Справа № 308/4881/25
07 квітня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025078030000193 від 09.03.2025, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Нижньогірський Нижньогірського району, АР Крим, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, розлученої, не працюючої, з середньою освітою, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
08.03.2025 близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час раптово виниклого конфлікту між нею та ОСОБА_4 , своєю правою рукою вирвала ручку з вхідних дверей, які ведуть до вказаної квартири, та з метою нанесення тілесних ушкоджень кинула її в обличчя ОСОБА_4 , в результаті чого спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах правої орбітальної ділянки з переходом на праву щоку, садно в ділянці вилиці по центру справа.
Дані тілесні ушкодження мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше як шість днів і за цією ознакою згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Отже, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст.125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
04.04.2025 Ужгородською окружною прокуратурою подано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у якому міститься клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваної ОСОБА_3 , складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- письмова заява потерпілої ОСОБА_4 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- матеріали кримінального провадження.
Як видно з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчинених кримінального правопорушення (проступку).
Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 17, ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження.
Установлені органом досудового розслідування і викладені судом обставини не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідна з розглядом обвинувального акту за її відсутності.
Окрім того, обвинувачена ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.
Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України,не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Суд уважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Суд вважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченої, яка раніше не судима, має середню освіту, тяжкості вчиненого кримінального проступку, відсутності відомостей про завдану матеріальну шкоду, як і її відшкодування, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, як і обставини, що пом'якшують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді громадських роботів.
Зазначене судом покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченої. Суд урахував, що за учинення інкримінованого кримінального проступку передбачено і інший більш м'який вид покарання - штраф, але на думку суду, такий вид покарання, ураховуючи те, що обвинувачена не працює, хоча і отримала середню освіту, буде обтяжливим для останньої.
На думку суду, залучення обвинуваченої до праці буде достатнім стимулюванням для створення процесу позитивних змін, які відбуваються в свідомості обвинуваченої та створять готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Крім того, такий вид покарання застосується через органи пробації, якими передбачено проходження пробаційних програм, які передбачені для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, і що надасть можливість ОСОБА_6 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення нею повторних кримінальних правопорушень.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України до ОСОБА_6 не може бути застосовано відбуття покарання з іспитовим строком.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.
Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт строком на 60 (шістдесят) годин.
Контроль за виконанням покарання ОСОБА_3 у виді громадських робіт покласти на відповідний уповноважений орган з питань пробації.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_7