Справа № 333/1166/25
Провадження № 3/333/876/25
10 березня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 215632 від 08.01.2025 року, ОСОБА_1 08.01.2025 року о 11 год. 55 хв., в м. Запоріжжі, по вул. Оріхівське шосе, 14, керував автомобілем марки «DAEWOO NEXIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога. Результат огляду - 1,17 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До суду справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла 06.02.2025 року.
У судові засідання, призначені на 24.02.2025 року та на 10.03.2025 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суддя через офіційний веб-портал судової влади України шляхом розміщення оголошення викликала ОСОБА_1 до суду.
Також, відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про складення відносно нього вказаного протоколу та попереджений про розгляд справи у Комунарському районному суді м. Запоріжжя.
Отже, ОСОБА_1 достеменно знав про наявність стосовно нього в суді справи про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи вказані обставини, поведінку ОСОБА_1 , суддя дійшов до висновку, що останній зловживає своїми правами, а його неявка у судові засідання без поважних причин свідчить про затягування розгляду справи і впливає на розумні строки розгляду справи, тому було прийнято рішення про розгляд справи за його відсутності .
Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали вказаної справи, суддя дійшов до такого.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Закону Украъни «Про Національну поліцію».
Згідно з п. п. 9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.п. 2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
За змістом ст. 252 та ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад правопорушення включає в себе ознаки, які об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: - об'єкт адміністративного правопорушення, - об'єктивну сторону правопорушення; - суб'єкт адміністративного правопорушення; - суб'єктивну сторону правопорушення, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння.
Об'єктом правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому транспорті та маломірних судах.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Суб'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.
При цьому, у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, - указане діяння адміністративним проступком (правопорушенням) не являється.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП немає значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 215632, складеного 08.01.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол не є належним доказом вини ОСОБА_1 та не може бути взятим судом до уваги з наступних підстав.
Із матеріалів справи чітко вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 215632 від 08.01.2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, всупереч Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року (зі змінами), Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (зі змінами), Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року (зі змінами), Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України № 1376 від 06.11.2015 року.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 215632 від 08.01.2025 року працівниками поліції зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, при цьому у справі наявний висновок № 196 від 08.01.2025 року, за результатами якого останній знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Суд, звертає увагу, що висновок складено 08.01.2025 року о 12 год. 45 хв., а протокол 08.01.2025 року о 13 год. 15 хв., тобто після проведення огляду. Таким чином, при складанні протоколу поліцейський Борисенко О.В. був обізнаний, що ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, а не з явними ознаками наркотичного сп'яніння.
Крім цього, з досліджених судом документів та відеозапису вбачається, що на місці зупинки огляд на стан наркотичного сп'яніння співробітником поліції не проводився взагалі (не перевірялось тремтіння рук, ліхтариком не перевірялись очі). При цьому, на відеозаписі чітко зафіксовано, що лікар-нарколог каже ОСОБА_1 про запах з порожнини рота, останній повідомляє, що ввечері пив горілку.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, а тому не може бути предметом судового розгляду, та не може бути використаний судом для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Із викладеного слідує, що в даній справі про адміністративне правопорушення, поліцейським допущене невірна кваліфікація дій ОСОБА_1 , але в такому випадку суд позбавлений можливості самостійно перекваліфікувати його дії.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Оскільки в протоколі серія ЕПР1 № 215632 від 08.01.2025 року поліцейський, який його склав, посилається на ознаки наркотичного сп'яніння, хоча ОСОБА_1 був саме у стані алкогольного сп'яніння, а суд не може вийти за межі протоколу, який фактично є обвинуваченням у справі, внести до нього виправлення чи доповнення, також суд не має право самостійно збирати докази на шкоду особі, що притягується до відповідальності, зібрання доказів та їх надання до суду є обов'язком осіб, що складають протоколи про адміністративні правопорушення - тому на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик