єдиний унікальний номер справи 546/1152/24
номер провадження 2/546/100/25
07 квітня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
установив:
Представниця ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» Носалик Ольга Василівна звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Як вказує представниця позивача, 24 вересня 2018 року між відповідачем та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 1001134975601. Умовами договору було передбачено, що відповідачу надано кредит у сумі 19927,96 грн. Також, умовами договору була передбачена процентна ставка та комісія за користування кредитними коштами. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі встановленому Договором, однак ОСОБА_1 у порушення умов кредитування не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 07 травня 2024 року виникла заборгованість в сумі 46952,36 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 19927,96 грн, процентами - 11315,21 грн, та комісією - 15709,19 грн.
Також, у позові зазначено, що 08 травня 2021 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «ФІНАКО» було укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема до ОСОБА_1 16 липня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНКАО» та ТОВ «ФК «САМРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги, зокрема: до ОСОБА_1 .
Посилаючись на вищевикладені обставини представниця позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 14 листопада 2024 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 10 грудня 2024 року, яке було відкладене на 13 січня 2025 року, 10 лютого 2025 року, 07 березня 2025 року та 07 квітня 2025 року, у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача
У судове засідання 07 квітня 2025 року учасники судового процесу не з'явилися.
27 лютого 2025 року від представниці позивача надійшла заяв про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 126).
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду повернулася повістка з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 66).
Згідно з положеннями ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому, з огляду на положення ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зважаючи на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 підписав Заяву № 1001134975601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Заява) (а.с. 28). Умовами заяви було передбачено, що ОСОБА_1 надається кредит в сумі 19927,96 грн: 15829,00 грн на споживчі цілі, 3798,96 грн для оплати договору страхування та 300,00 грн для оплати разової комісії. Строк кредитування - 24 місяці. Розмір процентної ставки - 12,00%, разова комісія - 300,00 грн. Також умовами Заяви було передбачено, що кредитні кошти надаються шляхом здійснення переказу на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», код отримувача: 2862610937, отримувач: Рижков Р.О.
Також Заява містить Графік платежів, яким передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 667,59 грн. У примітці зазначено, що щомісячна комісія - це плата за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту (в тому числі, але не виключно за надання довідок щодо стану заборгованості по споживчому кредиту, підтвердженням проведених платежів).
Згідно з платіжною інструкцією № TR.31068857.51457.8810 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 19927,96 грн за договором № 1001134975601 (а.с. 7, 73).
До позову було додано Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками до неї (а.с. 31-65), які не містять підпису відповідача
Також позивачем було подано виписки по рахунку ОСОБА_1 , згідно з якими відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 19927,96 грн (а.с. 8-9, 74-75).
Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором № 1001134975601 у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 46952,36 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 19927,96 грн, процентами - 11315,21 грн, та комісією - 15709,19 грн (а.с. 77-78, 79-80)
08 травня 2024 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «ФІНАКО» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1, відповідно до умов якого АТ «ПУМБ» передає права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а ТОВ «ФК «ФІНАКО» зобов'язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором (а.с. 10-16). Відповідно Витягу з реєстру боржників № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1 від 08 травня 2024 року, ТОВ «ФК «ФІНАКО» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001134975601 (а.с. 95).
У подальшому, 16 липня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНАКО» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФІНАКО» передає права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» зобов'язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором (а.с. 17-22). Відповідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 16 липня 2024 року, ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001134975601 (а.с. 24, 26).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав. Однак у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1, 2 ст. 1046 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).
Таким чином судом установлено, що 24 вересня 2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001134975601.
Щодо Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками до неї суд зазначає, що вказані документи не є складовими кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача.
На думку суду, Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може самостійно вносити відповідні зміни в такі умови та правила споживчого кредитування.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та усталеною практикою Верховного Суду. У відповідності до зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, чого однак позивачем зроблено не було.
У той же час вказана обставина не спростовує того, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, який містить інформацію щодо суми кредиту, процентів та комісійної винагороди.
Щодо правомірності нарахування комісії суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIII та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).
Заява містить Графік платежів, яким передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 667,59 грн. У примітці Заяви зазначено, що щомісячна комісія - це плата за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту (в тому числі, але не виключно за надання довідок щодо стану заборгованості по споживчому кредиту, підтвердженням проведених платежів).
Суд зазначає, що надання банком відповідачу послуг щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касового обслуговування щодо споживчого кредиту, які зазначені у кредитному договорі, позивачем не було підтверджено жодним доказом.
Усі інші послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які перелічені у Заяві, є пов'язаними з інформуванням про стан кредитної заборгованості.
Висновок суду базується висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 з подібними правовідносинами.
Таким чином, на думку суду умови Заяви, якими передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в сумі 667,59 грн є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, стороною позивача доведено не було. Таким чином умови кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію (плату за обслуговування кредиту) щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме: нарахована комісія в сумі 15709,19 грн, не підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та дійшовши висновку про нікчемність умов кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію, суд встановив, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1001134975601 від 24 вересня 2018 року в сумі 31243,17 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 19927,96 грн, та заборгованості за відсотками - 11315,21 грн.
Щодо судових витрат
До поданого позову додана платіжна інструкція № 290 від 28 серпня 2024 року про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір по даній справі в розмірі 2422,40 грн було зараховано до Державного бюджету України (а.с. 82).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 31243,17 грн, тобто 66,54 % від суми позову, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1611,87 грн.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 611, 612, 625, 633, 634, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 10, 11, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором № 1001134975601 від 24 вересня 2018 року в сумі 31243 (тридцять одна тисяча двісті сорок три) гривні 17 копійок, з яких: 19927 гривень 96 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 11315 гривень 21 копійка - заборгованість за процентами.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» судовий збір у розмірі 1611 (одна тисяча шістсот одинадцять) гривень 87 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ», місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, оф. 303, м. Київ, 01042, ІКЮО в ЄДРПОУ 43696954.
Представниця позивача - Носалик Ольга Василівна, адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, оф. 303, м. Київ, 01042, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Ю.В. Зіненко