01.04.2025 Справа № 756/19200/21
Ун.№756/19200/21
Пр.№6/756/52/25
01 квітня 2025 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участю
заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення, мотивуючи цю вимогу наступним.
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала справа №756/19200/21 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за проживання у гуртожитку. Рішенням від 06.10.2023 р., у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2024 р. апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги повністю задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача у справі: відшкодування комунальних витрат, послуг з утримання будинку та споруд, прибудинкової території станом на 01 вересня 2021 рік за період з 01 квітня 2018 року по 30 серпня 2021 року в розмірі 202 638 грн 36 коп. та стягнення індексу інфляції в розмірі 49 735 грн 17 коп. - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 785 грн 60 коп. - судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 678 грн 40 коп. Всього на загальну суму-261 837 грн.53 коп.
Посилаючись на вимоги ст.435 ЦПК України, зазначила, що існують обставини, які унеможливлюють виконання рішення. До таких обставин нею віднесено те, що заявниця зареєстрована Фізичною особою-підприємцем (страховим посередником). Зазначений вид діяльності Заявника вже багато років є єдиним доходом, інших доходів вонп не отримує. Середній місячний дохід Заявника становить орієнтовно від 36 000,00 до 37 000,00 гривень. Заявник зі своїми дітьми проживає у АДРЕСА_1 . Запозичивши кошти у розмірі 17 200 доларів США, заявниця викупила на електронних торгах 23.04.2024 квартиру, в якій разом з родиною проживає з 2000 року Крім того на утриманні у заявниці є людина похилого віку - мати.
Ці обставини, на думку заявниці, підтверджують її неможливість виконати рішення суду одразу, у зв'язку з чим просить розстрочити виконання рішення суду на 1 (один) рік з дня ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 27.11.2024 р.
Від представника стягувача надійшли пояснення, в яких він заперечує щодо цієї заяви, посилаючись на те, що на підставі рішення НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 25.02.2022 розпочато процедуру ліквідації Банку строком на три роки, тобто до 24.02.2025. В даний час Державі належить 99,772644% акцій Банку і кошти, які будуть отримані від продажу майна Банку, в тому числі стягнуті за судовим рішенням, поповнюють Державний бюджет України і надають можливість погасити кредиторські вимоги, а тому стягнення з відповідача заборгованості є одним з заходів для повернення дебіторської заборгованості банку. Також зазначив, що заявницею не зазначено доводів, які б вказували на винятковість випадку і ускладнення виконання рішення суду.
Заявниця в судовому засіданні просила розглянути заяву по суті, зазначивши, що на момент її вирішення всі суми коштів, визначені судовим рішення стягнуті в примусовому порядку приватним виконавцем.
Представник стягувача до суду не з'явився, суд ухвалив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити з наступних підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Дана норма пов'язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення, зокрема, у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Суд у вирішенні цих питань враховує те, що обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні.
Суд оцінює докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.
При розгляді заяв щодо відстрочки чи розстрочки виконання рішення суд виходить із міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником.
Розстрочка/відстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Однак, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, у п. 37 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні. Заяви сторін про вчинення судом таких же дій при виконанні рішення суду за наявності для цього підстав розглядаються в порядку, встановленому ст. 373 ЦПК (ст. 435 ЦПК в редакції Закону України від 03.10.2017), за результатами вирішення яких постановляється ухвала.
Згідно з ч. 1ст. 435 ЦПК за заявою сторони суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з ч. ч. 3- 4 ст. 435 ЦПК підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 зазначено, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Судом встановлено, що з заявою по розстрочку виконання рішення суду заявниця звернулась 21.01.2025.
29.01.2025 представник стягувача звернувся до суду з заявою про видачу виконавчих документів, які ним були отримані 21.02.2025.
Розгляд заяви було призначено вперше на 06.03.2025.
11.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Фесик М.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, а 19.03.2025 - виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1
20.03.2025 всі виконавчі провадження завершені у зв'язку з повним виконанням рішення суду.
Отже, під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду, воно виконане в примусовому порядку приватним виконавцем в повному обсязі.
З зазначених вище підстав, суд вважає правильним у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення відмовити.
Керуючись ст.435 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя: А.М.Майбоженко