єдиний унікальний номер справи 546/116/25
номер провадження 3/546/70/25
07 квітня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , громадянин України, військовослужбовець, до адміністративної відповідальності протягом року не притягався,
за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №235587 від 01.02.2025 у цей день 01 лютого 2025 року о 00 год. 59 хв. у м. Решетилівка на а/д Дніпро-Решетилівка 164 ОСОБА_1 вживав алкогольне пиво «Львівське» ємністю 0,5 л після зупинки на вимогу поліцейського та до проведення огляду з метою установлення стану алкогольного сп'яніння. Вказані дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як порушення п. 2.10 є) ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
За клопотанням захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Андрешкова О.Д. судове засідання, яке було призначене на 07 березня 2025 року було відкладене на 07 квітня 2024 року.
Постановою суду від 01 квітня 2025 року було задоволено клопотання захисника Андрешкова Олександра Дмитровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
07 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання захисника Андрешкова О.Д. про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Дане клопотання обґрунтоване тим, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 та не повідомили про причини його зупинки. Указане повністю узгоджується із Рішенням від 15 березня 2019 року Верховного суду у справі № 686/11314/17, де зазначено, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть запиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. Також захисник зазначив, що додані до матеріалів справи відеозаписи лише фіксують вчинення патрульним певних дій, спрямованих на провокацію відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що є грубим порушення п. 5 Інструкції. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення було складено о 02 год 25 хв 38 с, натомість наявні в матеріалах справи відеозаписи завершуються о 02 год 17 хв 47 с. Тобто відеофіксація виконання службових обов'язків не здійснювалась повністю і припинилась до завершення виконання таких службових обов'язків, що також є порушенням п. 5 Інструкції. Зокрема, поліцейський не повідомив, що ведеться відеофіксація. Крім того, захисник зазначив, що співробітники патрульної поліції, встановивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виявивши в нього ознаки стану алкогольного сп'яніння були зобов'язані повідомити про такі обставини спеціалізований орган, а саме Військову службу правопорядку. Поміж тим, як зафіксовано на відеозаписі, який було додано до матеріалів справи, о 00 год 59 хв 59 с ОСОБА_1 повідомляє співробітників патрульної поліції, що він їде до дружини оскільки в неї тяжкі пологи та його відпустили зі служби на два дні, тому одразу як з'явилась можливість він одразу сів за кермо та поїхав. Тільки після цієї інформації і розуміння того, що водій дійсно поспішає, співробітник патрульної поліції починає вчиняти провокативні дії та пропонує пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння. Окрім того, перед озвученням пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння співробітник патрульної поліції не виконав свій обов'язок, щодо повідомлення водію ознак знаходження у стані сп'яніння, тому вимога поліцейського була незаконною. Лише згодом о 01 год 00 хв співробітник патрульної поліції каже про якісь ознаки сп'яніння і говорить: «Перегар чути, глаза стєклянні», однак чинне законодавство, а саме Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» не містить таких ознак алкогольного сп'яніння. Захисник просив звернути увагу суду на те, що о 01 год 09 хв 03 с співробітник патрульної поліції після пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння від якого водій не відмовлявся каже останньому наступне: «ви можете відмовитись від проходження огляду на місці, можете відмовитись від проходження огляду в лікарняному закладі» при цьому після цих слів поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 наслідки такої відмови. Протягом усієї розмови жоден зі співробітників патрульної поліції не згадав про приписи ст. 266-1 КУпАП і навіть не намагався викликати Військову службу правопорядку, яка в даному випадку і повинна проводити огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. Натомість, розуміючи, що співробітники патрульної поліції порушують чинне законодавство, ОСОБА_1 о 01 год 09 хв 15 с повідомив, що оскільки він є військовослужбовцем, то просить співробітників поліції викликати ВСП. При цьому співробітник патрульної поліції о 01 год 09 хв 58 с перепитує водія чи дійсно він хоче щоб викликали службу військового правопорядку, та намагається уникнути такого виклику, хоча як передбачає ч. 3 ст. 266-1 КУпАП виклик спеціалізованого органу у даному випадку Військової служби правопорядку не залежить від бажання військовослужбовця і в будь-якому випадку повинна бути викликана. Також, захисник звернув увагу суду на те, що на доданому до матеріалів справи відеозаписі о 01 год 11 хв 12 с співробітник патрульної поліції до проведення огляду на стан сп'яніння вже стверджує що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, на що водій декілька разів сказав, що чекає ВСП. Натомість о 01 год 17 хв 33 хв співробітник патрульної поліції у стверджувальній формі каже: « ОСОБА_2 , огляд на місці Ви не проходите, в лікарняний заклад відмовляєтесь їхати», спонукаючи водія до вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП шляхом відмови, на що ОСОБА_1 відповів, що не відмовляється. Після цього співробітник патрульної поліції просить водія вийти із машини для того, щоб вони проїхали в лікарняний заклад, на що ОСОБА_1 поставив питання про Військову службу правопорядку. У відповідь на це співробітник патрульної поліції сказав, що вони викличуть (тобто ще не викликали) Військову службу правопорядку і сьогодні, колись вона буде. Окрім того, співробітник патрульної поліції ставить взагалі незрозуміле з точки зору приписів КУпАП та самої статті 266-1: «А що Вам дасть щас ВСП?». Вказане свідчить, що поліцейський або не знає приписів законодавства або свідомо їх намагається порушити. Розуміючи, що співробітники патрульної поліції, постійно схиляють його до відмови від проходження від огляду на стан алкогольного сп'яніння, та чинять неправомірні дії ОСОБА_1 був дуже обурений, ще раз запитав чи відсторонено його від права керування та чи буде відносно нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, на що співробітник поліції відповів, що його дійсно відсторонено і відносно нього буде складено протокол. Після цього ОСОБА_1 взяв залізну бляшанку якоїсь речовини та зробив декілька ковтків. Згодом о 01 год 17 хв співробітник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що його прохання виконано і вони викликали Військову службу правопорядку. При цьому, як в подальшому вбачається о 01 год 46 хв 14 с співробітник патрульної поліції так і не дочекавшись співробітників Військової служби правопорядку, починає повідомляти ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладене, співробітники патрульної поліції, які складали протокол серії ЕПР № 235587 та додані до нього матеріали грубо порушили приписи ч. 3 ст. 266-1, у зв'язку із чим складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним та допустимим доказом в силу імперативних приписів зазначеної статті. В свою чергу водій розуміючи, що всі дії співробітників патрульної поліції є незаконним багаторазово їх просив дотримуватись процедури однак такі прохання були проігноровані.
Також захисник вказав, що твердження поліцейських щодо того, що рідина яка була в залізній банці з якої випивав ОСОБА_1 є алкогольним пивом «Львівське», засноване лише на їх власних припущеннях і не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, що в свою чергу свідчить про порушення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, захисник зазначив, що в протоколі серії ЕПР № 235587 поліцейський вказав, що водій ОСОБА_1 порушив п. 2.10. є) ПДР, однак в Правилах дорожнього руху п. 2.10. є) вказано, що в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Натомість вказане не відповідає дійсності оскільки матеріали справи те містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив або був причетний до якоїсь дорожньо-транспортної пригоди.
Захисник зазначив, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а. с. 38 - 44).
До клопотання захисника про закриття провадження у справі були додані письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначено, що 01 лютого 2025 року він рухався по а/д Дніпро-Решетилівка без порушення будь-яких правил дорожнього руху. Він помітив, що транспортний засіб, який рухався позаду нього, набирає швидкість, тому ОСОБА_1 змістився праворуч. Як виявилося у подальшому позаду нього рухався патрульний автомобіль. ОСОБА_1 зупинили без будь-якої зрозумілої для нього причини. Поліцейський не повідомив про причину зупинку та безпідставно запитав чи не вживав ОСОБА_1 спиртні напої, на що останній відповів, що дуже втомлений, оскільки тільки виїхав з позиції в Курській області, та дуже поспішає до дружини у Дніпропетровську область, яка знаходилась у реанімації із тяжкими пологами. Коли ОСОБА_1 вчергове відповів, що не вживав спиртні напої поліцейський повідомив про необхідність пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 повідомив, що не відмовляється від проходження огляду, а лише хоче, щоб приїхали працівники Військову службу правопорядку. Однак на неодноразові прохання ОСОБА_1 викликати ВСП поліцейські постійно повторювали, що відносно нього буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення та що він може відмовитись від проходження огляду. На чергове запитання ОСОБА_1 чи відсторонений він від керування поліцейський відповів, що так. На запитання чи буде складений стосовно нього протокол поліцейський відповів, що так, після чого ОСОБА_1 взяв бляшанку безалкогольного пива та зробив декілька ковтків. Після цього поліцейський повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде складений протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Один зі співробітників патрульної поліції повідомив ОСОБА_1 , що він порушив п. 2.10. є) Правил дорожнього руху, хоча учасником ДТП ОСОБА_1 не був.
ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП слід закрити (а. с. 46 - 47).
У судове засідання 07 квітня 2025 рокуособа, яка притягається до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 та його захисник Андрешков О.В. не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (а. с. 30).
Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 07.04.2025 судове засідання 07.04.2025 не проводилося в режимі відеоконференції, оскільки захисник Андрешков О.Д. був відсутній в мережі та не відповів на телефонний дзвінок (а. с. 48).
У зв'язку із відсутністю учасників розгляду даної справи фіксування судового процесу не здійснювалося.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень частини 2 статті 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за статтею та 130 КУпАП не є обов'язковою. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу з огляду на положення ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП органом, який ініціював притягнення особи до адміністративної відповідальності, було подано до суду наступні докази:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 235587 від 01 лютого 2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, в якому зафіксовано: дату, час, місце і суть вчиненого правопорушення (а.с. 1);
DVD-диск із відеозаписами порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 (а.с. 11).
За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Норми статті 280 КУпАП визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, вивчивши та детально проаналізувавши матеріали даної справи, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, на засадах змагальності і диспозитивності та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Щодо твердження захисника Андрешкова О.Д. про те, що працівниками поліції грубо порушено вимоги статті 35 Закон України «Про Національну поліцію» в частині безпідставного зупинення транспортного засобу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частин 1, 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
У свою чергу поліцейським на 02. хв. 00 с. відеофайлу 0000000_000000_20250201005836_0068 ОСОБА_1 було повідомлено, що водій «хватає обочину та чуть не злетів у кювет».
Тобто, працівником поліції не було зазначено конкретну причину зупинення транспортного засобу відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та не указано, який саме пункт Правил дорожнього руху було порушено ОСОБА_1 .
Між тим, на думку суду, указана обставина не дає підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, так як причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення у даній справі.
Суд не приймає посилання захисника на постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, оскільки правовідносини указаної справи не є релевантними даній і стосувалися питання неправомірності вимоги посадової особи Управління патрульної поліції до позивача про пред'явлення документів.
Щодо зауважень захисника Андрешкова О.Д. про те, що відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не може бути взятий судом до уваги в якості доказу, оскільки не є безперервним, що суперечить вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису №1026, не містить часу та дати, коли це відео було здійснено, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВСУ від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Оглянутий судом відеозапис складається з декількох відеофайлів тривалістю по 5 хвилин, про що також зазначено у довідці Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а. с. 10). Дані відеофайли беззаперечно підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Суд вважає, що відсутність повного запису не свідчить про недійсність окремих файлів, якими встановлені певні обставини, які підлягають доказуванню. Тому суд приймає до уваги доданий диск із відеозаписом в якості доказу.
Суд не приймає твердження захисника про те, що працівником поліції не було повідомлено ОСОБА_3 про відеофіксацію, оскільки із відеофайлу 0000000_000000_20250201010336_0070 (04 хв. 47 с.) судом установлено, що працівником поліції було повідомлено про те, що ведеться відеофіксація.
Указаний відеофайл свідчить і про обізнаність ОСОБА_1 про ведення працівником поліції відеофіксації, оскільки на 03 хв. 13 с. ОСОБА_1 просить працівника поліції відключити камеру.
Щодо твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника про порушення працівниками поліції приписів ст. 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із тим, що не було викликано Військову службу правопорядку суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до положень частин 1- 3 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Тобто, передбачена зазначеною статтею процедура проходження огляду на стан сп'яніння застосовується щодо військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
У свою чергу ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції у м. Решетилівка на а/д Дніпро-Решетилівка 164, що свідчить про його перебування за межами військової частини. Більше того, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких чітко зрозуміло, що в день та час складання адміністративного протоколу, він не виконував обов'язки військової служби та відповідно не знаходився на території військової частини.
За таких обставин ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, несе відповідальність на загальних підставах.
Щодо нероз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП, у тому числі ст. 63 Конституції України суд зазначає наступне.
Так, відповідно до абзацу 4 статті 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Даної вимоги працівником поліції дотримано не було.
Однак суд звертає увагу, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності у даному провадженні була надана можливість у повній мірі реалізувати свої права, зокрема щодо права користуватися юридичною допомогою адвоката та надати свої пояснення.
З огляду на викладене, дане порушення вимог КУпАП не свідчить про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення як доказу.
Однак суд вважає слушними доводи сторони захисту щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як порушення п. 2.10 є) Правил дорожнього руху.
Відповідно до вимог пункту 2.10 є) Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Між тим матеріали справи не містять доказів того, що водій ОСОБА_1 вживав алкогольні напої після дорожньо-транспортної пригоди.
Диспозиція ч. 4 ст. 130 КУпАП встановлює юридичну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Судом ураховується, що на відеофайлі «L_20250201005846_142» зафіксовано, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений патрульними поліцейськими з допомогою проблискових маячків. На відеофайлі «0000000_000000_20250201010336_0070» з 02 хв 05 с зафіксовано, що поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці з використанням спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 не надав відповіді. У подальшому з 04 хв 03 с відеофайлу «0000000_000000_20250201010336_0070» зафіксовано, що поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці чи в медичному закладі, на що ОСОБА_1 також не відповів ні згодою, ні відмовою. Як установлено із відеофайлу 0000000_000000_20250201011247_0281C (01 хв. 30 с. - 02 хв. 30 с.) ОСОБА_1 запитує чи його відсторонено від керування та чи було викликано ВСП. Отримавши ствердні відповіді він запитує чи може тепер пити пиво, на що працівник поліції повідомив, що той має пройти огляд на стан сп'яніння і знову запитує чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння. Лашкул зазначив «Ви мене отстранили» і почав пити пиво (з його слів) із металевої банки. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що від проходження огляду він не відмовлявся.
Проаналізувавши долучений до матеріалів справи відеозапис, зокрема те, що працівниками поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який уникав проходження такого огляду, хоча прямо про це не зазначав, що свідчить саме про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а також те, що ОСОБА_1 почав вживати пиво тільки після фактичної відмови від проходження такого огляду та після того, як з'ясував, що він відсторонений від керування транспортним засобом, суд вважає, що у даному випадку дії ОСОБА_1 мали б бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно пункту 6 розділу І цієї Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Частинами 1, 2 статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 у справі про строки адміністративного затримання зазначив, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
Відповідно до пункту 3.6 цього рішення Конституційного Суду України відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Отже, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не буде порушувати його права та погіршувати його становище.
За загальними правилами ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обираючи вид стягнення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не установлено.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До протоколу про адміністративне правопорушення було долучено копію посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , згідно з яким строк дії посвідчення сплив 21 серпня 2024 року (а.с. 2-4).
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала та не можна застосовувати оплатне вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Таким чином, у даному випадку неможливо застосувати до ОСОБА_1 вид стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки останній на момент вчинення правопорушення такого права не мав.
Ураховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відсутності обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність особи, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Враховуючи вищезазначену норму закону, та виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративні правопорушення в розмірі 605,60 грн належить стягнути із ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, та керуючись ст. 33, 130, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч.1 ст. 130 КУпАП.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави.
Реквізити для сплати штрафу - Отримувач коштів: ГУК Полтав.обл./Полтавська/21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37959255; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA048999980313050149000016001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Реквізити для зарахування судового збору - Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити, що відповідно до положення частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що згідно частин 1, 2 статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя Ю.В. Зіненко