Справа № 297/1651/24
Іменем України
07 квітня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яресько Тарас Віталійович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2024 року, ухвалене в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У квітні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 08.01.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №0509616232 на умовах фінансового кредиту для власних потреб, який надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами(траншами) в межах строку дії договору, який становить 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем. Загальний розмір кредитної лінії становить 20 000 грн. Максимальна відсоткова ставка за один календарний день - 1,75%. Максимальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%.
ОСОБА_1 неодноразово надавались транші різними сумами, зокрема чотири транші: 08.01.2020 на суму 1 400 грн., 12.01.2020 в сумі 1 500 грн., 03.02.2020 в сумі 3 700 грн., 11.02.20 в сумі 6 000 грн., які відповідачкою були погашені.
Останній транш виданий ОСОБА_1 12.03.2020, про що свідчить акцепт оферти у сумі 6 000 грн., однак такий нею повернуто не було.
ТОВ «Інфінанс» у період з 12.03.2020 по 14.07.2021 за 489 днів користування кредитними коштами нарахувало процентів за користування кредитом на суму 55 783 грн., що разом із тілом кредиту становить суму 61 783 грн.
14.07.2021 року було укладено договір № 14.07.2021 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором до позичальниці.
У свою чергу, 10.03.2023 р. було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитним договором до відповідачки.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за договором.
ТОВ «Коллект Центр» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, оскільки такі проводились виключно ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Інфінанс».
Вказує, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 72 373,00 грн, з яких: 6 000 грн. - тіло кредиту та 66 373 грн. - відсотки за користування кредитом.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» кредитну заборгованість в сумі 72 373,00 грн., 3 028 грн. судового збору за подання позовної заяви та 17 000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №0509616232 від 08.01.2020 у розмірі 72 373,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яресько Т.В., подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального та процесуального права.
В своїх доводах відповідачка не оспорює факт отримання нею траншів згідно кредитного договору та визнає суму 9 150 грн., яка складається з 6 000 грн. тіла кредиту та 3 150 грн. процентів за користування кредитом за 30 днів, тобто протягом строку надання траншу. Іншу суму, яку намагається стягнути позивач вважає незаконною.
Вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував факт неправомірності нарахування відсотків ТОВ «Ведикт Капітал», які отримали право вимоги від первісного кредитора та нараховували проценти, однак таке нарахування суперечить п. 2.3. Договору факторингу від 14.07.2021 №14-07/21.
Зазначає, що ТОВ «Інфінанс» не мало право нараховувати відсотки понад 30-денний строк, оскільки таке право нарахування відсотків за кредитом припиняється після визначеного договору строком кредитування.
Щодо витрат на правничу допомогу, то вважає, що сума 7 000 грн. задоволена судом першої інстанції не відповідає вимогам співмірності та розумності.
Крім цього, просить вирішити питання судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідачки.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» вказує, що вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають дійсності, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати, однак в порушення умов договору допустила виникнення заборгованості.
Вважає, що нарахування процентів за договором позивачем здійснено правомірно, а саме на підставі п. 1.7 Договору, тобто протягом 36 місяців з дня укладення такого Договору.
На думку позивача сума витрат на професійну правничу допомогу задоволена судом першої інстанції є обґрунтованою та відповідає нормам закону, а відповідач в першій інстанції не обґрунтовував не співмірність витрат зі складністю справи, а заперечення відповідача щодо розміру витрат не підтверджується доказами, через це такі твердження є припущеннями.
Щодо витрат, які просить стягнути відповідачка, зазначає, що такі витрати в сумі 7 000 грн. не підлягають стягненню, оскільки такі не відповідають принципам співмірності і є очевидно завищеними.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 08.01.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0509616232 на умовах фінансового кредиту для власних потреб, який надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами(траншами) в межах строку дії договору, який становить 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем(а.с.4-7).
Сторони погодили між собою, що загальний(максимальний) розмір кредитної лінії становить 20 000 грн. та максимальна відсоткова ставка, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості становить 1,75%.
Протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов'язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил(п. 1.7. Договору).
Відповідно до п. 1.10 Договору строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в п. 1.2. Договору, тобто 36 календарних місяців.
Максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, що встановлено п. 1.10.2 Договору.
За продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом(траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки(у разі наявності, штрафні санкції на вимогу Товариства) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту(п. 1.11. Договору).
Пунктом 2.3. Договору встановлено право на відступлення права вимоги за даним Договором будь-кому без згоди на це позичальника.
Сторони домовились та визнають, що відносини між товариством та позичальником з приводу: 1) умов надання та отримання кредиту; 2) порядку нарахування відсотків, повернення(погашення) кредиту, сплати відсотків та інших платежів за Договором; 3) порядку продовження/зміни строку дії користування кредиту(траншу), пролонгації; 4) інших умов, що стосуються обслуговування кредиту між сторонами, регулюються Договором, Правилами з усіма змінами, доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена на Інтернет-сторінці(веб-сайті) товариства.
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «ІНФІНАНС» підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір №0509616232 від 08.01.2020 ідентифікована товариством. Акцепт договору відбувся шляхом підписання договору одноразовим електронним ідентифікатором 8j3g1g, який було надіслано позичальниці на вказаний нею номер мобільного телефону(а.с.19).
12.03.2020 ОСОБА_1 акцептувала оферту, щодо отримання п'ятого траншу в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0509616232 від 08.01.2020 та згідно квитанції за сплату №50772023 від 12.03.2020 отримала 6 000 грн. на карту, чотири цифри якої закінчуються на 8029(а.с.19 на звороті).
Згідно розрахунку заборгованості наданої ТОВ «ІНФІНАНС» за період з 08.01.2020 по 14.07.2021 ОСОБА_1 активно користувалася коштами в рамках підписаного договору та отримувала транші, зокрема: 08.01.2020 на суму 1 400 грн., 12.01.2020 в сумі 1 500 грн., 03.02.2020 в сумі 3 700 грн., 11.02.20 в сумі 6 000 грн., які відповідачкою були погашені. Однак, з такого розрахунку вбачається, що п'ятий транш наданий 12.03.2020 в сумі 6 000 грн. не повернутий відповідачкою внаслідок чого за 489 днів користування кредитними коштами товариство нарахувало процентів за користування кредитом на суму 55 783 грн., що разом із тілом кредиту становить суму 61 783 грн.
Згідно договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 ТОВ «ІНФІНАНС» відступило право вимоги за кредитним договором №0509616232 від 08.01.2020 ТОВ «Вердикт Капітал» за плату встановлену між сторонами(а.с.23-28).
Разом з цим, первісний кредитор Додатком №3 до Договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 передало новому кредитору реєстр боржників серед яких за номером 2035 значиться ОСОБА_1 (а.с.26).
ТОВ «Вердикт Капітал» згідно розрахунку заборгованості за період з 14.07.2021 по 10.03.2023 нарахувало ОСОБА_1 проценти за користування кредитом в сумі 114 464 грн., яка складається з 108 464 - заборгованості з відсотків та 6 000 грн. - тіло кредиту(а.с.21).
Згідно договору №10-03/2023/01 ТОВ «Вердикт Капітал» передало право вимоги за кредитним договором ТОВ «Коллект Центр» 10.03.2023 за певну суму коштів, яка узгоджена між сторонами(а.с.29-31).
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло весь реєстр боржників, серед яких згідно витягу з додатку №3 до вищезазначеного договору за номером 7713 значиться ОСОБА_1 (а.с.34-35).
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено право вимоги за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0509616232 від 08.01.2020 до ОСОБА_1 .
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що 08.01.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0509616232 згідно умов якого позивач надає кредитні кошти в загальній сумі 20 000 грн., а відповідач отримує такі кошти в рамках кредитного договору з відновлювальною кредитною лінією окремими траншами сумами, які погоджуються між сторонами в кожному окремому випадку.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначає, що оскаржує таке рішення тільки частково, оскільки погоджується з сумою 9 150 грн., яка складається з 6 000 грн. - тіло кредиту та 3 150 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, що нарахована у період з 08.01.2020 по 11.04.2020, тобто в межах 30-денного строку дії наданого відповідачці траншу.
Однак, вважає, що подальше нарахування проведене ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» є незаконним, оскільки суперечить умовам договору та чинному законодавству.
З наданої ТОВ «ІНФІНАНС» виписки за період з 08.01.2020 по 14.07.2021, тобто до моменту переходу права вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_1 надавалися транші, якими вона користувалася та повертала в строк, з чого слідує, що остання погодилася з усіма істотними умовами договору, в тому числі з порядком нарахування процентів за невиконання взятих на себе зобов'язань.
П'ятий транш, який надано позичальниці 12.03.2020 в сумі 6 000 грн. нею повернуто товариству не було внаслідок чого ОСОБА_1 допустила утворення значної суми заборгованості, яка продовжувала зростати, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило нарахування процентів за користування відповідачкою кредитними коштами, оскільки строк договору становить 36 календарних місяців протягом якого товариство має право на нарахування відсотків.
Подаючи позов до ОСОБА_1 в суді першої інстанції ТОВ «Коллект Центр» посилаючись на принципи розумності, добросовісності, співмірності та пропорційності просило стягнути заборгованість в сумі 72 373 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом(тілом кредиту) - 6 000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «ІНФІНАНС» - 66 373 грн., тобто позивач сам визнав, що подальше нарахування проведене ТОВ «Вердикт Капітал» не підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, однак не обґрунтовує чому саме підлягає стягненню дана сума.
Таке право позивача є основоположним, оскільки критерій диспозитивності цивільного права, а саме закріплений в ст. 11 ЦК України надає право особі, яка бере участь в розгляді справи вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Тобто, слід констатувати, що позивач добровільно відмовився від стягнення заборгованості, яке нарахувало ТОВ «Вердикт Капітал» у сумі 114 464 грн та просить стягнути заборгованість тільки в рамках нарахування, яке проводилось первісним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС» у період з 08.01.2020 по 14.07.2021 в сумі 72 373 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми кредитної заборгованості 72 373 грн. виходив з того, що в матеріалах справи наявні всі докази на підтвердження наявності такої заборгованості та, що нарахування відсотків здійснювалось товариством згідно істотних умов договору, які погоджені між сторонами та в рамках чинного законодавства.
Однак, з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Разом з тим, за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
В силу ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21 виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорюванням, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, принципи добросовісності, справедливості та розумності, з урахуванням того, що позичальник у кредитних правовідносинах є слабким суб'єктом та те, що держава забезпечує особливий захист такому суб'єкту, що забезпечує рівність сторін у цивільно-правових відносинах, апеляційний суд приходить до висновку, що сума кредитної заборгованості в розмірі 72 373 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки та, яка задоволена судом першої інстанції, хоча і ґрунтується на принципі диспозитивності та на умовах договору, який сторони погодили між собою, однак не відповідає основоположним принципам цивільного права та ставить відповідача у більш вразливе положення перед позивачем.
Умови кредитного договору, зокрема щодо строку дії такого в межах 36 календарних місяців явно ставить позичальника у вразливе становище перед кредитором, оскільки в межах 3 років нарахування процентів із тіла кредиту 6 000 грн. становила 114 646 грн., яка не відповідає основоположним принципам цивільного права.
Навіть, заявлена в суді першої інстанції позивачем сума 72 373 грн. явно не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності, оскільки сума відсотків 66 373 грн. в багато разів перевищує тіло кредиту.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду керуючись практикою Верховного Суду, принципами добросовісності, справедливості та розумності вважає, що сума задоволена судом першої інстанції підлягає зменшенню з розрахунку на 1 рік користування такими кредитними коштами з урахуванням річної процентної ставки - 638,75%.
Тобто, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» за період з 12.03.2020 по 11.03.2021 підлягає сума 44 325 грн., яка складається з тіла кредиту 6 000 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 38 325 грн.(6 000 х 638,75%).
Щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заявлених позивачем та відповідачем.
Згідно договору про надання правничої допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АБ «Лігал Ассістанс» сторони погодили між собою, що клієнт доручає, а адвокатське об'єдання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором(а.с.47-48).
Вартість послуг згідно п. 4.1. Договору узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до Договору.
Згідно заявки на надання юридичної допомоги №1375 від 07.02.2024 АБ «Лігал Ассістанс» надало правову допомогу в розмірі 17 000 грн., яка складається з надання усної консультації з вивчення документів в розмірі 4 000 грн., підготовки пропозицій 1 000 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12 000 грн (а.с.50), що також підтверджується витягом з Акту №3 про надання юридичної допомоги (а.с.51).
Суд першої інстанції задовольнив суму 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, однак апеляційний суд погоджується з доводами відповідачки, що такі витрати не відповідають обсягу проробленої адвокатом роботи та підлягають зменшенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. Крім цього, слід зазначити, що представник ТОВ «Коллект Центр» не брав участі в жодному судовому засіданні в суді першої інстанції та просив розглянути справу у його відсутності, а подання процесуальних заяв та документів не вимагає значних зусиль та затрат часу з боку адвоката.
Крім цього, з приводу витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом Яресько Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Договором №24240 про надання правничої допомоги укладеного 27.12.2024 між адвокатом Яресько Т.В. та ОСОБА_1 сторони погодили між собою, що клієнт уповноважив адвоката представляти свої інтереси в суді. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього Договору правничу (правову) допомогу визначається сторонами окремо додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін(п. 3.1. Договору).
Згідно Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги укладеного 27.12.2024 сторони погодили між собою, що повний супровід судової справи в суді апеляційної інстанції, який складається з: аналізу рішення суду першої інстанції, щодо відповідності такої нормам закону та судовій практиці, складання апеляційної скарги, заяв та клопотань коштує клієнту 7 000 грн(а.с.107-108).
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то апеляційний суд вирішує питання розподілу судових витрат, які пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, які понесені відповідачкою.
З урахуванням того, що адвокат не брав участі в судових засіданнях під час розгляду справи в апеляційному суді, оскільки така розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та беручи до уваги значну кількість таких факторів як: затрати часу адвокатом на ознайомлення зі справою, з підставами позову, судовою практикою, підготовкою апеляційної скарги, тощо, то виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат апеляційний суд приходить до висновку, що стягненню з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає сума 2 000 грн. Слід зазначити, що справа у зв'язку з своєю малозначністю є типовою та не вимагає значних затрат часу та сил адвокатом для підготовлення процесуальних документів та участі в її розгляді, оскільки судові засідання у справі не проводились.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» частково, оскільки судом не враховано практику Верховного Суду, принципи справедливості, добросовісності та розумності цивільного права та те, що умови договору напряму порушують такі принципи та ставлять більш слабкого суб'єкта кредитних відносин у обтяжливе та особливо вразливе становище.
Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яресько Тарас Віталійович, задовольнити частково.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови:
«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ: 44276923, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306 заборгованість за кредитним договором №0509616232 від 08.01.2020 у розмірі 44 325 грн., яка складається з суми 6 000,00 грн. тіла кредиту та суми 38 325,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ: 44276923, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028 грн.
У задоволенні решти розміру заборгованості, відмовити».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ: 44276923, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: