печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10943/25-к
пр. 1-кс-11488/25
27 березня 2025 року Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_5 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42024102060000076 від 28.05.2024,
07.03.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві капітан поліції ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102060000076 від 28.05.2024.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити клопотання.
Представник особи, щодо якої вирішується питання про арешт заперечував проти задоволення клопотання в частині арешту грошових коштів, оскільки їх арешт є необґрунтованим.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, дійшов наступного висновку.
Під час розгляду клопотання встановлено, що відділенням розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102060000076 від 28.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одержав неправомірну вигоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень для третьої особи за вплив на прийняття рішення службовою особою ТСЦ № 8049 РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві, уповноваженою на виконання функцій держави за отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «С», «С1» ОСОБА_7 , за наступних обставин.
22.01.2025 року о 14 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2, в 50 метрах на північ від магазину Фора було затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 .
Під час затримання ОСОБА_6 в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 КПК України і ст. 236 КПК України, в присутності понятих, слідчим було проведено обшук затриманого ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- грошові кошти на загальну суму 51310 грн, а саме: номіналом 1000 грн - 50 купюр, номіналом 500 грн - 2 купюри, номіналом 50 грн - 1 купюра, номіналом 20 грн - 3 купюри, номіналом 200 грн - 1 купюра;
- грошові кошти на загальну суму 600 доларів США, а саме: номіналом 100 доларів США - 6 купюр;
- мобільний телефон марки Iphone 16 бежевого кольору із сім карткою НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки Iphone 7 чорного кольору із сім карткою номер якої невідомий.
Наступного дня, 23.01.2025 року вилучені речі та документи були визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 42024102060000076 від 28.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
10.02.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 у справі № 757/4631/25-к, клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024102060000076 від 28.05.2024 - повернуто слідчому, встановивши строк що не перевищує 72 години для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали.
05.03.2025 отримано копію зазначеної вище ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 у справі № 757/4631/25-к від 10.02.2025.
Так, статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Підставами для накладення арешту, відповідно до вимог КПК, слідчий суддя вважає: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, що арешт може бути накладено у встановленому Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, зокрема, кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Окрім цього, суд накладає арешт на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, слідчий суддя на підставі наданих доказів вважає, що перелічене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема, що у даному випадку майно, використовувалось для вчинення злочину, визнане речовими доказами, є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та можуть бути об'єктом кримінально протиправних дій,
Таким чином, за встановлених обставин арешт зазначеного майна відповідатиме меті кримінального провадження та виконуватиме завдання такого заходу забезпечення, як арешт майна, що, зокрема, полягає у збереженні речових доказів.
Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном у вказаному конкретному випадку є законним і обґрунтованим та виправданим, так як воно здійснено відповідно до вимог КПК України та з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Разом з тим, накладення арешту на вилучені під час обшуку грошові кошти слідчий суддя вважає необґрунтованим, оскільки слідчим в клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність підстав вважати такі грошові кошти причетними до вчиненого кримінального правопорушення.
Таким чином, судом встановлені підстави для накладення арешту на частину майна з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даній стадії кримінального провадження для встановлення всіх обставин у справі виправдано втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи викладене, у зв'язку з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження та сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотніх наслідків.
На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на перелік вилученого майна, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон марки Iphone 16 бежевого кольору із сім карткою НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки Iphone 7 чорного кольору із сім карткою номер якої невідомий.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1