Справа № 462/8134/24 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О. Б.
Провадження № 22-ц/811/3583/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
04 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 06 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, -
24.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , визнати незавершене будівництво двоповерхового житлового будинку площею 227 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що збудований на земельній ділянці площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за нею право власності на 1/2 частку незавершеного будівництва двоповерхового житлового будинку площею 227 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що збудований на земельній ділянці площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку незавершеного будівництва двоповерхового житлового будинку площею 227 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на 1/2 частку майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Оскаржуваною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що залишаючи її позов без руху, суд першої інстанції виходив з того, що нею не сплачено судовий збір у визначеному законом розмірі, а подана позовна заява не містить оцінки вартості спірного майна, що у справах про визнання права власності визначає ціну позову. Вважає зазначений висновок суду таким, що не відповідає положенням процесуального закону, оскільки подана нею позовна заява повністю відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, за винятком несплати судового збору за одну з вимог позовної заяви - вимогу немайнового характеру в розмірі 1211,2 грн, що було нею усунуто у визначений судом строк. При цьому, ст.ст. 175, 176, 177 ЦПК України не передбачають обов'язку позивача долучати до позовної заяви конкретні докази на підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує свій позов, в тому числі і надавати оцінку вартості спірного майна. Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що позивачем не усунуто такий недолік позовної заяви як долучення до матеріалів справи оцінки вартості спірного майна, що не відповідає вимогам процесуального закону та свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , визнати незавершене будівництво двоповерхового житлового будинку площею 227 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що збудований на земельній ділянці площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за нею право власності на 1/2 частку незавершеного будівництва двоповерхового житлового будинку площею 227 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що збудований на земельній ділянці площею 0,0836 га, кадастровий номер - 4610165500:04:001:0692 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку незавершеного будівництва двоповерхового житлового будинку площею 227 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на 1/2 частку майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 25 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності такої вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Так, в порушення ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, оскільки при зверненні до суду з позовною заявою, що має одночасно майновий і немайновий характер, позивачкою сплачено лише 15 140 грн судового збору за вимоги майнового характеру, та не сплачено 1211, 20 грн судового збору за вимогу немайнового характеру, що є підставою для залишення такої без руху. Крім того, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 175 ЦПК України, оскільки зазначаючи ціну позову, яка у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю цього майна в розмірі 5 460 890 грн, позивач не надала суду документи, що містять відомості про вартість майна, яке є предметом спору.
На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання позивачем ухвали.
01.11.2024 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучила платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 1211,2 грн.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 25 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, оскільки не надано доказів оцінки майна, на яке позивачка просить визнати право власності, та не зазначено причин, за яких такі докази не можуть бути подані у визначений судом строк.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Відповідно до ч.2, 4 ст.83 ЦПК України на позивача покладений обов?язок подати докази разом з поданням позовної заяви. А якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об?єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У постанові Верховного Суду від 19.10.2021 року у справі № 918/188/21 висловлено позицію, згідно якої у випадку, якщо суд вважає, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, має здійснити розгляд справи по суті та встановити ціну позову при розгляді справи і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК України, а не повертати позовну заяву заявнику.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не мав передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку з ненаданням нею оцінки вартості майна, на яке позивачка просить визнати право власності, оскільки дійсна вартість спірного майна може бути встановлена лише в ході судового розгляду справи шляхом дослідження наданих учасниками справи доказів.
При цьому, колегія суддів враховує, що при зверненні до суду з позовом про визнання права власності на майно позивачкою сплачено 15 140 грн судового збору, що є максимальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, у зв'язку з чим відсутність оцінки вартості спірного майна не впливатиме на розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовом, та не перешкоджатиме суду у вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Відтак, при вирішенні питання про повернення позовної заяви позивачу, суд проявив надмірний формалізм у застосуванні законодавчих положень, чим порушив статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.
Оскільки ненадання доказів не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 04 квітня 2025 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 06 листопада 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра