Справа № 307/4846/24
Провадження №1-кп/307/322/24
Закарпатської області
07 квітня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження №12024071160000675 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Королево Виноградівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, вдівця, не працює, особи з інвалідністю ІІІ групи, судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, діючи умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті вчинити збут боєприпасів та вибухових пристрої, усвідомлював вимоги законодавства України про те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, а, відтак, усвідомлював порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, вимог п. а "Спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна", затвердженого постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" №2471-ХІІ від 17 червня 1992 року, п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 15 жовтня 1992 року.
Так, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що бойові припаси відносяться до речей які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно придбав бойові припаси у вигляді 72 мм пострілу ПГ-7С до протитанкового гранатомету РПГ-7 з маркуванням "613-9-76Л, ПГ-7С254-28-76 РНДСИ-К643-75, ЗВ-7Г42-М-2-76" та гранати "Ф1".
В подальшому, ОСОБА_4 , 07 вересня 2024 року, близько 07 години 20 хвилин, знаходячись в с-щі Буштино, по вул. Травневій, біля магазину "Вікторія", діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно носив, зберігав та збув за грошові кошти в сумі 10 000 гривень бойові припаси у вигляді 72 мм пострілу ПГ-7С до протитанкового гранатомету РПГ-7 з маркуванням "613-9-76Л, ПГ-7С254-28-76 РНДСИ-К643-75, ЗВ-7Г42-М-2-76" та гранати "Ф1", які відносяться до категорії боєприпасів, ОСОБА_6 , з яким мав попередню домовленість, та який діяв з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 .
Крім цього, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, повторно незаконно придбав бойові припаси у вигляді трьох 72 мм пострілів ПГ-7С до протитанкового гранатомету РПГ-7 з маркуванням "613-70-82Ч, ПГ-7С254-30-82 РНДСИ-5К 6-6-82, ЗВ-7Г 42-М-5- 82", "613-70-82Ч, ПГ-7С254-30-82 РНДСИ-5К 6-6-82, ЗВ-7Г 42-М-5-82","613-70-82Ч, ПГ-7С254-30-82 РНДСИ-5К 6-6-82, 3В-7Г 42-М-5-82".
В подальшому, ОСОБА_4 , 18 вересня 2024 року, близько 07 години 15 хвилин, знаходячись в АДРЕСА_1 , на території власного дворогосподарства, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, повторно незаконно носив, зберігав та збув за грошові кошти в сумі 300 доларів США бойові припаси у вигляді трьох 72 мм пострілів ПГ-7С до протитанкового гранатомету РПГ-7 з маркуванням "613-70-82Ч, ПГ-7С254-30-82 РНДСИ-5К 6-6-82, ЗВ-7Г 42-М-5- 82", "613-70-82Ч, ПГ-7С254-30-82 РНДСИ-5К 6-6-82, ЗВ-7Г 42-М-5-82","613-70-82Ч, ПГ-7С254-30-82 РНДСИ-5К 6-6-82, 3В-7Г 42-М-5-82", які відносяться до категорії боєприпасів, ОСОБА_6 , з яким мав попередню домовленість, та який діяв з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 .
Ці дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне носіння, зберігання, придбання, збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів, із визначенням розміру застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на те, що не відпали ризики, зазначені в п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили. Захисник обвинуваченого подав клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Альтернативно, просив зменшити ОСОБА_4 визначений розмір застави з 151 400 грн. 00 коп. до 60 560 грн. 00 коп.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акта, з долученими до нього додатками, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 20 вересня 2024 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 16 листопада 2024 року та визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.
Ухвалою Тячівського районного суду від 14 листопада 2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 12 січня 2025 року та визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.
Ухвалою Тячівського районного суду від 17 грудня 2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 14 лютого 2025 року та визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.
Ухвалою Тячівського районного суду від 10 лютого 2025 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 10 квітня 2025 року та визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Також, на думку суду, і надалі існують ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги вищенаведене, та те, що прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів, із визначенням розміру застави.
Підстав для не визначення застави обвинуваченому у даному кримінальному провадженні немає.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Також, суд враховує рішення ЄСПЛ у справі "Мангурас проти Іспанії" від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.
Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов'язків.
Згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2024 року обвинуваченому визначено розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп. та покладено ряд обов'язків.
Однак, визначена застава виявилася для обвинуваченого непомірною, оскільки внесена не була, зважаючи на практику ЄСПЛ, відповідно до якої з плином часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу поступово зменшуються, суд вважає можливим зменшити розмір застави і визначити обвинуваченому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка на даному етапі розгляду кримінального провадження буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, оскільки заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.
Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у випадку застосування щодо обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; та утримуватися від спілкування із свідками, спеціалістами та експертами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_4 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Оскільки суд задовольняє клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 177, 314-316, 331, 369 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачуваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, строк тримання під вартою, який визначений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 20 вересня 2024 року, на 60 днів, тобто до 05 червня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача - ДКСУ, м. Київ, рахунок - UA198201720355209001000018501, код банку отримувача - 820172, призначення платежу - застава.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Тячівський районний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1