «Землевпорядкування та кадастр», освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, третій кваліфікаційний клас судового експерта, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.14 «Оцінка земельних ділянок», 10.20 «Дослідження з питань землеустрою» (строк відповідних свідоцтв не сплив), стаж експертної роботи 7 років. Проведення земельно-технічної експертизи віднесено до компетенції експерта ОСОБА_5 , а складений нею висновок містить інформацію щодо предмета доказування.
Суд першої інстанції помилково визнав указаний висновок експерта неналежним доказом, у зв'язку з чим його висновок про недоведеність накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку площею 107,0 га, яка входить до складу земель державного акта серії Б №041795 від 1983 року, не відповідає фактичним обставинам справи.
Отже, Довжоцька сільська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005), яка не була вільною та віднесена до земель державної власності, внаслідок чого приватизація ОСОБА_4 земельної ділянки не відповідає вимогам закону.
Надалі ОСОБА_3 набула цю ділянку за договором купівлі-продажу.
в) щодо вимоги Прокурора про витребування земельної ділянки
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В силу статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року (справа №908/976/19).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.
Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначила про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.
Також у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0005), яка належала до земель державної власності з порушенням установленого порядку, внаслідок чого держава в особі Ради вправі витребувати цю ділянку у ОСОБА_3 як від останнього набувача.
Отже, Прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права.
Водночас Прокурор хоч і зазначив ОСОБА_2 як відповідачку у справі, однак позовних вимог до неї не висунув.
Прокурор не заявляв вимогу про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №823970 від 28 серпня 2003 року, виданого Довжоцькою сільською радою Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на ім'я ОСОБА_4 , а тому висновок суду першої інстанції про неефективність такого способу захисту порушеного права є безпідставним.
г) щодо вимоги зустрічного позову
Частиною першою статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Відповідно до статті 20 ЗК Української РСР 1970 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом частини першої статті 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що суб'єктами цивільних відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Державний акт на право користування землею відносився до документів, які засвідчували право юридичних осіб на користування земельною ділянкою.
Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов'язок визначати відповідача у справі.
Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі №642/6181/16-ц).
Водночас у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 заявила зустрічний позов про визнання недійсним державного акту на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року щодо права Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі на користування земельною ділянкою площею 107,0 га.
ОСОБА_3 пред'явила позов лише до Ради.
Враховуючи предмет і підстави зустрічного позову, Коледж (до зміни назви - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти») як правонаступник Кам'янець-Подільського СПТУ-14 в Кам'янець-Подільському районі має безпосередній зв'язок із спірними матеріальними правовідносинами і повинен брати участь у справі як співвідповідач.
Коледж не був залучений до участі у справі в цьому статусі, а брав участь у судовому процесі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 49 ЦПК України.
Отже, зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з тих підстав, що його заявлено не до всіх належних відповідачів.
Вказані обставини та норми залишилися поза увагою суду першої інстанції.
ґ) щодо позовної давності
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як передбачено статтею 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом указаних правових норм позовна давність - це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб'єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Пропуск позовної давності тягне за собою відмову в позові, якщо суд не знайде підстав для поновлення цього строку.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2024 року у справі №917/1212/21 зазначила, що на віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист.
У постанові від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Із матеріалів справи, яка переглядається апеляційним судом, а також із змісту судових рішень у справах №676/64/13-а, №676/6111/19 слідує, що попередники Ради у спірних правовідносинах - Довжоцька сільська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація Хмельницької області, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, як і Прокурор, ще до 2015 року могли довідатися про те, що частина земельної ділянки державної власності, яка відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року перебувала у постійному користуванні Кам'янець-Подільського СПТУ-14 та його правонаступників, була передана у власність громадян в порядку відведення, у зв'язку з чим порушено право держави на землю.
Враховуючи вимоги пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження позовної давності на строк дії карантину (запобігання поширенню коронавірусної хвороби) та воєнного стану, Прокурор звернувся 29 грудня 2023 року до суду з цим позовом поза межами позовної давності.
Позовна давність у спірних правовідносинах сплила ще до набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку. При цьому Прокурор не навів підстав, які б об'єктивно перешкодили йому звернутися до суду з позовом на захист інтересів держави, тому заява Прокурора про поновлення позовної давності не підлягає задоволенню.
Представник відповідачки ОСОБА_3 , адвокат Вітюк В.Ж., в судовому засіданні 15 листопада 2024 року зробив усну заву про застосування позовної давності.
Отже у позові Прокурора до ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки слід відмовити через сплив позовної давності.
Посилання Прокурора та Коледжу на сплив позовної давності як на підставу для відмови у зустрічному позові ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки цей позов не підлягає задоволенню через безпідставність вимог.
3. Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, відтак ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
В частині вирішення первісного позову мотивувальну частину рішення суду слід змінити, а в частині вирішення зустрічного позову рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 .
Щодо судових витрат
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В позові Прокурора відмовлено, а тому понесені ним витрати зі сплати судового збору не відшкодовуються.
Водночас ОСОБА_3 повинна відшкодувати Коледжу 1 816 грн 80 коп. обґрунтовано понесених витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (3028?0,4?150%).
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційні скарги керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури та Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж» задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року в частині відмови у первісному позові керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області, третя особа - Заклад професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж», про визнання недійсним державного акту на право користування землею серії Б №041795 від 1983 року відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Подільський професійний коледж» (місцезнаходження - 32300, Хмельницька область, місто Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 2а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21319289) 1 816 гривень 80 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 4 квітня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Шевцова Л.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47