Дата документу 07.04.2025Справа № 554/16883/14-к
Провадження № 1-кс/554/5023/2025
07 квітня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання старшої слідчої слідчого відділу Управління СБ України в Полтавській області майора юстиції ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014170000000104 від 11.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Досудовим розслідуванням встановлено, щоз 7 квітня 2014 року на території Донецької області створена та діє до цього часу терористична організація «Донецька народна республіка» (далі - ДНР), тобто стійке об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності.
Основною метою створення та діяльності ДНР є зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «Донецька народна республіка» на території Донецької області та його подальшого виходу зі складу України в порушення порядку, встановленого ст.ст. 2, 73 Конституції України.
На території України учасники даної терористично організації займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, захопленням адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, збройне протистояння правоохоронним органам і Збройним силам України, фізичним знищенням їх особового складу та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.
Вказана терористична організація, у відповідності до мети її створення, є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.
З метою вчинення злочинів керівництвом та членами терористичної організації ДНР розроблений, доведений до відома та схвалений усіма співучасниками детальний план їх вчинення.
Після чого між учасниками терористичної організації, були розподілені функції (ролі), що базувалися на специфічних навиках та соціальному статусі кожного зі співучасників. Розподіл функцій між співучасниками був спрямований на досягнення єдиного протиправного плану вчинення злочинів терористичною організацією ДНР.
В цілому, для діяльності зазначеної злочинної організації була характерна стабільність складу, стійкі зв'язки, насильницька та корислива спрямованість дій учасників, єдність їх намірів щодо протиправних дій, тотожність способу здійснення злочинних посягань, попередня та чітка розробка єдиного плану вчинення злочинів, розподіл ролей між учасниками та ретельна їх підготовка.
Кожний із учасників злочинної організації, незалежно від відведеної йому ролі, був обізнаний щодо загальних її цілей та окремих осіб, які діяли за їх вказівкою, і проявляв бажання сприяти їх досягненню та безпосередньо брав участь у вчиненні злочинів.
На керівників блоків покладається організація, керівництво діями та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників підрозділів, що входять до їх складу.
При цьому на керівників та учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройних нападів та опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України.
У свою чергу, на представників політичного блоку покладаються організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до терористичної діяльності, чим також забезпечується існування такої терористичної організації.
ДНР має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- створення так званих органів державної влади ДНР та організація їх діяльності;
- видання так званих нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади; організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «Донецька народна республіка»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації ДНР з метою схиляння його до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з терористичною організацією ЛНР та її керівниками з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності терористичної організації ДНР, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «Донецької народної республіки», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку ДНР (не передбачених законом збройних формувань) для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників ДНР транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
Разом з тим, на учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань), відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- організація та ведення збройних нападів та здійснення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
- організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників ДНР, з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку ДНР (не передбачених законом збройних формувань) та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, об'єктів цивільної та військової інфраструктури; вчинення терористичних актів та диверсій на території України; захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброї, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво інженерних (фортифікаційних) укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;
- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконних референдумів на території Донецької області, в тому числі щодо визнання суверенітету незаконного державного утворення «Донецька народна республіка», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
- організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;
- організація виробництва, налагоджування ремонту зброї та бойових припасів, створення військово-промислового комплексу ДНР тощо.
Вказане свідчить про те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» - «ДНР» є терористичною організацією, яка здійснює цілеспрямовану суспільно-небезпечну діяльність.
Тобто, для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної ДНР були створені не передбачені законами України збройні формування, які мали організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, були озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також тяжке військове озброєння та військову техніку.
Крім того, у вказаних незаконних формуваннях був визначений механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких злочинів.
Зазначені збройні формування терористичної організації ДНР дислокувалося в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.
Упродовж першої половини квітня 2014 року члени терористичної організації ДНР, з використанням автоматичної вогнепальної зброї, здійснили захоплення адміністративних будівель установ державної влади України у ряді міст Донецької області.
Зважаючи на наявність реальної загрози життю і безпеці громадян України, інтересам суспільства та держави, з метою припинення протиправної діяльності вказаної злочинної організації на території Донецької та Луганської областей, 14 квітня 2014 року виконуючим обов'язки Президента України - Головою Верховної ради України ОСОБА_7 підписано указ № 405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", чим розпочато антитерористичну операцію (далі - АТО) на сході України.
В подальшому, упродовж квітня 2014 року - листопада 2016 року члени терористичної організації ДНР, із застосуванням артилерійських установок, систем реактивного залпового вогню, зенітно-ракетних комплексів, вогнепальної зброї, шляхом здійснення вибухів, підпалів та обстрілів, які створювали небезпеку для життя та здоров'я людей, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, здійснили збройне незаконне захоплення частини території Донецької області.
24.02.2018 року набрав чинності закон № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", який 18 січня 2018 року прийнято ВР України, 20 лютого 2018 року підписано президентом України та 23.02.2018 року опубліковано його текст в газеті "Голос України". Цей закон визначає державну політику України щодо тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.
Згідно із зазначеним законом, протидія російській агресії замість "антитерористичної операції" буде називатися "забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях". Проведення операції Об'єднаних сил передбачене виконанням зазначеного Закону.
Також, президент України - Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей»», яким вводиться в дію рішення Ради національної безпеки та оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Крім того, глава держави підписав Наказ Верховного Головнокомандувача ЗС України «Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей». Згідно цього Наказу, з 14.00 год. 30 квітня 2018 року розпочалася операція Об'єднаних сил (далі ООС) із забезпечення національної безпеки і оборони. Вона здійснює оперативне керівництво об'єднаними силами на території проведення військової операції на сході України, - замість штабу АТО .
Встановлено, що на початку травня 2014 року ОСОБА_6 , поділяючи погляди та мету створення ДНР, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, прийняв рішення добровільно вступити до лав вказаної терористичної організації.
У цей же період ОСОБА_6 , з метою виконання покладених на нього обов'язків по охороні блокпосту бойовиків, отримав від представників ДНР вогнепальну зброю - пістолет Макарова та набої до нього.
У подальшому, упродовж травня-липня 2014 року ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у складі незаконного збройного формування систематично здійснював озброєне чергування на підконтрольній бойовикам території, а саме на блокпості «Берег», розташованому поблизу магазина «Берег» по вул. Лидице м. Слов'янськ Донецької області.
Окрім того, ОСОБА_6 , будучи активним членом терористичної організації, разом із іншими її членами, неодноразово здійснював патрулювання вулиць Полярна та Володарського міста Слов'янськ Донецької області, під час яких виявляв та затримував осіб, які негативно відносяться до діяльності ДНР та забезпечував, контрольно-пропускний режим у вказаній частині міста в нічний час.
Вина підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме: рапортом співробітника відділу ЗНД УСБУ в Полтавській області від 11.11.2014 щодо виявлення кримінального правопорушення, поясненнями ОСОБА_6 , заявами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо протиправної діяльності ОСОБА_6 , протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 11.11.2014, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 11.12.2014 та ОСОБА_9 від 05.12.2014, а також протоколами огляду речей та документів від 16.11.2014 та 24.12.2014.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
На даний час діяльність терористичної організації ДНР не припинена. Частина території Донецької області, де діють терористи та де підозрюваний переховується від правосуддя, тимчасово не підконтрольна правоохоронним та органам влади України.
Згідно інформації оперативного підрозділу Управління СБ України в Служби безпеки України - 3 відділу ГВ ЗНД Управління, наданої на виконання доручення слідчого, наразі громадянин України ОСОБА_6 , перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме в м. Донецьк.
Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207 VII, тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія, далі - ТОТ) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України від 15.04.2014 року №1207 VII датою початку окупації території України, що входить до складу Донецької області, є 07.04.2014 року.
Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Зокрема, Указом Президента України від 07.02.2019 року №32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» визначено, що до переліку тимчасово окупованих територій Донецької області відноситься м. Донецьк, та низка інших населених пунктів Донецької області.
Станом на жовтень 2023 року вказані населені пункти Донецької області залишаються тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Так, ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Підставою обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 переховується від слідства та суду.
Слідство переконане, що з метою запобігання спробам ОСОБА_6 ухилитися від слідства, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні або продовжити злочинну діяльність, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід - тримання під вартою.
ОСОБА_6 фізично здоровий, спеціального лікування не потребує.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та прохала його задовольнити.
Адвокат заперечував щодо задоволення клопотання.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку про задоволення клопотання.
11.11.2014 о 13 год. 25 хв. ОСОБА_6 затримано слідчим відділом СВ Управління СБ України в Полтавській області в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
12.11.2014 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю, м.Слов'янськ Донецької обл., українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючому, одруженому, раніше не судимому, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
13.11.2014 слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
24.12.2014 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава підозрюваному ОСОБА_6 скасовано обраний запобіжний захід у зв'язку з виконанням домовленостей в межах Мінського Протоколу за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану президента України ОСОБА_10 від 5 вересня 2014 року щодо здійснення обміну полонених військових формувань України та цивільних заручників, а також затриманих членів незаконних збройних формувань терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР».
Надалі, ОСОБА_6 вручено повістки про виклик для проведення слідчих дій на 29.12.2014, 31.12.2014 та 05.01.2015. Проте, підозрюваний до органу досудового слідства не з'явилася та не повідомив про причини своєї неявки. На даний час місце знаходження ОСОБА_6 слідству не відоме, підозрюваного оголошено у розшук.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, слідчий судді, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленні волі строком п'ятнадцяти років з конфіскацію майна або без такої.
Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.
Об'єктом злочинів проти основ національної безпеки є суспiльнi відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної i правової держави (ст. 1 Конституції України).
Слідчий суддя дійшов до висновку про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-
Клопотання старшої слідчої слідчого відділу Управління СБ України в Полтавській області майора юстиції ОСОБА_5 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014170000000104 від 11.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1