Дата документу 07.04.2025Справа № 554/4655/25
Провадження № 2/554/2945/2025
07 квітня 2025 року Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Чуванова А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до мого провадження надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції від 23.10.2015 року, актовий запис № 1733; неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати із позивачем ОСОБА_1 .
Зазначену позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме: позовна заява, зокрема, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору; до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач, посилаючись на те, що сторони мають спільного сина, не обґрунтувала позовні вимоги про визначення місця проживання сина, не зазначила та не долучила доказів на підтвердження всіх обставин.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) зазначено, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Окрім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, - обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 передбачено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Суд звертає увагу, що у разі визначення чинним законодавством позасудового порядку врегулювання спору, учасники цивільних правовідносин повинні його дотримуватися. Разом із тим, позивачем не зазначено, що ним перед відповідними органами ініціювалося питання щодо визначення місця проживання дитини та такими органами прийнято рішення, яке на думку позивача порушує його права та інтереси, тобто свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в судовому порядку.
Таким чином, у позовній заяві не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, які не взаємопов'язані між собою та регулюються різними нормами права. Також, в позовній заяві не зазначено, чи зверталась позивач до органу опіки та піклування, чи наявний висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з позивачем, не залучено як третю особу відповідний орган опіки та піклування.
Також, суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020 року зазначається, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, а не окремим позовом. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Так, у пред'явленій позовній заяві позивач звертає увагу суду на ті обставини, що спір між ним та відповідачем щодо місця проживання їх спільного сина, відсутній.
Поряд з цим, у прохальній частині позову просить суд визначити місце проживання сина разом з нею, проте, згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, у позовній заяві позивач посилається на відсутність спору про місце проживання сина, у той же час, прохальна частина позову містить вимогу про визначення місця проживання сина разом з позивачем.
Окрім того, за подання заяви немайнового характеру п.1.2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору для фізичної особи в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.). Позивач не сплатила судовий збір за вимогу про визначення місця проживання дитини.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, про що його повідомити.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Чуванова