Справа № 953/3027/25
н/п 1-кс/953/2695/25
"07" квітня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 420242220300000138 від 25.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, українки, начальниці дільниці ХОВСЗ, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваної - ОСОБА_6 ,
07.04.2025 до суду надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 420242220300000138 від 25.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 420242220300000138 від 25.11.2024, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 будучи службовою особою, директором Харківського обласного вузлу спеціального зв'язку (далі - ХОВСЗ), в період часу з листопада 2022 року по липень 2024 року створив і очолив злочинну організацію, яка діяла по лютий 2025 року, та представляла собою внутрішнє та зовнішнє стійке ієрархічне об'єднання семи осіб: ОСОБА_7 , активних учасників ОСОБА_8 (заступник начальника цеху з супроводження, обміну, зберігання, перевезення та доставки відправлень 1 групи Харківського ОВСЗ), ОСОБА_5 (начальник дільниці з приймання і обробки відправлень Харківського ОВСЗ), ОСОБА_9 (інженер програміст 1 категорії Харківського ОВСЗ), та його довірених осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які, діючи умисно, із корисливих мотивів, попередньо зорганізувались для вчинення тяжких злочинів, відповідно до єдиного плану злочинної діяльності, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, привласнення грошових коштів фонду заробітної плати Харківського ОВСЗ, складання та видачі службовими особами Харківського ОВСЗ завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за єдиним злочинним планом та з розподілом функцій учасників злочинної організації, спрямованих на досягнення цього плану, який був відомий та погоджений її учасниками.
На виконання плану злочинної діяльності злочинної організації у період часу з листопада 2022 року по лютий 2025 року, в період дії воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням день, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , виконуючи свою роль у злочинній змові, діючи з корисливих мотивів, з метою привласнення грошових коштів фонду заробітної плати Харківського ОВСЗ, підшукували осіб, які з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період виявили бажання офіційно працевлаштуватись до Харківського ОВСЗ з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 21 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та таким чином запропонували влаштуватись до Харківського ОВСЗ наступним особам: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .
ОСОБА_7 , виконуючи свою роль у злочинній змові, зловживаючи своїм службовим становищем директора Харківського ОВСЗ, діючи на виконання плану злочинної діяльності злочинної організації, перебуваючи в адміністративній будівлі Харківського ОВСЗ, яка знаходиться за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 7, офіційно працевлаштував до Харківського ОВСЗ вищевказаних осіб, які після призначення на посаду на робочому місці не з'являлись та фактично роботу не виконували.
ОСОБА_9 забезпечував вказаних осіб офіційними документами ХОВСЗ - службовими посвідченням, для конспірації злочинної діяльності та створення у вказаних осіб можливості вводити в оману працівників правоохоронних органів та ТЦК та СП під час перевірки особистих документів.
Так, в періоду часу з листопада 2022 року по лютий 2025 року, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою привласнення грошових коштів Харківського ОВСЗ, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що зазначені особи не виконують робочу функцію, складали та підписували табелі використання робочого часу відносно них, з завідомо неправдивими відомостями щодо їх явки на робоче, а ОСОБА_7 їх погоджував, таким чином реалізуючи злочинний умисел, спрямований на привласнення грошових коштів фонду заробітної плати Харківського ОВСЗ, усвідомлюючи, що вказані особи фактично в Харківському ОВСЗ не працюють, а табелі обліку робочого часу з завідомо неправдивими відомостями щодо явки на робоче місце цих осіб є підставою для нарахування заробітної плати, внаслідок чого Харківським ОВСЗ безпідставно нараховано 113 960,54 грн. та виплачено даним особам за вказаний період часу заробітну плату на загальну суму 55 069,27 грн.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , за період часу з серпня 2023 року по лютий 2025 року Харківським ОВСЗ необґрунтовано нараховано 113 960,54 грн. та виплачено заробітну плату відповідно до висновку судово-економічної експертизи № СЕ-19/121-25/5827-ЕК від 26.03.2025 на загальну суму 55 069,27 грн., внаслідок чого Харківському ОВСЗ завдано матеріальну шкоду.
Разом з тим, в результаті протиправних дій злочинної організації фіктивно працевлаштовані особи, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , отримали на підставі п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, внаслідок чого створені перешкоди законної діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо виконання обов'язків з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, функціонування системи військового обліку призовників, призову громадян на військову службу, підготовки та проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів.
Окрім цього, на виконання плану злочинної діяльності злочинної організації у період часу з липня 2024 року по вересень 2024 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , виконуючи свою роль у злочинній змові, підшукували військовозобов'язаних осіб, які висловлювали бажання отримати офіційні документи Харківського ОВСЗ (довідки, службові посвідчення), які містять завідомо неправдиві відомості про те, що вони є працівниками Харківського ОВСЗ та внаслідок цього, отримають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 21 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто з метою протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, а саме ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , реалізуючи злочинний план та виконуючи свою роль упродовж зазначеного періоду часу, надавали особисті документи та відомості про вказаних осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які діючи відповідно до злочинного плану та виконуючи у ньому свою роль, складали довідки, до яких вносили завідомо неправдиві відомості про те, що дані особи є працівниками Харківського ОВСЗ та не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 21 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В подальшому, у період часу з липня 2024 року по вересень - грудень 2024 року вказані довідки через невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб були подані до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В результаті протиправних дій злочинної організації ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_34 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , отримали на підставі п.21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період внаслідок чого створені перешкоди законної діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо виконання обов'язків з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, функціонування системи військового обліку призовників, призову громадян на військову службу, підготовки та проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України, тобто участь у злочинній організації, вчинене службовою особою з використанням службового становища, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, тобто привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у період воєнного стану, вчинене злочинною організацією, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене злочинною організацією.
31.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред'явлена підозра, а саме: протоколами складеним в ході проведення НСРД; допитами свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_43 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_44 , ОСОБА_33 , ОСОБА_45 , ОСОБА_27 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_46 , ОСОБА_16 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_25 , ОСОБА_47 ; протоколами впізнання за фотокартками за участю свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_28 , ОСОБА_36 ; висновком, складеним експертом за результатом проведення судово-економічної експертиз № СЕ-19/121-25/5827-ЕК; відповіддю ОТЦК та СП на запит слідчого; документи (військово-облікові документи, додатки до них, заяви, довідки Харківського ОВСЗ, листи Харківського ОВСз), вилучені під час обшуку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколами огляду телефонів, вилучених під час обшуків у ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_31 , ОСОБА_13 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_8 ; протоколом обшуку Харківського обласного вузлу спеціального зв'язку; копіями документів кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР за №№ 12024226210000555, 12024226210000556, 12024226210000557, 12024226210000558, 12024226210000559, 12024226210000560, 12024226210000561, 12024226210000562, 12024226210000563, 12024226210000564, 12024226210000565; наказами про призначення на посади в Харківський ОВСЗ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду.
На даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, у т.ч. через свої зв'язки.
Слідчий вказує, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду існує на тій підставі, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні ряду злочинів, серед яких є особливо тяжкі, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до тринадцяти років із конфіскацією майна та з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатись до відповідних дій.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, існує на тій підставі, що на цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться слідчі та процесуальні дії з метою отримання доказів, які підозрювана може знищити, сховати або спотворити.
Окрім цього, даний ризик підтверджується механізмом вчинення кримінальних правопорушень членами злочинної організації, в складі якої діяла підозрювана, який включав дії, направлені на конспірацію, прикриття та знищення слідів злочинної діяльності.
Так, у випадку фіктивного працевлаштування осіб на вакантні посади Харківського ОВСЗ з метою привласнення грошових коштів фонду заробітної плати Харківського ОВСЗ та наданням охочим відстрочки від мобілізації членами злочинної організації, підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 здійснювалось внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів Харківського ОВСЗ (накази, службові посвідчення, табелі обліку використання робочого часу).
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що підозрювана з урахуванням суворості покарання може особисто незаконно впливати на свідків, експертів у вказаному кримінальному провадженні, з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань.
Разом з тим, підозрювана ОСОБА_5 до повідомлення про підозру звернулася із заявою про участь у злочинній організації та надала згоду на співпрацю з органом досудового розслідування з метою її викриття.
З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості та особи підозрюваної, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст.177 КПК України, стосовно підозрюваної має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала зазначене клопотання в повному обсязі, просила його задовольнити, застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, посилаючись на обґрунтованість пред'явленої підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.
Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні причетність до вчинення кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, не заперечувала проти застосуваня запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував, просив врахувати відомості про особу підозрюваної, а також те, що вона співпрацює зі слідством.
Вислухавши думки учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Cлідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань№ 420242220300000138 від 25.11.2024, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
31.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 31.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації її дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливої причетності до вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Правова кваліфікація інкримінованих діянь підозрюваної ОСОБА_5 - ч. 3 ст. 255 КК України, тобто участь у злочинній організації, вчинене службовою особою з використанням службового становища, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, тобто привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у період воєнного стану, вчинене злочинною організацією, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене злочинною організацією.
У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрювана з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованих злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є : ч. 1 ст. 114-1 КК України є тяжким злочином за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 1 ст. 366 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 4 ст. 191 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 3 ст. 255 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна, може вдатися до відповідних дій. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрювана ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.
Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрювана у разі не обрання їй запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на неї обов'язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Співставлення негативних для підозрюваної наслідків переховування у виді її покарання у невизначеному майбутньому, тобто після її можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором її винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб або використовуючи свій авторитет на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки наразі тривають слідчі та процесуальні дії, а також через тяжкість інкримінованого правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при обранні запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на експертів та свідків у кримінальному провадженні; 3) знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 належать до категорії тяжких та особливо тяжких, у зв'язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м'яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов'язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов'язків.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, відомості про особу підозрюваної, який має вищу освіту, заміжня, має постійне місце проживання, раніше не судима, працевлаштована в Харківському ОВСЗ, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваної, здатним забезпечити її належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Разом з тим, враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: наявність даних, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими, за які передбачено законом покарання до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосовує відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 55 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 травня 2025 року включно.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно п.4 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що підозрювана ОСОБА_5 до повідомлення про підозру звернулася із заявою про участь у злочинній організації та надала згоду на співпрацю з органом досудового розслідування з метою її викриття, в подальшому, у статусі підозрюваного, надала показання, які викривають діяльність злочинної організації з моменту її створення по припинення її діяльності правоохоронним органами, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваної, яка підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, доведених ризиків, розміру завданої шкоди, погоджується, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
На переконання слідчого судді, підозрюваній ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваної.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрювану такі обов'язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматись від спілкування зі свідками та підозрюваними у цьому провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 420242220300000138 від 25.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 55 (п'ятдесят п'ять) днів в межах строку досудового розслідування , тобто до 31 травня 2025 року.
Строк тримання під вартою обчислювати з 07 квітня 2025 року до 31 травня 2025 року.
Встановити строк дії даної ухвали до 31 травня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:
ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками та підозрюваними у цьому провадженні;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м. Харкова.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Зобов'язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_5 про тримання під вартою останньої.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1