справа № 619/1693/24
провадження № 2/619/39/25
іменем України
07 квітня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні працівника компенсацією втраченої її частини у зв?язку з інфляцією, про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та про відшкодування моральної шкоди, -
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути на користь позивача, з розрахункового рахунку відповідача Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код за ЄДРПОУ 31941174, розташованого за адресою: 61202, м. Харків вул. Ахсарова будинок 2, в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати грошову суму в розмірі 35537,13 грн., а також його середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дня звільнення по день фактичного і остаточного розрахунку, а в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди стягнути на його користь з розрахункового рахунку відповідача грошову суму в розмірі 50000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що починаючи з 26 квітня 2017 року по 23 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 працював на різних посадах дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а саме сторожем у філії «Харківський райавтодор» ДРП-4 Золочів. У зв'язку з тим, що з початку вересня 2023 року відповідач не сплачував в установленому порядку і терміни заробітну плату, і чим допускав порушення вимог чинного трудового законодавства, Конституції України та прав позивача ОСОБА_1 , останній був змушений звільнитися з займаної посади за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України згідно наказу від №09-вк від 23.021.2024р. та отримав свою трудову книжку. Однак незважаючи на його неодноразові звернення, відповідач у день звільнення та подальшому не провів виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, а саме суму заборгованості по виплаті зарплати, компенсацію за невикористану відпустку, індексацію втраченої частини доходів у зв'язку з інфляцією, загальна сума якої, згідно його підрахункам становить понад 50 000 грн. Відповідач не видав ОСОБА_1 копію наказу про його звільнення, довідок про його роботу, про розмір його доходу за час його роботи у відповідача із зазначенням розміру заборгованості, а також довідку про його середній заробіток обчислений відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100. Підтвердженням факту існування заборгованості на теперішній час є пояснення позивача та пояснення свідків, так як відповідач на неодноразові звернення не видав позивачу довідку про розмір заборгованості, відмовився оформити підготовлену бухгалтером довідку про роботу та про розмір заборгованості з виплати заробітної плати, а також на його прохання про погашення заборгованості ніяк не відреагував. Неодноразово позивач звертався до відповідача з вимогами щодо виплати йому заборгованості, але заборгованість з виплати заробітної плати не виплачена. Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає понад 35537,13 грн.
Крім того, як зазначено в позовній заяві, у зв'язку із не наданням відповідачем довідки про розмір заборгованості з виплати заробітної плати, позивач не в змозі нарахувати компенсацією втраченої частини свого заробітку за минулий період, яка як він вважає, також повинна бути стягнута на його користь з відповідача. Позивач вказує, що на день пред'явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача за час затримки розрахунку складає 20000 грн. 00 коп.
Також, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Позивач вказує, що він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Зважаючи на військовий стан, на економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазнав душевних страждань і переживань, наслідком яких стало погіршення фізичного та психологічного стану. Позивач оцінює нанесену відповідачем йому моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 06.03.2024 відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного провадження.
Представником відповідача, Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»,ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що заборгованість відповідача ДП «Харківський облавтодор» перед позивачем ОСОБА_1 сплачено в повній мірі. Позивач просить стягнути на його користь з розрахункового рахунку відповідача грошову суму в розмірі 50 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, на що представником відповідача вказано, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він терпів моральні страждання внаслідок затримки виплати заробітної плати після звільнення, не маючи при цьому інших джерел доходу. З врахуванням зазначеного, а також з огляду на те, що моральна шкода не може слугувати джерелом для збагачення та відшкодування може бути присуджено у разі доведення позивачем заподіяння такої шкоди, іідповідач ДП «Харківський облавтодор» вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди в 50 000 грн. є завеликою, необґрунтованою, непідтвердженою та недоведеною позивачем належними та допустимими доказами, а є лише власними суб'єктивними переконаннями позивача. У зв'язку з чим, відповідач заперечує проти заявленої суми моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн.
Ухвалою від 07.05.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у відповідача, Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код за ЄДРПОУ 31941174, наступні докази: довідку про розмір заборгованості з виплати заробітної плати з нарахованою компенсацією втраченої її частини у зв'язку з інфляцією за період з вересня 2023 року по теперішній час - позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; довідку про середню заробітну плату позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обчислений відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (із Документ сформований в системі змінами, внесеними Постановами КМ №486 від 26.04.2022р. та №957 від 08.09.2023р.
28.05.2024 на виконання ухвали від 07.05.2024 представником Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» Лещенко А.О. надано довідку по заробітній платі ОСОБА_1 від 13.05.2024, а також довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 №40 від 13.05.2024.
25.06.2024 року представник відповідача Лещенко А.О. надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, відповідно до якої просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, мотивуючи це позивачу заборгованість сплачена, а порушення строків сплати зарплатні сталося внаслідок ведення бойових дій у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Крім того, відповідач зазначив, що торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію РФ проти України та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У зв'язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку.
20.02.2025 представником позивача надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої він просивстягнути з відповідача на його користь не проведену та не сплачену індексацію зарплати, розрахунок уточнених позовних вимог, за вересень 2023 р. йому нарахована заробітна плата - 7894,10 грн. утримано 1618,29 грн. податків та обов'язкових зборів та сплачено у березні 2024 року - 6275,81грн., з врахуванням індексації заборгованість складає 97 грн. 00 коп., за жовтень, листопад та грудень 2023 р. та за січень 2024 року індексація доходів не проводилося, у зв'язку з тим, що перевищення порогу для нарахування індексації (3%) за вказані періоди не було. Також просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дня звільнення по день ухвалення рішення судом та надав суду, з врахуванням наданої відповідачем довідки про розмір його середній денній заробітку 258,53 грн.,розрахунок середньоденної зарплатні, що підлягає середній денній заробітокстягненню з відповідача на його користь, а саме у січні 7 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 1809,71 грн., у лютому 21 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5429,13грн., у березні 21 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5429,13грн., у квітні 22 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5687,66грн., у травні 23 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5946,19 грн., у червні 20 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5164,6грн., у липні 23 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5946,19грн., у серпні 22 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5687,66грн., у вересні 21 робочих дні Х258,53грн. (середній денній заробіток) = 5429,13грн., у жовтні 23 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5946,19грн., у листопаді 21 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5429,13грн., у грудні 22 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5687,66грн., у січні 2025р. 23 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5946,19грн., у лютому 2025р. 20 робочих дні Х 258,53грн. (середній денній заробіток) = 5164,6грн.; всього: 74 967,7грн. Таким чином уточнюючі позовні вимоги, позивач просив стягнути в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати (індексації) грошову суму в розмірі 97 грн., а також його середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дня звільнення по день ухвалення судом рішення 74967,7 грн.,а також в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 50000 грн., зазначивши, що через невиплату належних йому коштів, він був позбавлений можливості утримати свою родину та допомогти своїм батькам фінансово, а саме купити необхідні ліки та забезпечити належну рівень життя. Крім того, позивач звертав увагу на тривалість затримання відповідачем виплати заробітної плати, а саме починаючи з вересня 2023 року до березня 2024 року, оскільки протягом всього цього періоду він не отримував свої зароблені кошти, що стало причиною скрутного становища позивача та змусило його шукати інші шляхи для забезпечення свого існування та допомоги рідним. У будь-якому випадку неотримання своїх зароблених грошових коштів - це безумовний стрес та моральне приниження для позивача.
Представник позивача, ОСОБА_1 - Ісоєв М.Н. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Розгляд справи просив провести без його участі.
Представником відповідача, Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», в судове засідання не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Судом встановлено, що з 26 квітня 2017 року 23 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 працював на різних посадах в ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що підтверджується записами в трудовій книжці серія НОМЕР_2 .
23 січня 2024 року на підставі наказу №09-ВК від 23 січня 2024 року ОСОБА_1 був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Відповідач за весь час роботи позивача виплату заробітної плати проводив нерегулярно, з порушенням встановлених термінів. В день звільнення позивача - 23.01.2024 року відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні при звільненні, та не здійснив виплату належних коштів. Відповідач не видав йому копію наказу про його звільнення, довідок про його роботу, про розмір його доходу за час його роботи у відповідача із зазначенням розміру заборгованості, а також довідку про його середній заробіток.
Сторонами визнається, що в день звільнення позивача, тобто 23 січня 2024 року, відповідач не здійснив виплату належних позивачу коштів при звільненні. Доказів письмового повідомлення позивача відповідачем про нараховані суми, належні при звільненні, матеріали справи не містять.
14.03.2024 року за відомостями розподілу виплат філія Харківський райавтодор, ЄДРПОУ 21231086, відповідачем шляхом зарахування на картку позивача ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 грошову суму в розмірі 6275,81 грн. - заробітну плату за вересень 2023р.; за № 240314PB000037841344 грошову суму в розмірі 5608.17 грн. заробітну плату за жовтень 2023р.; за №240314PB000037841715 грошову суму в розмірі 6326,84 грн. заробітну плату за листопад 2023р.; за №240314PB000037842917 грошову суму в розмірі 5210,57 грн. заробітну плату за грудень 2023р.; за №240314PB000037843056 грошову суму в розмірі 1515,27 заробітну плату за січень 2024р., а також платіжною інструкцією № 801 від 14.03.2024р. провив сплату ЄСВ 22 % заробітна плата грудень 2023 року - 1150,00 грн., та за січень 2024 р.- 3337,00 грн.
Позивач не заперечував про отримання коштів на власному банківському рахунку.
Врахуючи, що вказані обставини визнаються сторонами, а відтак не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Таким чином, частковий розрахунок з ОСОБА_1 , який був звільнений 23 січня 2024 року, ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» провів 14 березня 2024 року, за виключенням підлягаючих нарахуванню та сплати позивачу грошових коштів індексації заробітної плати за вересень 2023 року в розмірі 97 грн.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з абз. 1, 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Оскільки позивач звільнений у 23 січня 2024 року, тому при розрахунку середнього заробітку позивача проводиться виходячи з виплат за листопад та грудень 2023 року, відповідно до довідки відповідача про середню заробітну плату ОСОБА_1 за № 40 від 13.05.2024 року.
Згідно з довідкою відповідача та розрахунковими листами за листопад - грудень 2023 року, витребуваними судом ухвалою від 07 травня 2024 року у Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31941174, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 складає: за листопад 2023 року - 7959,28 грн., за грудень 2023 року -7812,04 грн.
Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньоденну заробітну плату позивача ОСОБА_1 судом визначено шляхом ділення загальної заробітної плати за листопад - грудень 2023 року (15770,32 грн.) на число відпрацьованих робочих днів відповідно до розрахункових листів (61 днів, з яких 30 днів у листопаді 2023 року та 31 днів у грудні 2023 року), та встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати складає 258,53 грн. (з урахуванням податку та інших обов'язкових платежів).
Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 був звільнений 23 січня 2024 року, а частковий розрахунок відповідачем проведений 14 березня 2024 року, за виключенням підлягаючих нарахуванню та сплати позивачу грошових коштів індексації заробітної плати за вересень 2023 року в розмірі 97 грн., а тому підлягає стягуванню з відповідача на користь позивача також його середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судом рішення.
Позивачем ОСОБА_1 надано розрахунок середньоденної зарплатні, що підлягає стягненню з відповідача на його користь, а саме у січні 7 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 1809,71 грн., у лютому 21 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5429,13 грн., у березні 21 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5429,13 грн., у квітні 22 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5687,66 грн., у травні 23 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5946,19 грн., у червні 20 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5164,6 грн., у липні 23 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5946,19грн., у серпні 22 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5687,66 грн., у вересні 21 робочих дні Х258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5429,13 грн., у жовтні 23 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5946,19грн., у листопаді 21 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5429,13 грн., у грудні 22 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5687,66 грн., у січні 2025р. 23 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5946,19 грн., у лютому 2025р. 20 робочих дні Х 258,53 грн. (середній денній заробіток) = 5164,6 грн.; всього: 74 967,70 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Таким чином, тягар доказування наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», покладається саме на роботодавця, тобто відповідача у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що затримка розрахунку при звільненні з позивачем сталася не з вини підприємства та його посадових осіб, а внаслідок обставин непереборної сили, суд виходить з наступного.
Суд критично сприймає доводи відповідача про те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією виробничих баз філій і рухомого майна ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а також внаслідок бойових дій, відповідачу Російською Федерацією завдано збитків, оскільки з наданих відповідачем доказів не вбачається наявності причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками та позбавленням позивача права на своєчасну заробітну плату за сумлінно виконану роботу. При цьому, судом враховано, що, незважаючи на завдані підприємству збитки, воно продовжувало та продовжує до теперішнього здійснювати фінансово-господарську діяльність, виконувало свої функції та зобов'язання за цивільно-правовими договорами. Цю обставину також підтвердив відповідач у відзиві на позовну заяву.
Крім того, як на підставу для звільнення від відповідальності за несвоєчасний розрахунок про звільненні з позивачем, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище підприємства, що не спряло розрахуватися із заборгованістю по заробітній платі. На переконання відповідача, вказані обставини свідчать про те, що затримка розрахунку при звільненні з позивачем сталася не з вини підприємства та його посадових осіб, а внаслідок обставин непереборної сили, які знаходилися поза волею відповідача.
Однак належних, допустимих та достовірних доказів про фінансовий стан підприємства в період з вересня 2023 року до березня 2024 року, тобто в період існування спірних правовідносин суду не надані, що позбавляє суд можливості об'єктивно та в повному обсязі оцінити фінансовий стан підприємства у вересні 2023 р. - січні 2024 року та встановити наявність обставин, які звільняють відповідача від відповідальності за порушення обов'язку здійснити остаточний розрахунок з позивачем в день звільнення.
При цьому, суд наголошує, що згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Таким чином, саме відповідач зобов'язаний подати докази, на підставі яких суд може встановити наявність обставин для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати праці позивача. У разі неподання таких доказів, ризик негативних наслідків, лежить саме на відповідачеві, як на стороні, яка не подала відповідні докази та не довела наявність обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що внаслідок скрутного матеріального становища ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України», затримка розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 сталася не з вини підприємства та його посадових осіб, а внаслідок обставин непереборної сили, які знаходилися поза волею відповідача, оскільки такі доводи відповідача, всупереч вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України, ґрунтуються та не підтверджені належними, достовірними, достатніми та взаємопов'язаними доказами.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, який є обов'язковим для врахування згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, навіть у разі доведення відповідачем цих обставин, не звільняють останнього від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7/1, відповідно до якого введення на території України з 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, є форс-мажорними обставинам, тобто обставин непереборної сили, а тому є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок з позивачем, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (постанова Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Важливо, що така позиція органу правосуддя зовсім не зводить нанівець принцип звільнення від доказування у разі існування загальновідомих фактів (ч. 3 ст. 82 ЦПК України), навпаки - вказує лише на необхідність підтвердження існування форс-мажору по відношенню до конкретного суб'єкта правовідносин в конкретних умовах. Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія РФ є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства. Проте, суд враховує, що зазначений лист не є правовою підставою для невиконання покладених на відповідача зобов'язань, і лише в сукупності з іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами він може засвідчити існування форс-мажорних обставин у справі, що розглядається.
Таким чином, враховуючи ненадання відповідачем належних, допустимих та достовірних доказів того, що саме внаслідок військової агресії РФ проти України, відповідач не мав об'єктивної можливості виконати свій обов'язок щодо здійснення остаточного розрахунку з позивачем в день її звільнення, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за затримку остаточного розрахунку з позивачем.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідач не надав доказів, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, частина працівників, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану.
Навпаки, судовим розглядом встановлено, що працівники, техніка та структурні підрозділи ДП «Харківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» безперебійно здійснювали свою діяльність, підприємство, незважаючи на введення воєнного стану та перебування в зоні можливих бойових дій, продовжувало та продовжує здійснювати фінансово-господарську діяльність.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за затримку остаточного розрахунку з позивачем на підставі ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв'язку з чим стягує з відповідача на користь позивача затримку за час остаточного розрахунку при звільненні.
Крім того, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом шляхом направлення його до суду 04.03.2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний кабінет» адвоката Ісоєва М.Н. - представника позивача, тобто позивач звернувся до суду з цим позовом до спливу трьох місячного строку від дня його звільнення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 за період з вересня 2023 року до 23 січня 2024 року складає 74 967,70 грн.(з утриманням відповідних податків та інших обов'язкових платежів).
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати (індексації) грошову суму в розмірі 97 грн. 00 коп., а також його середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дня звільнення по день ухвалення судом рішення у розмірі 74967,7 грн.,(з утриманням відповідних податків та інших обов'язкових платежів).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв'язку з посяганням на її права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23) зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № б-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у праві № 755/3443/21 (провадження № 61-11295св23).
Позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн, у зв'язку з тим, що внаслідок затримки остаточного розрахунку при звільненні йому було завдано моральних страждань. Моральні страждання позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиплати належних йому коштів, та протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Зважаючи на військовий стан, на економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. У зв'язку з незаконними діями відповідача позивач зазнав душевних страждань і переживань. На життя, тобто на придбання продуктів харчування та оплату житлово-комунальних послуг, а також на своє лікування, позивач вимушений був позичати гроші у знайомих та родичів. Крім цього, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити належні їй суми при звільненні, проте ці прохання були проігноровані відповідачем.
Суд також враховує, що неотримання працівником своїх зароблених грошових коштів - це безумовний стрес для кожної людини, в тому числі і для позивача. За таких обставин, суд вважає беззаперечним, що внаслідок затримки у виплаті належних позивачу виплат при звільненні, враховуючи його скрутне матеріальне становище, спричинене тривалою бездіяльністю відповідача (несвоєчасна виплата заробітної плати), позивач безумовно зазнав моральних страждань.
Враховуючи характер, глибину та розмір душевних страждань, завданих позивачу бездіяльністю відповідача, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн, оскільки, на переконання суду, компенсація моральної шкоди у такому розмірі буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1000,00 грн.
При вирішенні судом питання про судові витрати у справі, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні працівника компенсацією втраченої її частини у зв?язку з інфляцією, про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та про відшкодування моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 97 грн. 00 коп., та середній заробіток за весь період затримки розрахунку 74 967,70 грн.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 1000 грн.
Стягнути з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», адреса 61202, Харківська область м. Харків вул. Ахсарова будинок 2, ЄДРПОУ 31941174.
Суддя Л. В. Калиновська