Справа № 953/1065/25
н/п 1-кп/953/610/25
"07" квітня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за № 12025221130000033 від 07.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
06 січня 2025 року приблизно о 20:30, ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем, «HYUNDAI SONATA LF», р.н. НОМЕР_1 , на якому рухався по вул. Шевченко зі сторони вул. Матюшенко в напрямку вул. Героїв Рятувальників в м. Харкові. Під час руху в районі буд. № 75, водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п. 12.1 Правила дорожнього руху України, згідно з яким: п.12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та під час свого руху не зорієнтувався в дорожній обстановці, обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування транспортним засобом при яких втратив контроль над керуванням автомобілем «HYUNDAI SONATA LF», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу та допустив наїзд на перешкоду у вигляді бордюрного каменю, який знаходився на проїжджій частині зліва від нього по ходу його руху.
За наслідками вказаної події пасажир автомобіля «HYUNDAI SONATA LF», р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/35-А/25 від 24.01.2025 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правої ключиці зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 , виразилися в тому, що він, під час свого руху не зорієнтувався в дорожній обстановці, обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування транспортним засобом при яких, втратив контроль над керуванням автомобілем «HYUNDAI SONATA LF», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху та допустив наїзд на перешкоду у вигляді бордюрного каменю, внаслідок чого ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження.
Порушення п. 12.1 правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 , згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 701 від 23.01.2025 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.
Так, дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, пояснив суду, що скоїв злочин саме так як вказано в обвинувальному акті. При цьому, додав, що 06.01.2025 о 20:30 год приїхав за адресою, почали їхати по вул. Шевченка, після чого трошки пригальмував, внаслідок чого його занесло в бордюр. Також, фактичні обставини справи, кваліфікацію злочину, а також наслідки злочину не оспорює.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 06.01.2025 викликала таксі з дитиною, водій рухався швидко до повороту, після чого на повороті почав гальмувати і їх занесло внаслідок чого потрапили в ДТП.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.
Вивченням даних про особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, офіційно не працевлаштований, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання.
Пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.
З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового розгляду та на стадії досудового розслідування, обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК, судом не встановлено.
При цьому, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК класифікуються, як нетяжкий злочин; особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69 КК, не встановлено.
Також, судом не встановлено підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69-1 КК.
З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).
Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливо без ізоляції від суспільства шляхом прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: (1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; (2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки: (1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; (2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; (3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); (4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; (5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; (6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
Так, суд, діючи відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК, покладає на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК та вважає їх необхідними та достатніми для його виправлення.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 судом не обирається.
Цивільний позов потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого не заявлено.
Згідно ст.ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує зі ОСОБА_7 на користь держави підтверджені витрати за проведення судових автотехнічних експертиз № 701 від 23.01.2025 та № 446 від 28.01.2025 у загальному розмірі 21 658 грн. 32 коп.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України, при цьому скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.01.2025 на майно, у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 392-395 КПК України, суд -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати після набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових автотехнічних експертиз № 701 від 23.01.2025; № 446 від 28.01.2025 у розмірі 21 658 (двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім) грн. 32 коп.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: автомобіль «HYUNDAI SONATA LF», р.н. НОМЕР_1 , - повернути власнику ОСОБА_9 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.01.2025.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1