Справа № 545/2281/24
Провадження № 2/545/132/25
"27" березня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Цибізової С.А.,
з участю секретаря - Гречко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері, -
Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері, обґрунтовуючи тим, що з відповідачем у період з 04.06.2008 по 17.06.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02.06.2018 визначено місце проживання дитини з батьком. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача з моменту розірвання шлюбу, самостійно виховує дитину без участі матері, яка працює за кордоном, періодично телефонує дитині. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері, необхідне для отримання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та для забезпечення безпеки неповнолітньої дитини, її належного виховання та навчання.
Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері ОСОБА_2 .
Позивач у судове засідання не з'явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. У вступній промові надавав пояснення, що дитину виховує та утримує сам, мати дитини проживає за кордоном, участі у вихованні та утриманні не бере, як приїжджає то бачиться з дитиною десь раз на пів року, раз на рік, іноді спілкуються по телефону. Перешкод матері у спілкування з дитиною не чинилось.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_4 своєї дочки ОСОБА_3 без участі матері.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про час та дату судового засідання шляхом надсилання судових повісток на адресу реєстрації, відзив на позов не надала, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи без участі не надав.
Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області у судовому засіданні зазначила, що мати дитини знаходиться за кордоном, коли приїхали на комісію, то ОСОБА_5 відмовилася виходити на контакт взагалі, повідомила, що не заперечує щодо самостійного виховання батьком дитини, оскільки має іншу сім'ю. Комісією встановлено, що ОСОБА_5 не займається вихованням дитини. Позовні вимоги підтримала та не заперечувала щодо їх задоволення.
Суд заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що сторони у період з 04.06.2008 по 17.06.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі якій було розірвано рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17.06.2015 (а.с.11).
Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02.06.2016 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком та встановлення графіку спілкування задоволено частково; визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та встановлення графіку побачень з дитиною задоволено частково; встановлено графік спілкування матері ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме кожної суботи місяця з 9-00 год. до 18-00 год. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.16-19).
Рішенням виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 18.11.2024 №116 затверджено висновок служби у справах дітей виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району щодо підтвердження факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с.78)
Службою у справах дітей виконавчого комітету Терешківської сільської ради разом із представником КУ «ЦНСП Терешківської сільської ради» здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Умови задовільні та відповідають санітарно-гігієнічним вимогам утримання приміщень. Для дитини створені належні умови розвитку, навчання та відпочинку.
Висновком встановлено, що мати, ОСОБА_2 , на даний час перебуває і працює за кордоном у Чехії. За місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , не проживає. Навчально-виховним процесом дитини не цікавилась, жодного разу не була в коледжі, куратору групи не телефонувала. Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на повному забезпеченні батька ОСОБА_1 і на даний момент проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вищезазначеного висновку виконавчий комітет Терешківської сілської ради як орган опіки та піклування, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей, вважає доцільним підтвердження факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.79-80).
З повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 29.11.2024 №19-83154/18/24-Вих вбачається, що ОСОБА_6 перетинала державний кордон України, зокрема, 20.09.2022 напрям виїзд, 14.04.2023 -в'їзд; 21.05.2023 виїзд, 18.10.2023 в'їзд; 31.10.2023 виїзд, 09.01.2024 в'їзд; 19.03.2024 виїзд, 09.09.2024 в'їзд; 02.10.2024 виїзд, 12.10.2024 в'їзд та 17.10.2024 виїзд (а.с.100).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що являється хрещеною матір'ю ОСОБА_3 . Зазначила, що з позивачем знайомі з дитинства. У 2016 році ОСОБА_5 покинула дитину і поїхала за кордон. ОСОБА_1 самостійно виховує дитину. ОСОБА_5 приїжджала на 30 хв до дитини, коли їй було 7-8 років. З 7 до 15 років бачила її разів 5 біля дитини, а потім взагалі не бачила. Востаннє ОСОБА_5 бачила до війни.
Неповнолітня ОСОБА_3 у судовому засіданні в присутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повідомила суду, що після розлучення батьків у 2015-2016 році проживає з батьком, який піклується про неї, оплачує навчання, лікування, проводить вільний час. З матір'ю не спілкується дуже давно, оскільки та проживає за кордоном. Востаннє бачилися восени 2024, коли вона приїздила до своєї хворої матері, при зустрічі просто привіталися. По телефону з матір'ю не спілкується. Батька мобілізували 28.02.2025, він перераховує кошти, але їх вистачає лише на проїзд. Обставини які перешкоджають матері виконувати свої батьківські обов'язки, як то хвороба, їй невідомі.
Згідно з наданою суду медичною документацією неповнолітня ОСОБА_3 має відповідні захворювання.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1).
Згідно ст.15 СК України Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання. Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені в статтях 150, 151 СК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За вимогами ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.5,6 ст.119 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Перелік фактів, що мають юридичне значення які можуть бути встановлені судом визначений ч.1 ст.315 ЦПК України. Такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до положень ч.2 ст.315 ЦК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У даній справі позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері, з метою отримання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан який триває і досі.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно з п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, а саме: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 по справі №201/5972/22 зазначила, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Зроблено висновок про те, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Зазначено, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч.1 ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Положеннями ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» предбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Таке унормування зумовлене обставинами, за яких такий передбачений законом вичерпний перелік підстав не враховував усіх наявних життєвих ситуацій, коли особа самостійно виховує дитину (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов'язки з виховання та утримання дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов'язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).
Схожі за змістом висновки викладені 12 лютого 2025 року в ухвалі Верховного Суду у справі №127/3622/24.
Отже, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм матеріального та процесуального права, враховуючи, закріплений в сімейному законодавстві принцип невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду для цілей визначених ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можливо коли особа самостійно виховує дитину з інших підстав, які прямо не визначені в ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку» та за умови, що такі підстави пов'язані із об'єктивною неможливістю іншим з батьків виконувати свої батьківські обов'язки, наприклад, тривала хвороба, зникнення безвісти до визнання судом безвісно відсутніми, перебуванення на тимчасово окупованій території, тощо.
Під час розгляду справи в суді не встановлено, що інший з батьків - ОСОБА_5 позбавлена фактичної змоги виконувати свої батьківські обов'язки.
Встановлено, що ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки не позбавлена, пребуває за кордоном, періодично приїжжджає на територію України, має телефонний зв'язок з дитиною та органами опіки.
Відомості про те, що ОСОБА_5 зникла, фактично перебуває на окупованій території, має захворювання або про інші обставини, що об'єктивно перешкоджають їй виховувати та утримувати дитину в матеріалах справи, зокрема, у висновку органу опіки та піклування, відсутні. А тому, суд вважає висновок органу опіки та піклування таким, що не може бути підставою для визнання судом факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері.
Таким чином, докази на підтвердження об'єктивних обставин за яких мати дитини була б позбавлена можливості спілкування, виховання та утримання неповнолітньої доньки суду не надано.
Відповідно до положень ст.164,165 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою звернення з позовом до суду про позбавлення батьківських прав, зокрема, одним з батьків, органом опіки та піклування або дитиною яка досягла чотирнадцяти років.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері є необґрунтованими та в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері - відмовити
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. А. Цибізова