Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-з/641/14/2025 Справа № 641/1581/25
07 квітня 2025 року м.Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Василенко О.Я., секретаря судового засідання Жамгаряна А.Р., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі №641/1581/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Харківської міської ради про стягнення коштів за договором позики та визнання правочину недійсним,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харова з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування від 09.10.2009, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення сторін у стан, який передував укладенню цього правочину, та поновити попередній запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 11484437 від 09.10.2009, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 , належала на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.10.2009, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О. за реєстровим №3637; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 05.08.2009 у сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.02.2025 справа розподілена судді Василенко О.Я.
Ухвалою судді від 03.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання.
04.04.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що у власності відповідача ОСОБА_3 на праві приватної власності перебуває спірна квартира, яка є предметом позову. Іншими відповідачами по справі до цього часу не виконані зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором позики від 05.08.2009 у сумі 20000 доларів США. Позивач вважає, що у разі відсутності заборони на відчуження нерухомого майна, яке перебуває у власності ОСОБА_3 , остання найвірогідніше скористається можливістю відчуження майна з метою ускладнення або навіть унеможливлення виконання рішення суду. Щодо зустрічного забезпечення позивач не має пропозиції, та враховуючи, що він має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання на території України, просить не застосовувати зустрічне забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого.
За правилами ч. 1ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
У відповідності до ч. 2ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму ВС України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Водночас, заявником не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Так, спір виник з приводу заборгованості за договором позики від 05.08.2009, укладеним між ОСОБА_6 (який в подальшому уступив права вимоги за цим договором позивачу - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 , а також щодо визнання недійсним договору дарування від 09.10.2009, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
З наданих позивачем матеріалів вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 , на яку позивач просить накласти заборону, є ОСОБА_3 , яка при цьому не є стороною ні договору позики від 05.08.2009, ні договору дарування від 09.10.2009, які є предметом позову. Докази та обставини, які свідчили б про недобросовісність ОСОБА_3 як набувача права власності на зазначену квартиру, матеріали не містять.
Крім того заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач, з урахуванням встановлених вище обставин, вчиняє дії або може вчинити в майбутньому, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна (зокрема, але не виключно оголошення щодо продажу квартири, іншим способом відчуження тощо), а тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Сама потсобі можливість розпорядження майном не свідчить про те, що власник цього майна вчинятиме такі дії, як відчуження. А саме лише посилання в заяві на те, що виконання рішення може бути утрудненим, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №641/1581/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Харківської міської ради про стягнення коштів за договором позики та визнання правочину недійсним - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О. Я. Василенко