Справа № 562/1070/24
02 квітня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,
В засіданні приймали участь:
позивач: ОСОБА_2 .
представник позивача: ОСОБА_3
Позивач звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить стягнути з відповідача на її користь не одержані її батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за життя кошти, а саме: страхові виплати та фінансування на постійний сторонній догляд, а також побутове обслуговування в загальному розмірі 15 410, 00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що її батько був особою з інвалідністю першої групи «Б». Встановлено 90% втрати працездатності. Причина інвалідності - трудове каліцтво з ураженням ОРА. ОСОБА_4 перебував на обліку в Здолбунівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області з 10.07.1998 року. Він щомісячно страхові виплати та фінансування на постійний сторонній догляд у розмірі 3 350 грн., побутове обслуговування в розмірі 1 675 грн. За грудень 2022 року до виплати нараховано 5 025 грн., які не виплачені. З січня 2023 року всі виплати були припинені в зв'язку з ліквідацією Фонду соціального страхування. Їх мали виплачувати органи Пенсійного фонду України, для батька ОСОБА_4 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Вказує, що вона неодноразово зверталася і в Здолбунівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області і в ГУ ПФУ в Рівненській області з приводу виплати страхових виплат. Щоразу повідомляли, що проходить реорганізація і необхідно почекати.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько ОСОБА_4 помер. Вона є спадкоємцем першої черги за законом.
Зазначає, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
28.01.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що з 01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 №2620-ІХ, яким не передбачено фінансування потерпілим витрат на постійний сторонній догляд та витрат на побутове обслуговування.
Крім того, 04.05.2023 набрав чинності Порядок організації надання деяких соціальних послуг з догляду та медичних послуг потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 №438. Тобто, з 04.05.2023, особи, яким зокрема здійснювалась виплата на витрати постійного стороннього догляду та на побутове обслуговування будуть отримувати таку допомогу у вигляді надання соціальних послуг, розмір яких буде розраховуватися соціальними працівниками відповідно до оцінювання потреб особи/сім'ї у соціальних послугах протягом п'яти днів на підставі відповідної заяви.
Вважає, що у ГУ ПФУ у Рівненській області не було фактичних та правових підстав для здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за сторонній догляд та побутове обслуговування як особі з інвалідністю першої групи за період з 01.01.2023 по день смерті відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В судовому засіданні 02.04.2025 представник позивача заявив клопотання про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на користь позивача не одержані її батьком ОСОБА_4 за життя кошти, а саме: страхові виплати та фінансування на постійний сторонній догляд, а також побутове обслуговування в загальному за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 в розмірі 10 385, 00 грн. Вказана заява приймається судом до розгляду.
Позивач та її представник у судовому засіданні 02.04.2025 підтримали позов з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подала заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив таке.
Батько позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був особою з інвалідністю першої групи «Б». Встановлено 90% втрати працездатності. Причина інвалідності - трудове каліцтво з ураженням ОРА.
ОСОБА_4 перебував на обліку в Здолбунівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області з 10.07.1998 року та щомісячно отримував страхові виплати та фінансування на постійний сторонній догляд у розмірі 3 350 грн., побутове обслуговування в розмірі 1 675 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_4 помер. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01 січня 2023 року - Уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень того ж Закону вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
З 01 січня 2023 року по 02 березня 2023 року (дата смерті) соціальні виплати для ОСОБА_5 мало виплачувати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Судом встановлено, що на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області нотаріусом зроблено запит про надання інформації про залишок і порядок виплати коштів для ОСОБА_4 .
Листом від 13 квітня 2023 року №01-11-395 повідомлено, що з 01 січня 2023 року виплати щомісячних страхових виплат проводилися Пенсійним фондом України. Нараховані у грудні 2022 року суми за постійний догляд у розмірі 3 350 грн., побутове обслуговування в розмірі 1 675 грн., разом 5 025 грн. не виплачені ОСОБА_4 . Ця заборгованість мала бути профінансована у березні 2023 року. Виплата не проведена через смерть батька позивача.
В листопаді 2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила надати відомості про суми нарахованих та/або виплачених соціальних виплат та фінансування на постійний сторонній догляд, побутове обслуговування для ОСОБА_5 за період з 01 січня 2023 року по 02 березня 2023 року.
Листом від 27 грудня 2023 року їй було повідомлено, що :«розмір щомісячної страхової при 90% стійкої втрати професійної працездатності станом на 01 січня 2023 року складав 8 046,45 грн., а 01 березня 2023 року - 9 546,45 грн.»; « ОСОБА_4 перебував на обліку, як потерпілий від нещасного випадку на виробництві у Здолбунівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області з 10.01.1998 року по 31.12.2022 року та в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01 січня 2023 року»; «у грудні 2022 року щомісячні виплати на постійний сторонній догляд у розмір 3 350 грн. та на побутове обслуговування в розмірі 1 675 грн.»; «у зв'язку з відсутністю оцінки потреб потерпілого, немає підстав для виплат відшкодування витрат на соціальну послугу догляду вдома потерпілому ОСОБА_4 01.01.2023 по 02.03.2023».
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Матеріалами справи стверджується, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини він належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Позивач набула право на отримання страхових виплат, не одержаних її батьком ОСОБА_4 , якому було встановлено втрату професійної працездатності безстроково та встановлено необхідність у постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні. Тому суд вважає, що право позивача на отримання страхових виплат та фінансування на постійний сторонній догляд, а також побутове обслуговування після смерті батька відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги підлягають до задоволенню.
Відповідно до приписів ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені останнім витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 968, 96 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 не одержані її батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за життя кошти, а саме: страхові виплати та фінансування на постійний сторонній догляд, а також побутове обслуговування в загальному розмірі 10 385, 00 грн.
Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 968, 96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ІК 21084076).
Повне судове рішення складене та підписане 07.04.2025.
Суддя О. Левчук